WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Галичина - соціокультурна, історична, політична частка України - Реферат

Галичина - соціокультурна, історична, політична частка України - Реферат

із художників УГТ.
Проект заступника голови УГТ Івана Сварника та художника Ореста Гнатіва вигідно вирізнявся кращим формально-мистецьким вирішенням і присутністю історичної довідки, котрої бракувало у проекті пана голови, і цей недолік він із розмахом компенсував у своїй статті - не тільки про корономанію. На мою думку, причина корономанії та коронофобії лежить у політичній площині.
Присутність корони є типом "угонорування" й має естетичну привабливість; проте та естетика є стисло залежною від політичного світогляду. Це можна довести на прикладі кількох фактів. На чолі Січових Стрільців стояв кандидат на український трон Вільгельм фон Габсбурґ (Василь Вишиваний) і нікому до голови не прийшло усунути корони з голови "Галицького лева", але корони не стало відразу ж після того, як уряд ЗУНР очолили ліві. Те саме сталося з "болгарським" та "богемсько-чеським" левами, те саме сталося і з "польським орлом"...
Цікавою, як на мене, є аналогія між гербами Галицької землі та Львівської. Обидва за своїм змістом пов'язані з назвами столиць, тобто Галич - від "галка", Львів - від "лев", причому останній зайняв місце першого й успадкував від нього назву держави. Се дає підстави стверджувати про існування геральдичної закономірності. Складовою частиною герба Галицької землі є корона на голові галки. Присутність корони вказує на галицький трон. Зображення лева в гербі Львівщини є територіально-династичним знаком, який говорить про "землю Лева", а присутність на його голові корони може вказувати на те, що джерелом гербу був династичний знак тої гілки Рюриковичів, яка мала у Львові свій територіально-адміністративній центр - трон.
Галицька держава втратила свою самостійність у другій половині XIV ст. Але втрата територією самостійності може, проте не мусить спричинитися до втрати або упослідження територіального герба. Це, що дійшло до нас від часів незалежності Галичини, дозволяє стверджувати тільки те, що в гербі був лев. Проте це означає лише те, що немає підстав на 100 % стверджувати, наприклад, що на печатці короля Юрія ІІ на щиті вершника зображено коронованого лева, який підпирає скелю.
Депутатам обласної ради, як на здоровий глузд, не залишалося нічого іншого, як з-поміж двох гербів львівської землі вибрати більш привабливий. Тобто той, що був на хоругві, під якою львівські лицарі перемогли в Грюнвальдській битві, той, що вишила на прапорі для рутенської ґвардії цісарева Єлизавета, той, до якого так пасують слова про князя Осмомисла: "Галичкы ОсмомыслЬ Ярославе! Высоко сЬдиши на своем златокованнЬм столЬ. Подпер горы угорскыи своими железными плЬки".
А що ж із левом без скелі? Оскільки гербом Львівщини вибрано історичний герб Львівської землі, то, як на мене, золотий лев на блакитному тлі пасує для території значно більшої, ніж Львівська область, - наприклад, для відродженої Галицької держави.
Прилученнє Галичини і Буковини до Австрії.
Разом з тим як руйнували ся в другій половині XVIII в. українські порядки на лївім боцї Днїпра та на Запорожу, великі зміни робили ся також і на Правоберажу та в Західній Україні, творячи нові обставини і нові підстави українського житя. Падала Польща-саме тільки встигла придавити останні рухи народні на Гіравобережу і до решти ослабити національне житє заведеннєм унїї в західній Україні,-як прийшов несподїваний кінець державному житю самої Польщі. За кілька років дорешти розібрано її між сусїднї держави, і даремно заходила ся потім польська шляхта, щоб ту свою польську державу вирвати з їх рук і відновити наново.
Не на користь вийшли Полякам їх великі придбання в землях українських і литовських: здобуваннє та заходи коло затримання сих земель знесилили саму Польщу, вона ослабла і стала здобичею сусїднїх сильнїйших, міцнїйше організованих держав. Польська шляхта, захопивши в свої руки правлїннє, поневолила не-шляхетську людність, позбавила всякого значіння і саму королівську власть, відобрала всї засоби від правительства, аби воно, зміцнивши ся, не хотіло покоротити шляхетські вільности і свободи. Держава польська ніколи не мала нї грошей в скарбі своїм, нї війська, нї міцної оргайїзації. Всю силу захопили великі пани магнати, але вони думали не про державу, не про суспільство, а про свої власні роскоши й інтереси, і дуже часто брали гроші від сусідніх держав за те, щоб своїми впливами кермувати справами Польщі так, як треба було тим сусїдам, а не їй самій.
Вже Хмельнищина задала Польщі такий сильний удар, їдо від нього вона не здужала поправити ся. А від початків XVIII віку Польщею кермують не її правителі, а заграничні правительства. Вони не дають перевести в Польщі ніяких реформ, щоб вона не поправила ся, не стала сильнїйща; мішають ся при кождій нагодї в її внутрішні справи, підіймають через магнатів-запроданцїв повстання (конфедерації) і взагалї роблять все що хочуть. А при тім все від часу до часу виникають ріжні проекти про те, щоб зовсім розібрати сю велику, але слабосилу, на живу нитку зшиту державу,-як то ми вже бачили за часів Хмельницького.
о смерти короля польського Августа III (1763 р.) цариця Катерина зєднавши ся з своїми одномишленниками й Польщі, ввела свої війська, посадила на королівстві польськім свого приятеля Станїслава-Августа Понятовского, і хотїла під його іменем кермувати по своєму польськими справами Головний привід до того давала справа православної віри в Польщі, котру росийське правительство держало нїби в своїй опіцї, а духовні православні до його помочи звертали ся у всяких своїх бідах. Польське правительство хогїло визволити ся від росийських впливів і думало скористати для того, що Росія з 1768 року увязала ся в війну з Туреччиною, а за Туреччиною потягала Австрія, не хотячи дати Росії поширити ся далї на турецьких границях. Росія хотїла взяти під свою вдасть Крим і Молдаву і домагала ся, щоб Туреччина признала сї землї від себе незалежними, свобідними; Австрія ж не хотїла на се пристати, бажаючи собі поширити ся в молдавських землях. Польща надіялась скористати з сього напруження, але зовсім несподіваний оборот дав тому всьому пруський король: він задумав собі скористати з такої замотакини і з того напруження між Росією й Польщею й дав таку думку, що Росія замість Туреччини нехай би поширила ся коштом Польщі, а при тім і Прусія та Австрія собі забрали б пограничні землі польські. Цариця Катерина не дуже охотила ся на сей плян, бо не хотїла дїлити ся Польщею, бажаючи задержати її цілу під своїми впливами. Але як Австрія почала хилити ся до Туреччини, згодила ся цариця на пляни Прусії, щоб її затримати по своїй стороні. Пішли переговори про се і нарешті прийшло до такої угоди, що Росія справді зрікла ся своїх претенсій на Молдаву (Крим одначе Туреччина мусїла признати незалежним і в 1783 р. його без усякої війни прилучено до Росії, за згодою Австрії). Замість Молдави Росія взяла собі від Польщі пограничні землі Білоруські, Австрія Галичину, Прусія- землі коло Балтийськогоморя. Так стала ся умова між ними з серпнї 1772 р., і вислані війська без війни
Loading...

 
 

Цікаве