WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Зародження і розвиток капіталізму на Україні. Соціально-економічні зміни - Реферат

Зародження і розвиток капіталізму на Україні. Соціально-економічні зміни - Реферат

значення. На Україні для того
щоб виникла буржуазія, просто бракувало капіталу. Урядова політика призводила до
викачування капіталу на Північ; внутрішня торгівля (особливо ярмарки) пере-
важно зосереджувалася в руках купців, а промисловість, як ми пересвідчилися, май-
же цілком належала чужоземцям. На Україні, звісно, були (за деякими оцінками, по-
над 100 тис.) надзвичайно багаті люди. Але більшість з них отримувала свої при-
бутки не з фабрик і комерційних підприємств, а з власних маєтків. Українців було
мало навіть серед дрібної буржуазії, тобто ремісників і крамарів. Як великий, так і
малий бізнес зосереджувався в руках росіян та євреїв.
Модернізація й відсталість українців. Модернізація на Україні спричинилася до
ряду парадоксів. Із зростанням ролі України як європейської житниці поглиблю-
валося зубожіння її села. І хоч промисловий бум розвивався тут трохи не найбурхли-
віше в Європі, Україна продовжувала лишатися переважно аграрним краєм. Най-
більш вражаючим, напевно, було те, що хоч величезну більшість її населення скла-
дали українці, вони ледве брали якусь участь в усіх цих перетвореннях. Найпе-
реконливіше про це свідчить статистика. Серед найдосвідченіших робітників важкої
промисловості Півдня тільки 25 % шахтарів і 30 % металургів складали українці.
Переважали в цих професійних групах росіяни. Навіть на цукроварнях Правобереж-
жя російських робітників налічувалося майже стільки ж, як і українських.
Подібне явище бачимо й серед інтелігенції. У 1897 р. лише 16 % юристів, 25 %
учителів і майже 10 °о письменників і художників на Україні були українцями.
З 127 тис. осіб, зайнятих "розумовою працею", українці становили третину. А у
1917 р. лише 11 % студентів Київського університету були українцями за походжен-
ням. Вражала відсутність українців у містах. На зламі століть вони складали менше
третини всього міського населення; решта припадала на росіян та євреїв. Як правило:
чим більшим було місто, тим менше жило в ньому українців. У 1897 р. лише
5,6 % мешканців Одеси були українцями, а у 1920 р. їхня частка впала до 2,9%.
У Києві в 1874 р. українську мову вважали рідною 60 % населення, у 1897 р. цей
показник зменшився до 22 %, а в 1917 р.- до 16 %. Модернізація явно залишала
українців осторонь.
Чому ж у районах, котрі зазнавали модернізації, проживало так багато неукра-
їнського населення? Важливим чинником, який пояснював велику перевагу росіян у
середовищі пролетаріату, було те, що в Росії, на відміну від України, промисловість
існувала ще з XVIII ст. Коли у Донбасі та Кривому Розі виник несподіваний бум, що
створював нагальну потребу в досвідчених робітниках, росіян тут приймали з відкри-
тими обіймами. Іншою причиною масового напливу робітників із Півночі було те, що
російська промисловість перебувала у застої, в той час як платня на шахтах і ливар-
них заводах, що бурхливо розвивалися на Україні, в середньому на 50 % перевищува-
ла заробітки в Росії.
Російська присутність у містах почала наростати з моменту включення укра-
їнських земель до Російської імперії. Оскільки багато міст виконували роль адміні-
стративних і військових центрів, вони притягували до себе російських чиновників
і солдатів. Із зростанням торгівлі та промисловості збільшувалась чисельність
неукраїнського населення у міських центрах. Так, ще у 1832 р. близько 50 % купців
і 45 °о фабрикантів (власників заводів) на Україні були росіянами. З причин, які
вже наводилися, вони мали більше грошей для капіталовкладень, ніж українці. До
того ж багато російських селян через неродючість грунтів були вимушені шукати
інших засобів прожиття й знаходили їх у містах. Приїжджі селяни з Півночі часто
ставали на Україні заможними купцями, особливо на Лівобережжі та Півдні, де
вони знаходили великі можливості й зустрічали слабку конкуренцію з боку місце-
вогонаселення.
Іншим неукраїнським елементом у містах і містечках України були євреї. В міру
того як центри господарської активності переміщувалися з сільських маєтків у міста,
а скасування кріпосного права послабило заборони на пересування євреїв, велика їх
кількість переселилася у міста. Внаслідок цього невеликі містечка Правобережжя,
де мешкала більшість євреїв Російської імперії, стали переважно єврейськими. На
кінець XIX ст. швидко зростала присутність євреїв і у великих містах. Євреї
складали більше половини населення Одеси, а саме місто було одним з найкрупні-
ших єврейських осередків у світі. У 1863 р. їхня чисельність на Україні зросла
до 50 тис. Освічені євреї, котрі, як правило, розмовляли російською мовою, посилю-
вали російський характер міст України.
Міста були також осередками й культури, а відтак і домівкою для більшості
інтелігенції. Оскільки неукраїнські жителі міст мали найкращий доступ до освіти
й можливості здобути фахову підготовку, то вони переважали серед інтелігенції
на Україні. Представники власне української інтелігенції переважно мешкали на селі
чи в невеликих містах, де працювали в земствах лікарями, агрономами, статистика-
ми, сільськими вчителями. Серед інтелектуальної еліти, що зосереджувалася в уні-
верситетах та видавництвах великих міст, українці траплялися нечасто.
Чому ж українці так неохоче вливалися в міське середовище й брали участь у
модернізації? Більшість дослідників цього питання зосереджувалися на його психо-
логічному аспекті. Ті, хто схилявся до українофільства, твердили, що відмовлятися
від землеробства українським селянам не давала їхня глибоко вкорінена любов до
землі; а ті, хто не симпатизував українцям, посилалися на нібито властиві їм млявість
і консерватизм. Але історичне минуле не підтверджує цих доказів. За часів Київ-
ської держави надзвичайно велика частина населення України мешкала в містах
і займалася торгівлею. Навіть у XVII ст. аж 20 % українського населення проживало
в міському середовищі. А на початку XVIII ст. не хто інший, як українці (а не ро-
сіяни), переважали серед інтелектуальної еліти імперії.
Малу активність українців у процесах урбанізації та модернізації на Україні допо-
магають пояснити політичні й соціально-економічні умови, що існували тут у XVIII-
XIX ст. Оскільки міста й містечка були центрами імперської адміністрації, в них,
як правило, переважали росіяни, їхня мова й культура. Водночас корінне україн-
ське населення або асимілювалося, або в деяких випадках витіснялося. Як зауважив
Богдан Кравченко, причиною того, що українські селяни не переселялися у міста,
було переважання панщини у добу кріпацтва. На відміну від російських селян, яких
поміщики заохочували до пошуків додаткової роботи й прибутків у місті, українських
селян і далі змушували працювати на землі, щоб максимально використовувати її
родючість. Це не лише обмежувало можливості їхнього пересування, а й позбав-
ляло нагоди опановувати ремесла, що давали змогу росіянам та євреям легко при-
стосовуватися до міського оточення. Тому коли розпочалися промисловий бум та
урбанізація, українці виявилися неготовими взяти в них участь. Відтак, якщо росіяни
переїжджали на сотні миль до заводів Півдня, українські селяни - навіть ті,
що жили у безпосередньому сусідстві з заводами,- воліли в пошуках землі долати
тисячі миль на Схід. Мине небагато часу, як тяжкі соціальні, культурні й полі-
тичні наслідки цього явища відіб'ються на перебігу подій на Україні.
Loading...

 
 

Цікаве