WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Військове мистецтво козацтва - Реферат

Військове мистецтво козацтва - Реферат

пішо, бо шаблі не всі мали". В 1651. р. під Берестечком: "шабля рідка, самопал у кожного". Тимто козаків називали "рушничним військом". Ще більше - сучасники стверджують, що козаки в поході мали нераз і по дві рушниці, а то і більше. Козацькі рушниці мають звичайні назви: самопал, рушниця, мушкет. Рушниці і самопали згадують нераз одні поруч одних, отже ці назви не були ідентичні, але як їх відрізняли, не знаємо. Німець Вайнбер оповідає, що козаки під Смоленськом мали довгі рушниці "на зразок шотляндських". В І637. р. є перша згадка про мушкет і у козацькім війську.
3 інших родів рушниць згадується яничарки (вперше 1638.р.).. В 1720. pp. "чудові" яничарки вироблювали в селі Кубиче коло Башлі на Слобожанщині. Рідше чуємо про булдинки чи ґульдинки. Запорожці свої рушниці звали фузіями. У XVIII. в. часто стрічаються пистолети або пистолі, нераз чудово прикрашені сріблом. Пістолі носили за поясом або у шкіряних кобурах.
Кулі козак носив у чересі або в ладівниці, чи лядунці, порох у звичайному розі або в порошниці.
Шабля до половиниVIII. в була в козаків майже поширена як рушниця, але пізніше стала почесною лицарською зброєю, улюбленою "ненькою рід-ненькою, панночкою молоденькою". Хоч шаблі на Україні були спершу різного роду і походження, то пізніше витворився український тип "козацької" шаблі, на жаль, досі основно не просліджений. Навіть найславніший дослідник запорозької старовини, Дмитро Яворницький, не вміє сказати більше, як те, що "шаблі вживали не особливо криві і не особливо довгі, середньої довжини 5 чвертей" (цебто 1.30 м.). Зразки шабель, які бачимо на ілю-страціях, вказують, що козацькі шаблі були ДОВОЛІ тонкі та легкі, ручку мали оздобну, похви прикрашені різьбою.
Досить поширений був у козаків спис (списа). В 1628. р. гетьман Михайло Дорошенко в бою під Білою Церквою "сімох татар убив списом, одного так сильно вдарив, що не міг списа витягнути". У повстанні 1637-1638. р. значна частина козаків ішла у бій із рогатинами і козацький табор був "рогатинами добре обострожений". У XVІІI в. списів уживала козацька кіннота, особливо за порожці; була навіть приповідка: "козакові без ратища, як дівчині без намиста". Запорозькі списи, що збереглися до нашого часу, є з тонкого і легкого дерева, З,5 м. завдовжки, з залізним наконечником на одному кінці та з дірками на ремінну петлю на другому; цю петлю закладали на ногу, щоб легше було спис тримати. Деколи на вістрі списа була ще перекладина, щоб деревце не входило за далеко в тіло пробитого ворога.
Рідше стрічаємо боєві сокири і молотки, чекани і келепи: "козак козачий звичай знає, келепом по ребрах торкає".
Охоронної зброї, а саме панцирів, шоломів і под., уживала тільки козацька старшина, і то більше в репрезентаційних виступах, ніж у боях.
У XVIII. в. козацький одяг складався з двох головних частин, спіднього каптана і верхньоі черкески або кунтуша. Але відрізняли вже одяг військовий від цивільного.
Каптан у війську був із сукна, короткий, сягав тільки дещо нижче колін, щоб легше було вскочити на коня і марширувати вигідно; військові вправи відбували козаки у самих каптанах. Жупан був досить обтислий, поли заходили добре "а себе; застібали його на гаплик або ґудзик при комірі і перепоясували поясом. Щодо краски, то виборні козаки носили зразу червоні каптани, потім білі, компанійці червоні, пушкарі і жолдаки жовті. Старшина і цивільні люди носили жупани довільної довжини, різних красок і з різних матерій.
Поверх каптана військові носили черкеску, одяг досить обтислий, з фалдами позаду, з вирізаним комніром, підперезаний поясом; черкеска сягала нижче колін. Це був одяг, приписаний для війська нижчих ступнів. Старшина і цивільні урядовці носили кунтуш, значно довший від черкески з різноманітних матерій, з розрізаними рукавами, без пояса. Простим козакам аж до військового товариша взагалі не дозволяли вживати кунтушів.
Докладніші приписи про одяг "виборних" козаків видав гетьман Розу-мовський 1763. р.: каптан мав бути суконний, темносиній, з червоними вило-гами, переперезаний :червоним поясом; під ним білий півжупанок і білі штани; шапка з чорною, смушевою околицею и низьким дном, в кожному полку іншої барви, плащ синій. Чоботи бували різної барви. Комнанійці носили зелену черкеску з червоними вилогами, під нею червоний жупан ;шаравари їх були .вузькі, а деколи штани, звані голянцями, чоботи короткі, шапки круглі.
Утримання війська.
За польської влади реєстрове військо діставало плату з державного, скарбу гак, як і інші наймані частини. . Коли ж зорґанізувалася козацька держава, військова служба стала безплатна. Козаки поэаймали великі простори давніх королівських і панських земель, порозводили на цих "займанщинах" свої господарства і мали з них достатній прожиток; маючи ці землі, вони були обовязані повнити службу безплатно. Частину державних земель залишено на загальні військові потреби, так нпр. "ранґові" маєтності діставала старшина, що займала вищі уряди.
Плата, яку діставало військо, в різних часах була різна. За польсьКИХ часів у 1570-1580. pp. козак-рядовик діставав 10 до 20 злотих річно, в часі миру менше, у війні більше; на початку XVII. в. Ілата доходила до 28 зол., в 1630. pp. знову спала до 10 зол. Окрім грошей, козак діставав каптан або сукно (5 ліктів). Коли козаки наймалися на чужу службу, то деколи могли добути і більше, нпр. татарський хан Шагін-ґерай 1628-1629. р. платив "на шаблю 10 червінців і давав по кожухові. За Хмельниччини 1651. р. семигородський князь Ракоцій хотів наняти сотню виборних козаків обіцяв платити по 4-5 угорських золотих. У XVIII. в. компанійцям платили по 4 карбованці річно, "а хто з молодиком служитьх, то і карбованців і, крім цього, "місячне" в натурі або грішми.
Наймані війська, а й московські залоги, діставали натурою т. зв. [Ордії и раціі, тобто харчі для людей і поживу для коней. У ХVIII в. на "порцію" йшла чвертка муки, 2 фунти круп, 30 фунтів мяса і 15 фунтів сала, - на "рацію" - 2 вози сіна, 60 гарнців вівса, 30 кулів соломи", 2 вози дров і 75 копійок грішми.
Військовими доходами орудувала ґенеральна скарбова канцелярія під проводом Генерального підскарбія. Інтендантурою в полках завідували комісарі, що їх не прираховували до старшини; вони діставали окремі доручення на час потреби; доставляли харчі, дбали про кватири для війська, а й займалися збором податків. До помочі їм ставали комісарські десятники.
Військо в бою
Але частіше гетьман висилав не тільки один універсал, але й другий і третій, назначуючи на кожний речинець частину приготови. Полковники від себе передавали той наказ до сотень, а по сотнях давали ще знак трубами або літаврами. Початок походу звався вихід або в и г і н, бо нераз військо неохоче вибиралося в далекі походи, особливо з наказу царя. Андрій Маркович пише у своїм дневнику 1724. р.: "Післав я указ у всі сотні про скорий вигін козаків у низовийпохід"..
Коли військо зібралося в означеному місці, відбувався "попис". для контролі, чи кожний козак як слід озброєний і приготований.
Loading...

 
 

Цікаве