WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Cимон Петлюра та його діяльність - Реферат

Cимон Петлюра та його діяльність - Реферат

українські дисиденти, промоутори Руху Опору. Його перебрали творці відновленої незалежности України. План Петлюри починає знаходити свою реалізацію і в добрих починах сучасної української державности"27.
Здійснилася мрія С. Петлюри в українську державність, в яку він безмежно вірив і висловлював цю віру такими словами: "Ти переможеш, Великий Народе Мученику, і переможеш не для того, щоб підбивати під себе чужі, не наші землі. Ти переможеш для спокійного будування могутньої держави України, для щасливої праці поколінь майбутніх. Спадуть віковічні кайдани з стомлених рук твоїх, спадуть ганебні пута з величної постаті рідної матері - України. Минуть жахливі криваві роки боротьби і невпинна праця синів твоїх загоїть рани кривавої руїни, дасть пишні скарби для всіх народів світу, дасть спокій і щастя Великій, Вільній Самостійній Україні"28.
С. Петлюра, ставши символом української державності, виявився, з-поміж сучасників, найбільш послідовним, самовідданим її творцем і оборонцем, а у 20-ті роки став провідною постаттю національно-визвольної боротьби. В його особі найбільш вдало поєдналися риси державного мужа і військового вождя, сполучалися якості політика і військовика. Недарма найбільші недруги української самостійної державності назвали визвольний процес України ХХ століття "петлюрівщиною".
Йому належить концепція державної структури України - самостійної, соборної, демократичної, правової республіки. Ця політична концепція, програма та ідеологія відповідали потребам державотворчої парадигми українства.
Під проводом С. Петлюри український народ мав у означений період свою державність, і це стало важливим здобутком національно-визвольної боротьби. І хоч через багато причин боротьба зазнала поразки, набутий досвід став джерелом, з якого наступні покоління черпали віру в державність. Боротьба за її здобуття, хоч і в інших формах, після падіння УНР практично не припинялась. При тому ім'я С. Петлюри стало загальнонаціональним символом.
С. Петлюру слід розглядати як першого українського політика, що найбільш послідовно відстоював європейський вектор розвитку України. Сучасна політика самостійності і європейської орієнтації України є продовженням політики С. Петлюри.
Є очевидною певна політична недалекоглядність, яка полягає в тому, що новітня українська держава мляво і невиразно ідентифікує себе з Українською Народною Республікою, не використовує її досвіду та досвіду таких діячів як С. Петлюра. С. Петлюра ще не знайшов в Україні того пошанування, на яке заслуговує. Доводиться констатувати не просто байдужість до імені С. Петлюри, а й те, що явище петлюрівщини вищі посадові особи держави все ще сприймають на рівні однолінійних тлумачень доби комуністичного тоталітаризму, а недруги української державності продовжують сповідувати стосовно нього руйнівний негативізм. Сучасним політичним і державним діячам для розуміння націотворчих проблем корисним було б знання ідей С. Петлюри, які були рушійною силою у відродженні українського народу та в його визвольній боротьбі.
Зважаючи на сьогочасну повноту свідчень і нових документів, громадськість та Уряд України, мають підстави виступити з пропозицією перегляду вироку Паризького процесу 1927 р. і повної реабілітації С. Петлюри. Доцільно також дати моральну оцінку подіям, пов'язаним із вбивством С. Петлюри. Він упав жертвою під виглядом помсти за єврейські погроми, які чинилися і більшовиками, і денікінцями, і окремими українськими частинами та всілякими анархічними бандами, але через певні обставини були приписані виключно петлюрівцям.
Ще належить назвати імена дійсних винуватців та ініціаторів його вбивства, засудити ті сили, які провокували розбрат і насильство між єврейським і українським народами. Початком цієї справи могло б стати заснування міждержавної українсько-французько-єврейської комісії в складі вчених, правників, представників МЗС, зацікавлених громадських організацій.
Донині в Україні немає жодного пам'ятника С. Петлюрі. Прийшов час спорудити такі пам'ятники у Києві, Полтаві, Кам'янці-Подільському тощо та відкрити його музеї, назвати його іменем вулиці міст, увіковічити пов'язані з ним історичні місця.
Сподіваємось, що владні структури України нарешті зрозуміють їхній обов'язок у цій справі, бо йдеться про відновлення історичної правди і справедливості щодо співтворця Української Народної республіки, будівничого українського війська і глави держави, спадкоємицею і правонаступницею якої є сучасна Україна.
Його ім'я є найкращим взірцем вірності Українському народові і Українській державі.
Джерела
1 У 100-річчя народження Симона Петлюри - президента Української Народної Республіки. Збірник статей і доповідей / Упоряд. М. Степаненко. - Вашингтон-Філадельфія: Вид-во "Україна", 1979. - С. 28.
2 Див.: Ткачук А. Симон Петлюра. Політичний портрет // Київська старовина. - 1992. - Ч. 6. - С. 68.
3 Симон Петлюра. Статті, листи, документи. Нью-Йорк, УВАН у США Б-ка ім. Симона Петлюри в Парижі, 1979. - Т. 2. - С. 274.
4 Кульчицький С. Російська тінь на незалежності України // Політика і час. - К., 1993. - № 10. - С. 9.
5 Рідне слово. - 1917. - 17 листопада.
6 Кедровський В. Початки національного війська // Збірник пам'яти Симона Петлюри (1879-1926). - К.: МП "Фенікс", 1992. - С. 218.
7 Див.: Киевская мысль. - 1917. - 3 грудня.
8 Нова Рада. - 1917. - 3 грудня.
9 Див.: Нова Рада. - 1917. - 6 грудня.
10 Див.: Козацька думка. -1917. - 8 грудня.
11 Симон Петлюра. Статті, листи, документи. - Т. 3. - К.: Вид-во імені О.Теліги, 1999. - С. 32.
12 Див.: Ткачук А. Крах спроб Центральної Ради використати українські військові формування у 1917 році // Український історичний журнал. - К., 1967. - Ч. 8. - С. 75-84.
13 Симон Петлюра. Статті, листи, документи. Т. 1. - Нью-Йорк: УВАН у США, 1956. - С. 228.
14 Державний вісник УНР. - Вип. 37. - Ч. 540.
15 Яковлів А. До питання про легітимність уряду УНР // "Тризуб". - 1928. - Ч. 43 (149). - С. 9.
16 Мацієвич К. Симон Петлюра і сучасність // "Тризуб". - 1933. - Ч. 35 (393). - С. 8.
17 Там само. - С. 9.
18 Сальський В. Головний Отаман Симон Петлюра і Армія УНР // "Табор". - Каліш, 1927. - С. 5-11.
19 Капустянський. Похід українських армій на Київ - Одесу в 1919 році. - Мюнхен, 1946. - С. 20-21.
20 Симон Петлюра. Статті, листи, документи... - Т.1. - С.242.
21 Симон Петлюра. Статті.- К.: Дніпро, 1993. - С. 206.
22 Симон Петлюра. Статті, листи, документи... -Т.1. - С. 242
23 Симон Петлюра. Статті, листи, документи... - Т. 2. - С. 517.
24 Див.: Симон Петлюра. Статті, листи, документи... - Т. 3. - С. 209.
25 Державний Центр Української Народної Республіки в екзилі: Статті і матеріали. - Філадельфія-Київ-Вашінгтон, 1993. - С. 68.
26 Петлюра С. Розпочинаючи видання // Тризуб. - 1925. - Ч. 1. - С. 1-3.
27 Полтавська Петлюріана. Число 3. Матеріали ІV Полтавських читань. - Полтава, 1999. - С. 6.
28 Симон Петлюра. Статті, листи документи... - Т. 1. - С. 292.
Loading...

 
 

Цікаве