WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Запорізька Січ у 18 столітті - Курсова робота

Запорізька Січ у 18 столітті - Курсова робота


Курсова робота
з історії України
Тема: "Запорізька Січ у 18 столітті"
ЗМІСТ
Вступ ..................................................................................................... 3
Розділ 1. Запорозька Січ на початку 18 ст. .................................... 7
1.1 Вибори нового гетьмана ................................................................ 7
1.2 Руйнування Січі .............................................................................. 8
1.3 Полтава ............................................................................................ 8
1.4 Смерть Мазепи ............................................................................... 9
1.6 Апостол. Рішучі пункти ................................................................. 9
1.7 Відновлення існування Запорозької Січі ..................................... 9
Розділ 2. Відновлення Січі та її участь у визволенні південної України та Криму ...............................................................................
10
2.1 Відновлення існування Січі .......................................................... 10
2.2 Смерть Апостола. Малоросійське правління .............................. 11
2.3 Участь у війні з Туреччиною ........................................................ 12
Розділ 3. Нова Січ ............................................................................... 14
3.1 Організація Січі .............................................................................. 14
3.2 Соціальна структура ...................................................................... 15
3.3 Бунти "сіроми" ............................................................................... 17
3.4 Участь у війнах ............................................................................... 20
3.5 Утрата значення Січі. Заселення земель ...................................... 21
3.6 Ліквідація Січі ................................................................................ 23
3.7 "Задунайська Січ" .......................................................................... 25
Висновок .............................................................................................. 26
Використана література .................................................................... 29
Вступ
Козацтво вже з початку XVI століття являло собою організовану військову силу, до того ж корисну і потрібну державі для захисту границь. Тому, цілком накласти на нього свою руку і перетворити них у кріпаків для магнатів і шляхти не було можливим, а для держави недоцільним. Та й козацтво зовсім не було однорідною масою. Поряд з козачою біднотою, існували і козаки, що вийшли з православної шляхти і володіли більш-менш великими маєтками, селами, хуторами, господарство в яких мало чим відрізнялося від господарств інших поміщиків. Крім того найбідніші і середні козаки мали різні зобов'язання по відношенню до тих козаків, що займали різні посади - "ранги". Вони повинні були нести різні повинності "на ранг" (полковників, сотників, осавулів), причому границя, що відокремлювала повинності "на ранг" від повинностей стосовно носіїв "рангу" особисто, була дуже невизначеною і мрячною.
Це вело до того, що серед козаків було немало незадоволених існуючим соціальним порядком, у той час як козача верхівка, в основному, була ними задоволена і прагнула тільки до рівняння своїх прав із правами католицької (уніатської) шляхти.
Положення ж селян на монастирських володіннях як католицьких, так і православних монастирів мало чим відрізнялося від положення інших селян. Єдине, що монастирі не мали своїми посередниками при реалізації повинностей із селян євреїв, у той час, як дуже багато поміщиків або здавали в оренду (або на відкуп) євреям свої права стосовно селян або в ділових зносинах із селянами прибігали до євреїв, як до помічників.
У результаті таких сформованих соціальних і національно-релігійних взаємин на Україні-Русі з'являється прагнення спочатку від них звільнитися, а потім проти них і боротись.
Прагнення звільнитися - привело до втечі за межі досягнення ненависного ладу і створення Запорізького Козацтва; а бажання цей лад змінити на всій Україні-Русі - до визвольної боротьби, що почалася наприкінці XVI століття.
Втікачі з України-Русі почали групуватися на нижньому плині Дніпра, за порогами, і незабаром оформились у своєрідну військову організацію - "Запорізька Січ". На відміну від козаків, що жили в межах Литовсько-Польської держави їх називали, "Запорізькими козаками" або "Запорожцями", а усе військо - "Малоросійським Запорізьким".
Січ власне кажучи була лінією зміцнень ("засік") з центром на одному з островів Дніпра. У 80-х роках XVI століття центр цей був на острові Томаковці; у 90-х роках він був перенесений на острів Базавлук.
Уся Січ являла собою збройний табір ("Кош"), з виборним "кошовим отаманом". Кош поділявся на "курені", з виборними "курінними отаманами"; ще нижче йшли "сотні" з виборними сотниками. Іноді ж, у деякі періоди, підрозділів нижче "куреня" не було і курінний отаман одноосібно керував усім куренем безпосередньо.
Дисципліна під час походів була найсуворіша і підпорядкування своєму виборному начальству беззаперечне. Жінки в Січ не допускалися зовсім.
Джерелами існування запорожців були: війна, полювання і рибний лов, скотарство і, зокрема, землеробство.
Запорожці нападали на татарські кочовища, грабували їх і вели худобу, коней і полонених. Нерідко на своїх човнах - "чайках" вони спускалися по Дніпру в море і розоряли не тільки татарські міста в Криму, але і міста турецькі на берегах Чорного Моря, доходячи іноді до самого Константинополя.
У мирні періоди вони займалися мирними промислами в околицях Січі (близьких і більш віддалених). Почали виникати спочатку тимчасові поселення запорізьких козаків, а потім і постійні, у яких уже з'явилися жінки, і козаки жили там сімейним життям, не втрачаючи однак зв'язок із Січчю.
"Поступово ставало притулком і центром для кожного, кому було нестерпне життя на батьківщині, для всіх скривджених, котрі переселялися туди зі спрагою мести за себе і своїх братів на батьківщині" - пише літописець того часу.
Нічиєї влади над собою Січ не визнавала, хоча Польсько-Литовська держава і вважала їх своєю територією, і запорожці вважали себе борцями і захисниками "віри православної" проти усіх, хто на неї замірявся. Тому їхніми ворогами були і "бусурмане" - татари і турки, і поляки-католики, що намагалися ополячити й окатоличити їхній народ, населення України-Русі.
Формально всі запорожці були зовсім рівноправні і на підставі цього чисто формальної ознаки, українські шовіністи - сепаратисти зображують Січ як ідеальне безкласове суспільство. Вони приписують йому не тільки ідеальні прагнення боротьби "за віру православну" і справедливий у їхньому розумінні соціальний порядок(що дійсно було), але також і конкретні плани створення незалежної "Української"
Loading...

 
 

Цікаве