WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Військове мистецтво козацтва - Реферат

Військове мистецтво козацтва - Реферат

Звичайно вимагали, щоб козак мав два сильні, добре відгодовані коні, добру рушницю, відповідну кількість пороху (2-5 фунтів) і куль (до 300), харчі та інше воєнне знадібя.
Деколи, ,у ближчі походи, військо виступало "налегко", з малим вантажем, з самими "юками і саквами", як казав Хмельницький. У дальшу дорогу йшов важкий обоз, що мав часом і кілька тисяч возів.
Військо рушало в похід впорядковане на полки та сотні, що йшли під своїми корогвами, зі своїм обозом і артилєрією. На ворожій території військо попереджували сторожі або ч а т и. Ціла армія розтягалася на великий простір, за Хмельницького навіть у лінію на 10 миль завдовжки. На відпочинок чи попас військо ставало там, де була вода і паша для коней. Тоді козацькі кашевари приготовляли їжу для своїх відділів. Коли військо залишалося довше на одному місці, ставили для пробутку намети або ку р е н і. Коли обоз по довгому постою залишав обозовище, козаки підпалювали те, що залишалося.
В війні панувала у війську сувора дисципліна. За давнім звичаєм козакам заборонено було пити горілку підчас походу. Але пізніше цей звичай, мабуть, не вдержався. Сторожі довкола обозу пильнували, щоб неохочі не втікали з війська і втікачів ловили.
В таборі відбувався нераз суд і винуватих карали військовими карами: приковували до пушки, карали киями, а за більші злочини присуджували і кару смерти.
Окремі санітарні установи в ці часи ще не існували. У козацькому війську бували лікарі і цилюрники, але тільки принагідно, не на постійному військовому утриманні. Похідних шпиталів не було; раненими опікувалися тільки люди доброї волі, або церковні братства по містах. Славний козацький шпиталь у Трехтемирові був не справжнім шпиталем, а захистом для калік та інвалідів. Тільки як появилася де-небудь яка пошесть, військо ставило застави і не пропускало людей з загрожених околиць.
Військо у поході мало своїх священиків-капелянів, а деколи й похідну церкву. Бій.Табор
Козацьке командування старалрся звести бій на місці, що заздалегідь було приготовлене на зустріч, щоб ворога відразу поставити у некорисну ситуацію. Це видно особливо у боях Хмельницького, під Корсунем чи під Зборовом, де гетьман заскочив поляків, неприготовлених до битви.
Базою для війська, що виходило у бій, був табор. Боротьба й оборона з табору була характерною особливістю козацькоі тактики.
Табором, називали поукладані разом обозові вози, за якими ставало військо. Такий спосіб оборони був відомий в українських степах уже за княжих часів; наше військо на безлюдному місці, де не можна було знайти захисту в терені, заставлялося від половців возами. Табор уславився був у XV в. в чеських гуситів, яких звали навіть таборитами, знали його и литовські й польські війська в (XVI. в. Але спопуляризували цей спосіб оборони козаки, довівши його до незвичайної вмілості.
Табор починали порядкувати тоді, коли військо сподівалося зустрічі з ворогом. Обозові вози ставали тоді по одному і другому боці війська, простою лінією, один за другим, у кілька рядів. В1596. р. Лобода під Білою Церквою мав табор з пятьох рядів возів, Пав люк 1637. р. ішов табором у шість рядів. Посередині ставало військо, піхота і кіннота. Перед і зад був теж забезпечений возами, там приміщували також артилєрію.
Коли ворог надійшов близько, піхота зпоза возів починала стрільбу з рушниць, так само відзивалася и артилєрія. Чи треба було йти вперед, чи відступати, військо під охороною табору, за кількома рядами возів, було добре забезпечене від наступу. В 1628. р. під за-слоною табору запорожці перейшли були цілий Крим, від Перекопу до Бахчисараю, хоч татари їх сильно обстрілювали. I так само пізніш верталися тим самим шляхом, теж "оборонною рукою". А коли в одній сутичці утратили були одну пушку, то другого дня пішли знову табором на те саме місце й гармату забрали. Під Дрижиполем 1655. р. козаки кілька днів відбивалися від польських військ, що іх переслідували, - "а табор мали такий міцний і вогнистий, як який Мальборґ" (славна пруська твердиня).
Ворог старався все в якомусь місці табор ррзірвати і крізь цю діру вдертися до середини, між військо. Щоб утримати в порядку лінію табору, козаки привязували віз до воза, - хоч воно не було легко й вигідно. А коли ворог табор "розірвав", або "урвав" його частину, старалася наново лінію возів замкнути. I тоді нераз мусіли залишати частину возів, а то й людей, щоб рятувати цілість, і табор наново справити, впорядкувати.
Нераз треба було спинитися на якомусь місціітут. готовитися до бою. Тоді випрягали коні і пускали, їх самопаш, - запорозькі коні були привчені ходити табунами, - а з возів будували кращий, оборонний табор. План такого табору бував різний. Нпр., 1625. р. на Цибульнику козацький табор мав вигляд півмісяця; в 1638. р. табор полковника Путивельця був овальний. Табор бував деколи дуже просторий. Під Берестечком 1651. р. табор Хмельницького мав мати по сім верстов уздовж і вшир. В оборонному таборі вози ставили близько один біля одного і звязували одне до одного їх колеса. Деколи звертали вози оглоблями до ворога. Так зробив бувПутивлець: "вози густо сполучив, оглоблі на подобу списів обернув, щоб і до возів самих пріиступу не було". Острянин обезпечив табор наїженими рогатинами. До возів насипували землі, а то й цілком обкопували їх валом, копали ще рови, шанці і всякі засідки. Добути таку земляну фортецю було дуже важко; завдяки таборові козаки оперлися туркам під Хотином 1626. р. і часто успішно боронилися від поляків. Боплян каже: "У чому проявляють найбільше зручности та вмілости, то це битися табором, заслоняючися возами. Можна сказати, що під охороною табору 100 козаків не боїться 1000 поляків і так само 1000 татар". А Старовольський додає: "Їх табор у злуці з польською кіннотою мае величезну вагу, як це ми переконалися у війні з турками".
Бій кінноти.
Табор служив не тільки для оборони, але й як опора для зачіпної акції, При своїй легкості й рухливості табор міг підійти близько під позиції ворога и військо могло в догідній хвилині почати бій.
До бою рушала наперед кіннота, а саме невеликі відділи, що викликали ворога на герць. "З-під полковничої корогви вискочило 40 коней", читаємо в описі бою під Гомлем 1651. р. ,"Один із них виїхав на герць, викрикуючи по татарськи "гала-гала"; але один із залоги влучив його коня в голову". Звичайно, з боку противника виїздили теж герцівники, і бій розгорався на цілій лінії.
З якою зброєю виступала кіннота до атаки, про це докладно історія не знає. У давніших часах козаки трималися татарської тактики, здалека обстрілювали ворога з луків, зблизька вдаряли списами. За Хмельниччини деякі козацькі відділи мали вже пістолі. Компанійці в XVIII в. мали короткі рушниці або пістолєти. Але в остаточній зустрічі з ворогом вирішальною зброєю вершника була шабля і бій на шаблі акцію кінчав.
Література
1. Історія українського війська. Видання Івана Тиктора.
2. Історія України. Смолій В.А.
3. Історія України. Бойко О.Д.
Loading...

 
 

Цікаве