WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Непівська суспільна модель, її протиріччя та причини згортання - Курсова робота

Непівська суспільна модель, її протиріччя та причини згортання - Курсова робота

відрізнялася за формою від військово-комуністичної.
ВИСНОВОК.
Отже, яке ж значення мав НЕП для молодої радянської країни? Основним успіхом Непу, безумовно, є відновлення зруйнованої економіки в країні, яка після революції виявилася в міжнародній ізоляції, з якої емігрувало значне число фахівців, інтелігенції, одним словом, тієї частини суспільства, що необхідна для нормального розвитку держави. У цих умовах проведення достатньо успішної економічної політики є безсумнівним успіхом нової влади. Однак саме з тієї причини, що в результаті революції і наступної громадянської війни Росія позбавилася кваліфікованих кадрів, неминучі були помилки і прорахунки в економіці.
Головними протиріччями в роки Непу була явна розбіжність в економічній політиці і політичній системі радянської країни. Саме в роки Непу, коли з однієї сторони в економіці відбувалися зміни спрямовані на "реабілітацію" товарно-грошових відносин і введення елементів вільної ринкової економіки, нехай навіть і дуже обмеженої і цілком знаходиться під контролем держави, у той же самий час остаточно установилася більшовицька монополія на владу. Держава, що зберігала контроль над "командними висотами", тобто над великою промисловістю і банками, постійно прагнула диктувати свої умови й в інших галузях економіки. У цьому одна з важливих причин криз Непу 1923, 1925, 1928 р., що, зрештою, призвели до його згортання і затвердження твердої командно-адміністративної системи, "військово-комуністичної" по своєму змісту. Політична нестабільність, відсутність гарантій приватної власності, занадто жорсткий контроль з боку держави над економікою, нарешті, відверто вороже відношення до "непманів" з боку, як держави, так і з боку значної частини нового суспільства призвели до того, що основний приватний капітал пішов в основному в спекулятивні посередницькі операції, але не в довгострокові виробничі проекти, що були дійсно необхідні економіці.
Країна, що взяла курс на продовження індустріалізації, виявилася перед обмеженими можливостями вибору шляхів її здійснення. До 1925 р. стали зміцнюватися адміністративно-командні початки в економіці. Пріоритет ідеології над економікою вів неминуче до руйнування механізму Непу в промисловості. У цих умовах єдино можливим ставав шлях здійснення індустріалізації за рахунок села й ентузіазму робітників. Якщо адміністративно-командні методи проведення індустріалізації призвели до згортання Непу, то в проведенні колективізації - до остаточного його зламування. На тлі кризових явищ у капіталістичних країнах успіхи СРСР були очевидні, особливо в промисловості. Хоча деякі показники до 1925 року були значно вище рівня 1913 року (це відноситься до виробництва електроенергії, продукції машинобудування, легкої і харчової промисловості), загальний обсяг промислового виробництва усе ще становив 75,5% від рівня 1913 року. Видобуток вугілля склав 16,5 млн. т проти 29,1 млн. т у 1913 році, залізної руди відповідно 3,3 і 9,2 млн. т. Вантажообіг залізниць становив не більш 80% від довоєнного рівня.
Позитивні підсумки Непу.
1. Удалося відновити народне господарство і навіть перевершити довоєнний рівень за рахунок внутрішніх резервів.
2. Відродити сільське господарство, що дозволило нагодувати населення країни.
3. Національний доход збільшився на 18% у рік і до 1928р. - на 10% у перерахуванні на душу населення, що перевищило рівень 1913р.
4. Ріст промислової продукції становив 30% щорічно, що свідчило про швидкий ріст продуктивності праці.
5. Національна валюта країни стала міцною і стабільною.
6. Швидко ріс матеріальний добробут населення.
Негативні підсумки Непу.
1. Мало місце непропорційний розвиток основних галузей народного господарства.
2. Відставання темпів відродження промисловості від сільськогосподарського виробництва вело неп через смугу економічних криз.
3. У селі йшла соціальна і майнова диференціація селянства, що призвело до росту напруженості між різними полюсами.
4. У місті протягом усіх 20-х років збільшувалася чисельність безробітних, котра до кінця непу склала більш 2 млн. чоловік.
5. Фінансова система зміцніла лише на якийсь час. В другій половині 20-х років у зв'язку з активним фінансуванням важкої індустрії була порушена ринкова рівновага, почалася інфляція, що підірвало фінансово-кредитну систему.
Усі ці факти наводять на думку, що все-таки НЕП був саме змушеною мірою, до якої більшовиків змусили удатися надзвичайні обставини. Розвал економіки вимагав вирішень, однак терор не міг вирішити проблеми, що стоять перед радянською країною. Піти на повне зняття всіх обмежень на шляху вільної ринкової економки більшовики не могли - це означало б занадто вже явне відмовлення від власних позицій, а, у кінцевому рахунку - втрата влади. Вільна ринкова економіка має на увазі і вільне суспільство - і тоді кінець владі більшовиків.Однак і нічого не робити теж неможливо - країна знаходилася на грані голодної смерті. Збереження влади - ось ціль, що змусила Леніна переглянути свої підходи до побудови нового суспільства. Так Ленін це і не ховав: "Ми ще повернемося до терору", - говорив він. Наступні події переконують у правильності такого підходу. До терору дійсно повернулися, і повернулися надовго і всерйоз. Адже наприкінці 1929 р. Сталін оголосив про кінець Непу і перехід до політики "ліквідації куркульства як класу". Так, що може бути дійсно роки Непу були кращими роками епохи правління більшовиків.
СПИСОК ЛИТЕРАТУРИ
1. Гаврилов Б.И. История России с древнейших времён до наших дней: пособие для поступающих в ВУЗы.-М.: Новая Волна, 1999.-575с.
2. Данилов А.А. История России ХХ век: Учеб. кн. для 9 кл. общеобразоват. учреждений/Л.Г.Косулина.-2-е изд.-М.: Просвещение, 1996.-366с.: карт.
3. Детская энциклопедия: для старшего и среднего возраста.-3-е изд.-М.: Педагогика, 1978.-Т.9.-576с., ил.
4. Жарова Л.Н. История Отечества 1900-1940: Учеб. книга для старших классов сред. учеб. заведений/И.А.Мишина.-СПб.:ИЧП "Хардфорд", 1996.-336с.
5. Жукова Л.В. История. Ответы на вопросы. Устный экзамен, теория и практика.-М.: 1 Федеративная Книготорговая Компания, 1999.-256с. (Серия "Экзамен")
6. История России. ХХ век/А.Н.Боханов, М.М.Горинов, В.П.Дмитриенко и др.-М.: ООО "Фирма "Издательство АСТ", 1999.-608с.: ил.
7. Карр.Э. История Советской России.-М.: Прогресс, 1990.-220c.
8. Краткий экономический словарь.-М.:Госполитиздат,1958.-391с.
9. Островский В.П. История России. Ххвек.11 кл.: Учеб. для общеобразоват. учеб. заведений/А.И.Уткин.-4-е изд., перераб. и доп.-М.: Дрофа, 1999.-480с.
10. Полнер Е.Д. История отечества ХХ век (1900-1940гг.). Часть I/Т.Е.Полнер.-3-е изд., доп.-СПб., 1996.-191с.
11. Трифонов И.Я. Классы и классовая борьба в начале НЭПа (1921-1922).-Л.,1964.-311с.
12. Чунтулов В.Т. Экономическая история СССР: Учебник для экономических ВУЗов/Н.С.Кривцова, А.В.Чунтулова, В.А.Тюшев.-М.: Высшая школа, 1987.-368с.
13. Шишкин В.А., Власть, политика, экономика. Послереволюционная Россия (1917-1928 гг.), СПБ, 1997;
14. Юровский Л.Н., Денежная политика Советской власти. 1917-1927. Избранные статьи, М., 1996.
Loading...

 
 

Цікаве