WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Зародження і розвиток капіталізму на Україні. Соціально-економічні зміни - Реферат

Зародження і розвиток капіталізму на Україні. Соціально-економічні зміни - Реферат


Реферат
на тему:
ЗАРОДЖЕННЯ І РОЗВИТОК
КАПІТАЛІЗМУ НА УКРАЇНІ.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗМІНИ
Вступ
Протягом ледь не всього XIX ст. нові ідеї, політичні перевороти та суспільні
реформи привертали до себе увагу європейців, отже й українців. Однак паралельно
з цим розвивався менш помітний, проте набагато глибший процес змін, а саме -
промислова революція. Ще ніколи від кам'яного віку, коли людина навчилася оброб-
ляти землю, не відбувалися такі докорінні зміни в усіх царинах людського життя,
як ті, що були викликані появою машини. Втім на Україні індустріалізація спо-
чатку відбувалася повільно, й величезна більшість її населення лишалася такою,
якою вона була протягові тисячоліть,- хліборобами. Але, нарешті розвинувшись
наприкінці XIX ст. в деяких регіонах України, індустріалізація стала швидко на-
бирати широкого розвою. Внаслідок цього несподівано виник конфлікт між двома
цілком різними системами виробництва, суспільної організації, цінностей - однією,
пов'язаною з модернізованим містом, пролетаріатом і машинами, та іншою -
традиціоналістським селом, селянином і ручною працею. Тертя, суперечності та ди-
леми, що виникали з цього протистояння, формували плин української історії про-
тягом не одного десятиліття XX ст.
СТАН СЕЛА
Хоч скасування кріпаччини у 1861 р. звільнило селян Російської імперії від
поміщиків, воно не покращило їхнього економічного становища. Описи життя се-
лян після розкріпачення нагадують нескінченний плач над їхніми бідами. Безпо-
середньою причиною деяких із них були хибні розрахунки архітекторів реформ.
Непоправною їхньою помилкою стало обкладення селян занадто великим фінансо-
вим тягарем за умов кричущої обмалі землі. Крім обтяжливих виплат за свої наділи,
селяни були вимушені платити подушний податок, а також непрямі податки на цукор,
чай, тютюн, бавовну, вироби з металу і, що особливо важливе, на горілку. Під кі-
нець XIX ст. урядова комісія доповідала, що з урахуванням компенсації за землю
селяни сплачували у 10 разів більше податків, ніж дворяни. Навіть після скасу-
вання подушного у 1886 р. та компенсаційних виплат у 1905 р. більшу частину жалю-
гідних селянських грошей з'їдали непрямі податки.
Щоб виконати свої фінансові зобов'язання, деякі селяни або позичали гроші
у заможніших сусідів, або, що особливо спостерігалося на Правобережжі,- у євреїв-
лихварів. Але оскільки проценти часто перевищували 150, селяни, як правило, тільки
глибше в'язли у боргах. Інші намагалися продати отриманий ними незначний над-
лишковий продукт, але дрібне підприємництво не могло давати прибутку в ситуації,
коли попит невеликий, ринки збуту віддалені, а ціни надто низькі. Врешті-решт,
найбідніші селяни за надзвичайно низьку платню часто наймалися на роботу до своїх
колишніх поміщиків чи багатих селян.
Зрозуміло, що хронічний брак грошей, характерний для 90 % населення України,
мав значні наслідки для економіки. Більшість селян не могли дозволити собі купити
ні додаткової землі для прирощення наділів, ні сучасного реманенту (вже не ка-
жучи про машини) для підвищення продуктивності. На Ліво- та Правобережжі
близько половини селян не мали ні коней, ні якісного залізного реманенту. Селянин-
орач, упряжений в дерев'яний плуг, був на Україні звичайним явищем. Відсутність
достатньої кількості грошей ослаблювала внутрішній ринок України й перешкод-
жала розвиткові торгівлі, промисловості та міст, перетворюючи країну на застійну
калюжу в економіці імперії.
Проте з точки зору селянина основною причиною його недолі був брак не грошей,
а орної землі. Врешті-решт без грошей можна ще прожити, роздумував він, а як про-
жити без землі? Крихітні наділи 1861 р., які на Україні були меншими, ніж будь-де
в імперії, ледве могли задовольнити скромні потреби своїх власників. А природна
стихія ускладнювала ці проблеми до катастрофічних розмірів. У другій половині
XIX ст. Російська імперія, як і більшість країн Європи, переживала демографічний
вибух. Між 1861 та 1897 рр. її населення зросло з 73 млн до 125 млн. У 1917 р. воно
сягнуло 170 млн. На Україні чисельність населення за менш ніж 40 років зросла
на72%.
Оскільки більшість українців проживала на селі, демографічне зростання най-
яскравіше відчувалося саме тут. У 1890 р. на кожен акр орної землі Право- і Лівобе-
режжя.припадало майже вдвоє більше населення, ніж у 1860 р., що перетворило ці
регіони на найгустіше заселені в Європі, з кількістю жителів на одному акрі орної
землі вдвічі більшою, ніж в Англії. Чому ж стався цей раптовий стрибок? Передусім,
завдяки поліпшенню медичного обслуговування, якому сприяли земства, різко змен-
шився коефіцієнт дитячої смертності, а це значною мірою сприяло зростанню насе-
лення. І все ж слід зауважити, що попри всі покращення у медичному обслуговуван-
ні смертність на кожну тисячу жителів Російської імперії була вдвічі вищою, ніж її
середній показник у Західній Європі.
Наслідки цих взаємопов'язаних проблем - перенаселення й нестачі землі -
незабаром дали себе відчути в українському селі підвищенням цін на землю. У деяких
регіонах, і насамперед у південних степах, у 1900 р. вони у три-чотири рази переви-
щували ціни 1861 р., ще більше унеможлививши купівлю селянами додаткової землі,
якої вони так нагальне потребували. Іншим наслідком перенаселеності стало без-
робіття. Підраховано, що у 1890-х роках наявна на Україні робоча сила сягала
майже 10,7 млн чоловік. Із них сільське господарство потребувало 2,3 млн, а в ін-
ших галузях економіки працювало 1,1 млн. Решта - 7,3 млн, або 68 % робочої
сили, становили надлишок і в величезній масі своїй були безробітними або не пов-
ністю зайнятими, практично ведучи напівголодне існування. Не дивно, що за рівнем
життя українці залишалися далеко позаду Заходу. Наприклад, у 1900 р. середньо-
статистичний датчанин щороку споживав 2166 фунтів хліба, німець- 1119, а ма-
дяр - 1264 фунти. Проте на Україні, де хліб являв собою вагоміший, ніж на Заході,
компонент раціону, середньорічний рівень споживання становив лише 867 фунтів -
і це в країні, яку називали житницею Європи.
Переселення на Схід. У відчайдушних пошуках землі селяни ладні були зробити
все, щоб мати її більше. Один із способів полягав в обробці великої ділянки по-
міщицької землі без усякої плати взамін за право господарювати на меншому наділі.
І хоч такий стан речей надто вже нагадував кріпацтво, багато селян не мали іншого
вибору, як погоджуватися з ним. Радикальнішим виходом із ситуації була емігра-
ція. Але на відміну від західних українців, яким у пошуках землі та роботи доводи-
лося пливти за океан, східним українцям не треба було виїжджати за межіРосій-
ської імперії. Вони могли суходолом дістатися (часто долаючи такі ж відстані,
як між Східною Європою та Америкою) незайманих земель російського Далекого
Сходу, особливо в басейні Амуру, у Приморському краї.
Між 1896 і 1906 рр., після спорудження Транссибірської залізниці, на Схід
переселилося близько 1,6 млн українців. Суворі умови змусили багатьох поверну-
тися додому. І все ж, незважаючи на це, у 1914 р. на Далекому Сході постійно
проживало близько 2 млн українців. До того ж на Схід у пошуках земель пересели-
лося вдвоє більше українців, ніж росіян. Таким чином, саме коли прерії Західної Ка-
нади освоювали західні українці з Габсбурзької імперії, східні українці орали
Loading...

 
 

Цікаве