WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Зародження державності у східних слов'ян - Реферат

Зародження державності у східних слов'ян - Реферат

яке проіснувало три сторіччя (кінець IV - початок VII ст.). В 602 р. держава антів упала під тиском кочових племен аварів Після цього анти в писемних джерелах уже не згадуються, а в літературі починає вживатися назва слов'яни.
Поступово ця загальнослов'янська спільність ділиться на три великі відгалуження - східну, західну та південну. Подальший розвиток цих слов'янських угруповань веде до їх дроблення і формування досить стабільних етно-політичних утворень - союзів племен, перелік і розселення яких дається у славнозвісній "Повісті временних літ" Як зазначає літописець Нестор, слов'яни, що "прийшли й сіли по Дніпру й назвались полянами, а інші - древля-нами, тому що сіли в лісах, а ще інші сіли поміж Прип'яттю й Двиною й назвались дреговичами (від слова "дрегва" - болото. - Авт.), інші сіли по Двині й назвались полочанами за річкою, що впадає до Двини й має назву Полота. Ті ж слов'яни, котрі сіли поблизу оз Ільмень, назвалися власним ім'ям - словенами..." Поступово в оповіді літописця виступають й інші слов'янські племена: кривичі з їхнім градом Смоленськом, від яких Нестор виводить сіверян, дуліби - жителі Побужжя, мешканці західної частини пізнішої України - волиняни бужани й хорвати. Не забуває він згадати й жителів По^ сожжя (від р. Сож) - радимичів, і мешканців волго-окських лісів - в'ятичів, і уличів з тиверцями, що населяли простори від Дніпра й Буга до Дністра.
Історики тривалий час вели дискусії з приводу того що являли собою в дійсності "племена" Нестора, і посту^ пово дійшли висновку, що ці "племена"були насправді великими союзами, початок формування яких можна датувати не пізніше VI-VII ст. н. е. Ці союзи племен відомий археолог П. Третяков назвав "народцями", вбачаючи в них не лише територіальні, а й етнополітичні об'єднання Його думку варто визнати слушною.
Найбільш ранніми племінними об'єднаннями вважаються полянське, з осередком у Києві, дулібське і волинянське, на території пізнішої Волинської землі Академік Б. Греков припускав, що в VI-VII ст. існував величезний і потужний дулібсько-волинянський союз племен, який був одним із найдавніших союзів східнослов'янських племен. У "Повісті временних літ" літописець розповідає про зіткнення дулібів з аварами (він називає їх обрами): "В ті часи існували й обри, що воювали проти царя Іраклія й мало його не захопили". Обри-авари знущалися над дулібами, але "Бог винищив Їх, і померли всі, й не залишилося жодного обрина". Цс, схоже па легенду, коротке повідомлення літопису викликало безліч палких суперечок серед учених. Чимало істориків убачало в ньому фольклорний вимисел, однак подальші дослідження підтвердили правдивість слів Нестора.
Візантійський "цар", тобто імператор, Іраклій правив з 610-го по 641 р. Отож виходить, що племінний союз дулібів існував уже в першій половині VII ст., виникнувши, очевидно, в попередньому, VI ст. Як зазначає сучасний дослідник стародавньої історії України М. Котляр, дулібськс об'єднання племен було зародком державності східних слов'ян, що в майбутньому, поряд із полянським союзом, стало основою формування Давньоруської держави - Київської Русі.
В процесі подальшої консолідації у VIII-XI ст. виникли ще ширші політичні об'єднання східних слов'ян, своєрідні "союзи союзів" та "надсоюзи". В арабських джерелах, зокрема, згадується про існування в цей період трьох таких великих політичних центрів: Куяби (Куявії), Славії та Артанії. Майже всі дослідники сходяться на тому, що Куявія чи Куяба - цс Київська земля з Києвом. Славію, як правило, бачать в землі ільменських словен, головним містом яких у Х ст став Новгород. В Артанії різні історики вбачали то Рязань, то Тмутаракань, то Чернігів, то Білоозеро, то Ростов Ярославський Найбільш прийнятною, па нашу думку, є версія, згідно з якою Артанія - цс Ростово-Суздальська земля разом із землею, що простягалася до Білоозера.
У вітчизняних літописах політичні об'єднання навколо Києва відомі під назвою Русь (VIII ст.) га Руська земля (IX ст.).
В історичних джерелах, як відомо, по-різному тлумачиться термін "Русь". Дехто з дослідників намагається довести його фінське походження, інші шукають його корені у шведській, слов'янській мовах. Це свідчить про значне поширення назви "Русь" в інших народів. На думку М. Котляра, згідно з останніми лінгвістичними та історичними дослідженнями слово "русь" - фінського походження (ruotsi). Воно вживалося спочатку для позначення скандинавів, що складали пізніше дружини давньоруських князів. Поступово дружини варязьких князів із роду Рюрика па східнослов'янських землях розбавлялися слов'янами й ставали поліетнічними (різноплемінними). Термін "русь" поширюється па всіх дружинників узагалі, в тому числі й слов'янською походження. Назва "русь" поширюється насамперед на полян, що панували у прото-державному утворенні па Наддніпрянщині, а потім і на всіх східних слов'ян. У літописах та інших давніх джерелах Руссю називалась уся територіях, яку посідали руські люди, тобто східні слов'яни. Цим же словом (варіант - Руська земля) іменували п Давньоруську державу з центром у Києві. Як вважає сучасна дослідниця Р. Іванченко, до появи Рюриковичів у Києві правила Києвичів (Кий, Дир, Аскольд). У 882 р. Олег, який володів Словенським князівством, здійснив у Києві династичний переворот, усунувши від влади династію Києвичів. Повідомлення про захоплення Олегом Києва літописи традиційно починають історію єдиної східно-слов'янської держави Київська Русь.
Loading...

 
 

Цікаве