WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Зародження і розвиток капіталізму на Україні. Соціально-економічні зміни - Реферат

Зародження і розвиток капіталізму на Україні. Соціально-економічні зміни - Реферат

але
досвід Російської імперії був унікальним. Насамперед, держава взяла на себе набага-
то більшу роль у започаткуванні та здійсненні індустріалізації Росії й України, ніж це
було на Заході. Внутрішній ринок Російської імперії був надто слабким; буржуазії,
з якої, як правило, виходили капіталісти-підприємці, практично не існувало, а приват-
ного капіталу не вистачало, щоб без підтримки уряду дати поштовх розвиткові вели-
кої промисловості. По-друге, коли імперія почала індустріалізацію, спираючись на
допомогу капіталу й поради спеціалістів, темпи розвитку були надзвичайно швидки-
ми, особливо на Україні 1890-х років, коли за кілька років виникли цілі галузі промис-
ловості. Нарешті, економічна модернізація імперії перебігала дуже нерівномірно.
На зламі століть звичайною картиною на Україні були найбільші й найсучасніші
в Європі фабрики, копальні та металургійні заводи, оточені селами, де люди все ще
впрягалися у плуг, ледве животіючи на своїй землі, як і століття тому.
Подібно до інших країн, одним із перших провісників модернізації стала заліз-
ниця. Керуючись як воєнними (головною причиною поразки росіян у Кримській вій-
ні був брак належних комунікацій), так і економічними міркуваннями, царський
уряд узявся створювати мережу залізниць. У Російській Україні перші залізнич-
ні колії було прокладено у 1866-1871 рр. між Одесою й Балтою для прискорення
транспортування збіжжя. За 1870-ті роки, що стали піком у прокладенні залізниць
на Україні, вони сполучили між собою всі головні українські міста і, що найважли-
віше, поєднали Україну з Москвою - центром імперського ринку. В міру того як
з України на північ ішли продукти й сировина, а у зворотному напрямку, на південь,
у небачених кількостях пливли російські готові вироби, економіка України, яка досі
була відносно самостійною й "відрубною", почала інтегруватися у систему імперії.
До того ж швидке будівництво залізниць збільшувало потребу у вугіллі та металі.
Несподівано поклади вугілля і залізних руд, що як було відомо, залягали у великих
кількостях на південному сході України, особливо в басейні Донця, стали не лише
цінними, а й доступними.
У період між 1870 і 1900 рр. і особливо протягом бурхливих 1890-х років най-
швидше зростаючими промисловими районами імперії, а цілком можливо і світу,
стали Донецький басейн і Кривий Ріг, що на південному сході України. Цей розвиток
зумовило поєднання таких чинників, як щедра урядова підтримка розбудови про-
мисловості (нові підприємства були практично безризиковими), невпинне зростання
внутрішнього попиту на вугілля і залізо, наявність у достатку західного капіталу, що
наштовхнувся на зменшення прибутків у високорозвиненій Європі й кинувся вико-
ристовувати вигідні можливості, що відкривалися на Україні.
Ознаки наступаючого буму передусім з'явилися у вугільній промисловості Донба-
су. Між 1870 і 1900 рр., коли видобуток вугілля підстрибнув більш як на 1000 %, цей
район давав майже 70 % усього вугілля імперії. Із зростанням кількості шахт у Дон-
басі зростало й число робітників: у 1885 р. налічувалось 32 тис. працівників,
у 1900 - 82 тис., ау 1913- 168 тис. Цю галузь контролювали близько 20 спільних
акціонерних товариств, і на 1900 р. близько 94 % їхніх акцій належало французьким
і бельгійським інвеститорам, які вклали мільйони карбованців у розвиток шахт. Ці
товариства утворили синдикати, що фактично заволоділи монополією на видобуток
і продаж вугілля. Відтак капіталізм з'явився на Україні у цілком розвиненій формі.
У 1880-х роках, майже через десятиліття після вугільного буму розпочався широ-
комасштабний видобуток залізної руди. Розвиток металургії, зосередженої в ра-
йоні Кривого Рога, був ще більш вражаючим, ніж вугільної промисловості. Грунт
для нього підготувало прокладення у 1885 р. залізниці між Кривим Рогом та вугіль-
ними копальнями Донбасу. В металургії, що пускала перші паростки, уряд запропо-
нував підприємцям такі стимули, якими ледве хто міг знехтувати, а саме гарантію
купувати в них продукцію за дуже завищеними цінами. Західні вкладники, першими
серед яких знову йшли французи, зреагували на це з ентузіазмом. До 1914 р. в спо-
рудження ливарень, що з технічної точки зору належали до найкрупніших і найсу-
часніших у світі, вони вклали 180 млн карбованців. Деякі з цих підприємств росли
такими темпами, що перетворювалися на багатолюдні міста. Наприклад, Юзівка,
названа іменем валлійця Джона Хьюза, який заклав на цьому місці металургійний
завод, стала важливим промисловим містом - сучасним Донецьком. Ще у 1870-х ро-
ках у Криворізькому басейні налічувалося лише ІЗ тис. робітників, а на 1917 р. їхня
кількість виросла в 10 разів -до 137 тис. Ще більше вражає, порівняння темпів
зростання металургійної промисловості України зі старими російськими металур-
гійними центрами на Уралі: якщо між 1870 та 1900 рр. архаїчним уральським заводам
удалося збільшити виробництво залізної руди лише вчетверо, то на Україні воно
зросло у 158 разів.
Але якщо базові, видобувні (що поставляли сировину) галузі на Україні розвива-
лися, то інші стояли на місці. Це, зокрема, стосувалося виробництва готових продук-
тів. На зламі століть єдиними на Україні галузями, що зробили в цьому відчутний
крок, були, цілком природно,заводи сільськогосподарських машин і меншою мі-
рою - локомотивів. За величезною більшістю готових продуктів Україна залежала
від Росії. Так, у 1913 р. на Україну припадало 70 % усього видобутку сировини
імперії та лише 15 % її потужностей у виробництві готових товарів. Відтак, хоч
несподіваний і потужний вибух промислової активності на Україні справляв приго-
ломшуюче враження, він приховував однобічний, незрівноважений характер цього
розвитку.
Питання колоніальної експлуатації. В оцінці гідних подиву результатів інду-
стріалізації Південної України часто порушують питання про те, якою мірою
вона була корисна для України в цілому. Сучасні радянські вчені доводять, що
в основному вона мала позитивний вплив. Унаслідок зростання перевезень і кіль-
кісного стрибка в обміні продуктів і сировини між Півднем і Північчю господарства
Росії та України інтегрувалися остаточно й безповоротно. Це привело до виник-
нення всеросійського ринку - масштабного, продуктивного й ефективного еконо-
мічного цілого, що приносило користь обом країнам. Такі радянські дослідники істо-
рії економіки, як Іван Гуржій, по суті вважають, що в новому економічному контексті
Україна почувала себе навіть краще, ніж Росія: вона не лише дістала вихід на вели-
чезний ринок, а й завдяки вищим темпам індустріалізації послідовно збільшувала
свою частку в цьому ринку. Всякий натяк на те, що центр Росії отримував більші еко-
номічні вигоди від зв'язків з українською периферією, радянські вчені сердито від-
кидають. На підтвердження своїх доказів вони стверджують, що не хто інший, як
російський імперський уряд, стимулював темпи економічного зростання на Україні.
Але радянські вчені не завжди саме так розглядали це питання. У 1920-ті роки, ще
до введення ортодоксального сталінізму, такі провідні науковці, як Михайло Покров-
ський у Росії та Матвій Яворський на Україні, недвозначно повторювали, що,
незважаючи на індустріалізацію, Росія експлуатувала Україну. В 1914 р. у своїй
промові у Швейцарії (яка не ввійшла до радянських видань його творів) Ленін
сам заявив, що Україна "стала для
Loading...

 
 

Цікаве