WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Богдан Хмельницький - Реферат

Богдан Хмельницький - Реферат

зібрав нові полки, побудував укріплення біля
Білої Церкви, спинив польський похід і погодився на переговори.
Згідно з Білоцерківським миром, за козаками залишено лише Ки-
ївське восвідство, реєстр козаків зменшено до 20.000, польська шлях-
та мала право повернутися до своїх маєтків, заборонялося вести
закордонні переговори" В Україні почалися знову повстання, збіль-
шилася втеча населення за московський кордон - на Слобожан-
щину.
Білоцерківський договір також не був реалізований: на соймі
один із шляхтичів наклав "вето", і договірне затверджено. Богдан
Хмельницький поновив переговори з Молдавією, Кримом, Туреч-
чиною, Москвою. Тому, що Лупул відмовився виконати угоду -
видати Роксанду за Тимоша, Хмельницький вирядив під його ко-
мандою військо до Молдавії. По дорозі під Батогом Тиміш зустрів
20-тисячне військо гетьмана Калиновського. Поляки зазнали нищів-
ної поразки, а сам гетьман був забитий, взято 57 польських гармат.
Тиміш вступив до Молдавії і одружився з Роксандою. В 1653 р. він загинув під час облоги Сучави, яку захопив волоський князь Мат-
вій Басараб.
Катастрофа балканської політики була страшним ударом для
пляну Богдана Хмельницького: він хотів посадити на пресгіл Мол-
давії Тимоша, Лупулеві дати Волощину і тим забезпечити Україні
надійний західній кордон.
Нове лихо чекало далі: обложене козаками в Жванці у грудні
1653 року польське військо з королем Яном-Казіміром вже готове
було капітулювати, але поляків знову врятували татари, уклавши
з ними сепаратний мир. Татарам дозволено грабувати українське
населення та брати ясир по Барське староство.
Становище України було тяжке. Війна, татарські напади, тоталь-
на мобілізація, нарешті посухи, неврожай, пошесті, знищення про-
мислових закладів, головно рудень, ізоляція від ринків Західньої
Европи - все це руйнувало господарство. Внаслідок цього населен-
ня в щораз більшій кількості пересолюється на схід, на півден-
ний схід, на Слобожанщину, Донеччину. Як казав М. Грушев-
ський, "справа самостійности України була вбита за ціну її тери-
торіяльного розширення", бо прилучення України до Москви було
вже пересуджене оцим еміграційним рухом.
ПЕРЕЯСЛАВСЬКА УГОДА
Загроза нової війни з Польщею, повстання в полках України,
брак надійних союзників звертали знову думки до православної
Москви, тим більше, що тисячі втікачів знаходили притулок на
підлеглій Слобідській Україні і далі в Московщині.
З 1648 року Богдан Хмельницький час від часу звертався до
Москви з проханням допомогти в боротьбі з Польщею. Він загро-
жував навіть війною, якщо вона не дасть допомоги проти Польщі.
Значну ролю в справі союзу України з Москвою відіграло східне
духовенство, вищі представники якого брали на себе посередництво
иіж Богданом Хмельницьким і царем: Паїсій, патріярх Єрусалим-
ський, що зустрічав Хмельницького у Києві в 1648 році й вітав, як
нового Мойсея; Йоасаф, митроп. Коринтський, що загинув під Бере-
стечком у 1651 році; Гавриїл, митрополит Назаретський, що був
у гетьмана після берестейської поразки.
Усі звернення до Москви в справі допомоги були марні. Мо-
ковський уряд відмовляв або відповідав загальними заявами, виси-
лав хліб і сіль, але вичікував, не бажаючи розривати миру з Поль-
щею.
В. Ключевський так характеризував політику Москви супроти
України: вона "протягом 6 років приглядалася з нерухомою ціка-
вістю, як справа Хмельницького, попсована татарами під Зборовом
і Берестечком, хилилася до упадку, як Україна пустошилася союз-
никами-татарами і люто-нелюдською усобицею, і нарешті, коли
Україна вже знищилася дорешти, й прийняли під свою високу
руку".
Наводячи цю цитату, М. Грушевський пояснював справу так:
"Увесь хід історії Східньої Европи міг би взяти інший і кращий на-
прямок, коли б Україна ввійшла в політичну унію з Москвою в
початках своєї боротьби з Польщею, ще повна сил, повна людности, не зневіреної в своїх провідниках і в піднятому ними ділі,
здатної бути опозицією Москви, обстояти себе в сій позиції і не
дати себе зіпхнути на становище провінції. Московські політики
може ненароком, а може й умисно дали поборюкатись українській
козаччині з Польщею і дійти до останнього обопільного знищен-
ня ..., аби ввійти з свіжими силами між сил обезкровлених против-
ників і взяти козаччину вже не в роді рівнорядного союзника, а
підручного, котрого можна було б звести до ролі прислужника, під-
даного "холопа"".
У Москві добре врахували і другий бік питання. Союз з Укра-
їною був конче потрібний для Москви з різних поглядів: він від-
кривав шлях до Чорного моря і на захід, забезпечував їй пануван-
ня на сході, а головне - трагічне становище України загрожу-
вало Москві або захопленням її Польщею, або союзом України з Туреччи-
ною, чим не раз лякав Москву Хмельницький. Союз з Україною
був дуже бажаний для Москви тим, що забезпечував її мілітарні
інтереси. Україна мала 300.000 випробуваного, досвідченого, най-
кращого на Сході Европи війська. Всі ці умови робили союз з
Україною конче потрібним для Москви.
1-го жовтня 1653 року Земський Собор у Москві ухвалив прий-
няти Україну "під високу руку царя", а 1 листопада московське
посольство вже було на кордоні України. Цей поспіх, невластивий
московському урядові, свідчить, яка велика була заінтересованість
Москви. На чолі посольства стояв боярин Василь Бутурлін, наміс-
ник Тверський. В посольстві були: окольничий Іван Олфер'св, на-
місник Муромський та дяк Ларіон Лопухін. З ними їхало духовен-
ство з іконами, корогвами, хрестами, з образом Спаса - дар царя
Хмельницькому - та великий почет.
Гетьман був зайнятий війною з Польщею та похороном Тимзша
і прибув до Переяслава лише 6 січня 1954 року. Він уникав будь-
яких урочистих прийнять і ні разу не запросив московських пос-
лів до себе. Можливо, для того обрав для переговорів не Київ,
чого добивалися посли, а тихий козацький Переяслав. Не було прий-
няття і в полковника Переяславського Тетері. Всі переговори від-
бувалися сухо й офіційно."
8-го січня відбулась РадаСтаршин та поспіхом скликана Загальна Рада мешканців Переяслава. Після вислухання царської
грамоти, гетьман, посли та старшини поїхали до Успенського со-
бору. Там стався інцидент, не передбачений у Москві. Коли ду-
ховенство хотіло було привести до присяги гетьмана та старшину
Хмельницький зажадав від послів, щоб вони перші принесли при-
сягу від імени царя. Цим Хмельницький вимагав урочистого, фор-
мального ствердження україно-московського союзу і запевнення
оборони України та її прав. В цьому виявилася рівноправність сто-
рін і - недовір'я щодо дійсних намірів Москви.
Боярин
Loading...

 
 

Цікаве