WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Визвольна війна українського народу у 17 столітті - Реферат

Визвольна війна українського народу у 17 столітті - Реферат

будувати табір для оборони. Назрівала подвійна поразка Польщі. Проте у вирішальний момент, підкуплений поляками, кримський хан Іслам-Гірей зрадив Хмельницького. Взагалі татарські хани, а за їх спиною Туреччина, не бажали посилення жодної з сторін. Вони завжди мали на меті мішень взаємо ослаблення протидіючих сторін та провокування перманентного їх протистояння.
Під тиском цих обставин Б. Хмельницький змушений був піти на укладення 8 серпня 1649 р. Зборівського мирного договору:
1. Козацький реєстр зростав до 40 тис. осіб;
2. Козацька територія охоплювала Київське, Чернігівське, Брацлавське воєводства;
3. Київський митрополит одержав місце в сенаті;
4. Амністія всім учасникам;
5. Відновлювалося кріпацтво;
6. Магнати і шляхта повертались у свої маєтки;
7. Воєводства Подільське і Волинське повертались під владу короля;
Однак досить швидко стало зрозуміло, що умови договору були неможливі для виконання. Селяни не хотіли повернення кріпацтва і не впускали до маєтків шляхту.
Тому Б. Хмельницький вирішує створити анти польський союз: веде переговори з представниками Османської імперії (визначає себе васалом). Крім того, старається втягнути в війну з Польщею Москву і одночасно з подібними ж цілями входить у відносини з володарем Молдавії, з енергійним господарем Пенсільванії, а дещо пізніше з Швецією.
Однак гетьману прийшлось розірвати відносини з польським урядом раніше, ніж ці дипломатичні ходи доставили йому реальну допомогу нових союзників. Вже у вересні 1650 р. король Як Казимир під час таємної бесіди з панським купцем обговорював плани нового походу на Україну. Підтримуючи цю агресію, Римський Папа прислав королю освячений меч і благословення на війну. В лютому 1650 р. польські війська вдерлись на територію України і захопили місто Красне. Ця подія стала початком нового раунду, вирішальним моментом якого була битва під Берестечком (червень 1651 р.). у битві 150-200 тис. польському війську протистояло 100 тис. військо повсталих, до яких приєдналось 50 тис. татар. З огляду на цю статистику, цілком зрозуміло, у яке катастрофічне становище потрапили повстанці, внаслідок того, що татари не витримали артилерійного обстрілу і у вирішальний момент покинули поле бою.
Поразка під Берестечком зводила нанівець автономію козацької держави. Відповідно до умов укладеного 18 вересня 1651 р. Білоцерківського договору козацький реєстр обмежувався до 20 тис. чоловік, влада гетьмана поширювалась лише на Київське воєводство, йому заборонялись зовнішні відносини. Крім того, шляхті було дозволено повертатись до своїх маєтків.
Все більше старшина розуміє, що власними зусиллями вибитись не вдасться. Йде активний пошук союзників. Гетьман намагається вивести свій рід до рівня князівського. Однак молдавська авантюра закінчилась трагічно - 1653 р. гине його син. У битві під Жванцем татари знову зраджують козаків.
Все частіше серед козацьких ідей звучить ідея союзу з Москвою. Дипломатична невизначеність велась ще з 1648 р. Однак московський уряд вичікував. Лише 1 жовтня 1653 р. Земський собор ухвалив рішення про встановлення союзу. Юридично цей акт було оформлено під час російсько-українських переговорів у січні-березні 1654 р. У Переяславі було лише узгоджено принципові засади майбутнього союзу. Вже на цьому етапі виникають конфлікти, що свідчили про розбіжності у підході до цього союзу. Оскільки всі рішення в Переяславі були усунені, кожна з сторін могла трактувати по різному. На цій підставі фахівці вважають, що події січня 1654 р. мали ритуальний характер.
У березні 1654 р. козацька делегація вирушила до Москви, де передала на розгляд проект договору з 23 пунктів. Після двотижневих переговорів сторони дійшли компромісу. Було підписано так звані Березневі статті. Згідно з цим документом, Україна зберігала республіканську форму правління, територіально-адміністративний поділ, нову систему соціальних відносин, цілковиту незалежність у проведенні внутрішньої політики. Водночас окремі статті обмежували її суверенітет: збір податків з українського населення відбувався під наглядом російської сторони; заборонялися дипломатичні відносини з Варшавою та Стамбулом.
Укладання Переяславського договору кардинально змінило геополітичну ситуацію в регіоні. Вже влітку 1654 р. Польща і Крим укладають Вічний договір про взаємодопомогу.
Москва затримує свою допомогу. Досить скоро гетьман розуміє з яким повільним і ненадійним союзником він зв'язався. В 1655 р. Москва і Польща укладають перемир'я.
Такі дії союзника остаточно розв'язали гетьману руки. Гетьман іде на формування анти польської коаліції у складі Швеції, Семигорського князівства, Бранденбурга, України, Молдавії та Волощини.
З приходом Карла Х і початку польсько-шведської війни, саме шведський вектор політики стає основним для нього. Однак смерть гетьмана 27 липня 1657 р. перервала процес формування шведсько-українського союзу.
3. У процесі розгортання національно-визвольних змагань (1648-1657 рр.) у середовищі козацької еліти були чітко сформульовані фундаментальні основи національно-державницької ідеї:
? право українського народу на створення власної держави в етнічних межах його проживання;
? незалежність і соборність української держави;
? генетичний зв'язок козацької державності з Київською Руссю, спадкоємність кордонів, традицій та культури княжої доби;
Функціонування держави виявилось у запровадженні власного територіального поділу, створенні та діяльності органів публічної влади.
За часів Хмельницького територія Української держави простяглася майже на 200 тис. кв. км.. і охоплювала Лівобережжя, частину Правобережжя і Степу. На цих землях проживало майже 3 млн. осіб.
Система органів публічної владискладалася з трьох урядів: генерального, полкового і сотенного.
Формально вищим органом влади була військова рада (право голосу мало все військо). Не була постійно діючим органом влади. Реально вища влада належала генеральному урядові. Входили гетьман і генеральна старшина (генеральний обозний, осавул і т. п.).
Главою України був гетьман. Він був наділений широкими повноваженнями. Він видавав універсали, скликав ради, був вищою судовою інстанцією.
Генеральна старшина керувала окремими галузями:
? Генеральний обозний, осавул, хорунжий - керували військом і відповідали за його матеріальне забезпечення;
? Генеральний бунчужний - охорона гетьмана; знаків влади;
? Генеральний писар - зовнішні зносини;
? Генеральний суддя - судовий орган, апеляційна інстанція для полкових і сотенних судів;
? Генеральний підскарбій - фінансові справи;
На місцях управляли і сотенні уряди. У великих містах управління здійснювали магістрати, у малих, але привілейованих - отамани. У звичайних містах управляли городові, а в селах - сільські отамани.
В цей період Україна мала своє постійне військо, чисельність якого не була постійною. Ядро становило реєстрове козацтво. Армія формувалась з добровольців і у вирішальні моменти її чисельність сягала 100-150 тис. осіб.
Територія держави поділялась на полки і сотні. В 1648 р. - 16 полків і 272 сотні, в 1650 р. вже 20 полків.
Запорізька Січ складала самостійну адміністративну одиницю.
Поновлення державної скарбниці здійснювалось з чотирьох основних джерел: із земельного фонду, з прикордонного товарного мита, з прибутків від промислів та з податків. Реєстровці податки не платили.
Селянство по суті стало особисто вільним. Створюються козачі господарства, що базувались на принципі фермерства.
Loading...

 
 

Цікаве