WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Зарубинецька культура - Курсова робота

Зарубинецька культура - Курсова робота

середньолатенських та залізних "воїнських" фібул, бронзових шпильок з кільцевидними та цвяховидними голівками, кісток тварин - залишків жертовної їжі. Тіло-покладення мали нечисленний поховальний інвентар - кераміку, намистини та сережки - аналогічний нижньодніпровським пам'яткам рубежу нашої ери (типу Золотої Балки), який, разом з деякими особливостями поховального обряду, вказує на тісні зв'язки населення цих подніпровських територій.
На могильнику виявлено також три тілоспалення і одне тілопокла-дення III-IV ст. н. є., важливі для розуміння подій великого переселення народів на Середньому Придніпров'ї.[1: 13] .
Могильник у с. Суботів розташований на похилому схилі лівого берега р. Суботь. Виявлено його випадково, під час земляних робіт 1909 р. У післявоєнні роки тут знайдено ще кілька могил (Максимов, 1959). Всі вони являють собою тілоспалення. Наземних ознак могили не мали.
Поховальний інвентар дещо відрізняється від речей, знайдених в інших зарубинецьких могильниках: крім уламків типових лощених мисЬк, тут виявлено: горщик шаровидної форми, такої ж форми глек з великою ручкою, опуклобокий горщик з високою циліндричною шийкою, бронзовий горщик-сітулу. Появу цих посудин можна пояснити впливами, яких зазнавало зарубинецьке населення південної частини Середнього Придніпров'я з боку сарматських, кельтських та гето-дакійських племен. З інших предметів, знайдених на могильнику, слід згадати бронзові фібули пізньолатенської конструкції, браслети, кільця, підвіски, сережки, скляні намистини, скарабей. Більша частина датуючих м-атеріалів відноситься до І ст. до н. є.- І ст. н. є.
Могильник у с. Рахни розташований на прибережному мисі р. Сіб. У 1968-1969 рр. тут розкопано 12 поховань - безурнових трупоспалень (Хавлюк, 1971), здійснених у неглибоких (0,4-0,6 м) ямах овальної форми розміром до 1,5X2 ж, орієнтованих на захід - схід. Перепалені кістки, очищені від решток поховального вогнища, знаходилися на дні ям. Поховальний інвентар складали великі чорнолощені миски з верти-кальними вінцями, деякі - з конічним піддоном, звичайні кухонні горшки опуклобокої, тюльпаноподібної та банкоподібної форм, різноманітні прикраси, серед яких переважали .предмети античного виробництва - фібули, браслети, пронизки, гривні, намистини з пасти, у тому числі - реберчасті тощо.[9] . Крім зарубинецьких фібул І ст. н. є. та очкових - середини II ст. н. є., трапилися пружинні фібули II-III ст., що дає підстави вважати могильник однією з найпізніших пам'яток зарубинецької культури на Правобережній Україні.
Розділ 2 Характерні риси культури
2.1 Поселення.За своїм місцеположенням зарубинецькі поселення Середнього Придніпров'я можна поділити на три групи.
Поселення першої групи - найраніші - знаходяться в- топографічних умовах, подібних до поселень пізньоскіфського часу, що являли собою неукріплені селища, розміщені в місцевостях, не захищених природним рельєфом. Саме в таких умовах знаходяться поселення поблизу сіл Зарубинці, Бучаки та ін. Деякі ранньозарубинецькі поселення вняв-, лені на площі скіфських пам'яток, наприклад, на Басівському городищі. Друга група поселень характерна для періоду розквіту зарубинецької культури Середнього Подніпров'я. У цей час поселення займають природно захищені високі берегові миси або відроги корінного берега Дніпра та його приток. Такими є поселення в Києві, Пирогові, Великих Дмитровичах, Монастирку, Каневі, Сахнівці, Суботові та ін.
У заключну пору цього періоду деякі з цих поселень стають городищами, захищеними земляними валами та ровами.
До третьої групи належать поселення, розташовані в річкових заплавах (Лютіж, Оболонь, Таценки та ін.), початок існування їх припадає на кінець І ст. до н. є.- рубіж нашої ери.
Важливою ознакою розселення зарубинецьких племен в області Середнього Подніпров'я є розташування поселень в басейнах великих річокта їх приток.
Цікавою особливістю розміщення зарубинецьких поселень, яка відбиває соціальний устрій зарубинецького суспільства, є розташування поселень гніздами. Одне з таких гнізд (на Середньому Подніпров'ї) виявлене на території сучасного Києва, друге - поблизу Канева. В межах Києва відомі зарубинецькі поселення на Юрковиці, Киселівці, на Печер-ську, Лук'янівці, в районі Львівської площі, по,берегах Либеді та в гирлі цієї річки - в районі колишнього с. Корчуватого, на Оболоні, в гирлі р. Віти та ін. В околицях Канева та в самому місті виявлено поселення поблизу сіл Бучаки, Студенець, Селище, на Пилипенковій Горі, на горі Моековці^поблизу сіл Пекарі, Хмільна, Гришинці, Питальники, Тростя-нець. Усі поселення одного "гнізда" були розташовані на незначній віддалі одне від одного. Кожне гніздо займало вздовж течії річки невеликий простір довжиною 15-20 км, мабуть, утворюючи ядро племені.[1: 16].
Зарубинецькі поселення були невеликими за площею - від 0,5 до 2 га. На території Середнього Подніпров'я одним з найповніше досліджет них поселень є Пилипенкова Гора, де на одному з розкопів розміром до 3000 м2 виявлено залишки 38 жител. На всьому цьому поселенні площеюблизько 1,5
У Верхньому Придніпров'ї розкопане поселення поблизу с. Чаплт' Гомельської області, Білорусії, (Третьяков, 1959). Воно займало площу п над 0,5 га, на якій виявлено залишки 25-30 синхронних жител.[6: 200] .
На основі цих даних, можна припустити, що подібні зарубинецм подніпровські поселення були невеликими селищами, на яких проживало до кілька сот чоловік (у кожному житлі - по 3-5 чоловік, отже, на Пи-липенковій Горі до 200-400 осіб).
Житла являли собою прямокутні, трохи заглиблені в грунт (до 0,5 м) споруди. Стінки їх будувалися з прутів, обмазаних глиною. Житла іншої конструкції, наприклад зрубні, відомі як виняток. Площа будівель різна - від 9 до 24 лі2. Житла мали глиняні вогнища, збудовані безпосередньо на долівці. Поблизу жител споруджувалися літні кам'яні вогнища, викопувалися господарські ями грушовидної або циліндричної форми. Житла на площі поселення розміщувалися гніздами (Пилипенкова Гора) або рядами (ВеликіДмитровичі).
2.2 Обряд поховання Могильники зарубинецької культури розташовані недалеко від поселень, у схожих топографічних умовах. Могильники не мають тепер зовнішніх ознак (тому вони і одержали назву полів поховань). У давнину над могилами якісь ознаки були, можливо, дерев'яні, оскільки інколи помітні ямки від стовпів. Найбільші могильники займали площу 2-5 тис. лі2, містили кілька сот поховань. Проте відомі і поодинокі зарубинецькі поховання.
Відмітною рисою обряду поховання є кремація. Спалення померлого здійснювалося поза могилою. Могили були неглибокі - 0,2-0,8 м від поверхні. Розміри і ф'фма могильних ям залежали від способу поховання: ургтові похованші вміщували в невеликі ями діаметром 0,5-1 м, безурнові - у видовжені овальні або прямокутні ями розмірами 0,бХ XI,5-2 м. У них перепалені кістки зсипалися просто на дно могильної ями (та?чх поховань найбільше). У могилу звичайно клали речі: дві-три лощені посудини - горщик, миску, кухоль, а також предмети особистого убору - фібули, шпильки, намиста, персні, браслети тощо, м'ясну їжу, про що свідчать кістки домашніх тварин - бика, свині, вівці чи кози. [7] . Предметів озброєння в могилах звичайно не буває. Інколи трапляються безінвентарні тілоспалення.
Іноді померлих ховали за обрядом тілопокладення,
Loading...

 
 

Цікаве