WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Визвольна війна українського народу у 17 столітті - Реферат

Визвольна війна українського народу у 17 столітті - Реферат

Держави;
? встановлення нових кордонів та поступове формування території;
? радикальні зміни станової ієрархії (прихід до влади старшини);
? скасування кріпацтва;
? ліквідація латифундій магнатів та утвердження козацького (фермер) господарства;
? визволення українських міст з-під влади короля, магнатів, шляхти і католицького духовенства;
? втягнення в орбіту соціальних змін абсолютної більшості населення;
У сучасній науковій та навчальній літературі переважає твердження про те, що закінчення Визвольної війни слід пов'язати зі смертю Б. Хмельницького. Проте на думку ряду вчених це е чисто механічним трактуванням, оскільки після смерті гетьмана змагання українського народу не зупинились, а просто змінили свій характер.
Українська національна революція у своєму розвиткові пройшла кілька етапів:
1 етап (1648-1657 рр.) - максимальне піднесення боротьби;
2 етап (вересень 1657-червень 1663 рр.) - громадянська війна та поділ Української держави;
3 етап (червень 1663-вересень 1676 рр.) - боротьба за возз'єднання Української держави;
Боротьба що точилась протягом 1648-1676 рр. носила національно-визвольний, релігійний та соціальний характер.
2. Розпочалась Визвольна війна 1648 р. із захоплення повстанцями Запорізької Січі та обрання гетьманом Б. Хмельницького, який і очолив її на початковому етапі.
Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (1595-1657) - гетьман України. Місцем народження вважається Суботів. Походження з дрібної української шляхти. Освіту здобув в одній з київських шкіл та у Львівській єзуїтській колегії. З юнацьких літ на військовій службі. Брав участь у походах на Кримське ханство, а в часи повстань 80-х рр. виступав на боці козаків. У січні 1648 р. на Запорізькій Січі піднімає повстання, що переросло у Національно-визвольну революцію. Проявив себе як видатний державний діяч, досвідчений полководець, тонкий дипломат. Помер у Чигирині. Похований в Ільїнській церкві Суботова.
Безпосереднім приводом до повстання стала особиста кривда завдана Б. Хмельницькому польським шляхтичем Д. Чаплинським, що зі своїми слугами зруйнували Суботів і познущались з рідних чигиринського сотника. Всі звертання до королівської влади залишились без відкликів, а самого Б. Хмельницького посадили під арешт.
Він вимушений втікати на Січ, де він знайшов підтримку серед козацтва. Для успіху повстання він постарався заручитись підтримкою Криму і йому вдалось зробити те, що не вдавалось зробити його попередникам. Обставини сладались якнайкраще: кримський хан Іслам-гірей був розлючений на Польщу. В Криму тривав голод. Цей антагоністичний союз давав можливість забезпечити тил повсталим та посилити козацьке військо мобільною татарсько кіннотою, що могла ефективно протистояти польським гусарам. Гетьман особисто вів переговори і навіть зупинився перед тим, щоб залишити в Криму заручником свого сина. У середині березня 1648 р. союз було укладено і на допомогу повстанцям вирушило понад 3 тис. татарських вояків на чолі з Тучай-беєм.
Між тим новини про підготовку до війни викликали сильне хвилювання в Україні. Шляхта вимагала допомоги від коронних гетьманів, закликала їх до репресій проти повсталих. Король в своїх листах радив гетьманам не доводити до війни, пустити до козаків "на море", щоб їх енергія знайшла вихід в поході на Туреччину. Великий гетьман М. Потоцький приймав міри безпеки - конфісковував зброю в українського населення, розкинув реєстровців по південному кордону Речі Посполитої, вів переписку з Хмельницьким, закликаючи до покірності. М. Потоцький розумів серйозність подій і намагався вирішити цю справу мирно. Вимоги поставлені Хмельницьким - відміна ординації 1638 р. і вивід з України польських військ - були ним визнані неможливими і війна була вирішена.
В кінці квітня 1648 р. обидва гетьмана - великий (М. Потоцький) і польський (Калин) рушили своїми силами на Хмельницького. Авангард: польське військо (Ст. Пот.) і реєстрові козаки (ком. Шемберг); інший загін козаків і польське військо було посаджено в лодки і послано по Дніпру. Однак реєстрові козаки перейшли на бік повсталих. Ст. Потоц. І Шемберг захищались певний час в таборі на р. Жовті Води, однак в урочистий Княжий Байрак були повністю вирізані. Розбивши авангард козацькі війська швидким маршем рушили на Корсунь де розмістились основні сили поляків.
26 травня 1648 р. польські війська були розбиті. Обидва Потоцькі та Каліновський потрапили в полон.
Корсунська битва залишила беззахисним шляхетський режим в Україні - війська знищені, вожді в полоні. Повстання моментально охопило привали берег Дніпра і Задніпров'я. Ватаги повсталих селян жорстоко розправлялись з євреями-орендаторами, шляхтою. Вцілівша шляхта втекла. Ієремія Вишневецький організував сильний загін що вів боротьбу з козаками. Однак після серії поразок під П'яткою, Староконстянтиновом вимушений теж відступити на Волинь.
Сейм активно готує нову армію і поручає командування Домініку Заславському. 20 вересня польське військо напало під Пилявцями на козацькі загони. Були розгромлені. Шлях на Львів було відкрито. Однак Б. Хмельницький задовольнився лише незначною даниною і відступив спочатку до Замостя, а потім повернув назад. Чому український гетьман не рушив далі на захід? Цьому є декілька пояснень. Насамперед у цей час гетьмана турбувала проблема боєздатності власного війська. Свою роль відіграли відірваність від баз постачань, епідемія. Б. Хмельницький міг розраховувати на 30-40 тис. вояків. Ситуація ускладнювалась і відсутністю облогової артилерії. Не міг в цей час гетьман розраховувати і на татар.
Гетьман мусив зважати і на досить значний потенціал Польщі, існувала реальна загроза удару з боку Литви. Крім того після укладення військового миру Польща могла розраховувати на підтримку Австрії.
Певний вплив мало і те, що козацькі війська дійшли до етнографічного кордону України. Перехід цієї межі могло внести нові акценти у характер війни. Створювалась цілком реальна загроза переростання національно-визвольної війни у несправедливу загарбницьку.
Козацька старшина відчуваючи що завоювала вже достатньо міцні позиції, водночас боялась народного гніву, який вийшовши з-під контролю, міг би суттєво зачепити й інтереси заможного козацтва. Гетьман чудово розумів, що за плечима в нього розбалансоване, розбурханесуспільство. Терміново було необхідно взяти під контроль внутрішньо соціальні процеси.
Б. Хмельницький і його соратники у цей час стояли на позиція традиційного "козацького автономізму". Тому й мета була не радикальне-започаткування власної державності, а порівняно помірковане - реформування державного устрою Речі Посполитої - утвердження абсолютизму та надання Україні такого ж статусу і прав, що й Литві.
В листопаді 1648 р. під Замостям було підписано перемир'я. 23 грудня 1648 р. Б. Хмельницький на чолі повстанського війська вступає в Київ. Вже в лютому 1649 р. польська сторона прислала в Київ своїх комісарів для переговорів. Вони погоджувались на ординацію нову. Такі умови не задовольняли українську сторону, а поляки готують комбінований удар, який мали здійснити три потужні збройні формування на чолі з королем Яком Казимиром, Ієремією Вишневецьким та литовським гетьманом Янушем Радзівілом.
Проте литовці не змогли подолати протидію повстанців, які були підкріплені козацькими загонами. У скрутну ситуацію потрапив і Ієремія Вишневецький, військо якого було оточене під Збарежем. Коли ж король рушив на допомогу оточеним, гетьман швидким маневром не лише зупинив наступ поляків, а й примусив їх поспіхом
Loading...

 
 

Цікаве