WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Визвольна війна українського народу у 17 столітті - Реферат

Визвольна війна українського народу у 17 столітті - Реферат


Реферат на тему:
Визвольна війна українського народу у 17 столітті.
Мета: дати студентам знання стосовно причин Визвольної війни, початку і розгортання війни;
Література:
1. Бойко О. Д. Історія України - К., 1999
2. Грушевський М. Очерки истории украинского народа - К., 1991
3. Голобуцький В. Запорозьке козацтво - К., 1994
4. Довідник з історії України. - Т. 1, 2 - К., 1993, 1995
5. Історія України в особах IX-XVIII ст. - К., 1993
6. Крип'якевич І. Історія України - Львів, 1992
7. Рибалка І. Історія України - К., 1991
8. Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький - К., 1995
9. ? // ? Українська державна ідея - К., 1997
10. ? // ? Українська національна революція 1647-1676 рр
11. Яворницький Д. Історія запорозьких козаків - К., 1991
Тип: лекція
Хід лекції.
План.
1. Україна напередодні війни. Причини, характер та рушійні сили.
2. Розгортання військових дій 1648-1654 рр.
3. Формування української держави.
1. У середині XVII ст. в українських землях народний гнів вибухнув з такою силою, що кардинально змінив не лише хід національної історії, а й суттєво вплинув на геополітичний чинник всієї Європи. Ця подія була глибоко закономірною, а не випадковим явищем: спрацював цілий набір факторів, які зробили широкомасштабний народний виступ можливим і необхідним.
Які ж причини робили необхідним початок національно-визвольної боротьби?
У цей час надзвичайно ускладнилася соціально-економічна ситуація в українських землях. Після виснажливої для Західної Європи 30-літньої війни саме Річ Посполита стає одним з важливих експортерів хліба. Основний польський порт Гданськ від 1583 до 1648 рр. у 2,5 рази збільшив відвантаження зерна. Орієнтація на внутрішній та зовнішній ринок, а не на задоволення власних потреб суттєво вплинули на структуру поміщицьких господарів. В основі цієї трансформації лежали два взаємопов'язані процеси - зміцнення феодальної власності та посилення кріпацтва.
Польські та колонізовані українські феодали, намагаючись максимально збільшити свої прибутки, йшли шляхом посилення експлуатації селянства. Саме тому помітно зростає панщина, особливо в районах сполучених із зовнішнім ринком (Східна Галичина і Волинь ? 5-6 днів на тиждень). Водночас невпинно зростали натуральні та грошові податки. Влада пана над селянами була безмежна.
Фільварково-панщинна система водночас гальмувала розвиток простої капіталістичної кооперації та початкових форм мануфактурного виробництва. Потерпали українські селяни і від здачі феодалами своїх маєтків в оренду. Лише в 1616 р. майже 70% маєтків на Україні орендувались єврейськими підприємцями. Так автор "Дискурсу..." засвідчував: "Мусимо і те визнати, що велику ненависть зміцнювали й поширювали великі податки, надзвичайні побори, оренди, монополії, рогове, копитове і тому подібні обтяження...". У складній ситуації було і міщанство - обмежувалось використання Магдебурзького права, уряд призначав війтів; конкуренція шляхти і міщан у сфері виробництва. В політичному та економічному житті все більшу силу отримують поляки і євреї, а українські міщани витіснялись.
Виникнення непримиримого протиріччя між козацькими господарством і панським. Антагоністичність між соціальною організацією козацького устрою та існуючими середньо вивченими відносинами.
Окрім того козацтво перебрало на себе функції політичного народу. Це проявилось в наступному:
? на півдні Київського воєводства витворено зародки національної державності;
? на початку 30-х рр. козацтво переходить у стан політичного народу, що добивався не лише зрівняння з шляхтою, а й визнання національно-релігійних інтересів;
? в політичній програмі започатковується розвиток державних ідей у формі надання певного політичного статусу козацькому регіону;
? існування соціальної волі добиватись виконання програми.
Вагоме політичне значення, встановив П. Сас, відіграла політична міфологема козацтва в українській книжності початку 20-х рр. XVII ст. оскільки об'єктивно урівнювала бездержавний український народ з іншими народами світу і вводила Військо Запорізьке в контексті духовного і політичного життя українського народу.
Особливо багато зусиль уряд докладав до ліквідації православної віри, враховуючи той фактор, що в свідомості українців релігія і національна самосвідомість були тісно пов'язані. З цього приводу слід пригадати слова Богдана Хмельницького: "Мила нам наша батьківська земля, але природжена віра мусить бути миліша, за неї ми завжди умирали охоче". І це не випадково. Вся сфера духовного життя нації, її побуту ґрунтувалося на основі православ'я (як для поляків - католицизм). У свідомості українців відбувалось злиття ідеї християнської з ідеєю національною.
Наступ проти павослав'я вівся у кількох напрямках: православним заборонялось обіймати посади у міському самоуправлінні; єпископом заборонялось засідати в сенаті; закривались православні церкви і монастирі; принижувались релігійні почуття українців.
Проте у природі та суспільстві крім факторів, що підштовхують до дії, обов'язково існують чинники, що роблять можливим цю дію.
Одним із найголовніших чинників, що сприяли активній національно-визвольній війні, були слабкість королівської влади та прогресуюче посилення відцентрових тенденцій у Речі Посполитій. Своєрідним ґрунтом для розгортання та поглиблення цих процесів стало зміцнення великого феодального землеволодіння. Оцінюючи цей процес Н. Полонська-Василенко зазначає: "Це були "королята", удільні князі нової генерації, справжні правителі України, супроти яких ні король, ні сейм не мали ні авторитету, ні влади".
Проявом слабкості королівської влади була і втрата контролю над реєстровим козацтвом. Внаслідок розширення прав і вольностей козацтво стало впливовою самостійною силою, яку вже наказами і ординаціями обмежувати було не тільки важко, а й небезпечно, бо вписані до реєстру козаки ставали постійним резервом бунту.
Селянсько-козацькі повстання кінця XVII- початку XVIII ст. сприяли накопичення воєнного досвіду, зростанню національної самосвідомості, посилення єдності козацтва і посполитих у боротьбі за національне визволення, формування психологічної готовності боротися до переможного кінця.
Важливим чинником, що робив можливим початок козацького повстання, було посилення та розширення сфери впливу Запорозької Січі.
Керівною і провідною рушійною силою революції було козацтво. Саме воно міцно тримало провід національно-визвольної боротьби. Саме козацтво склало кістяк національної армії, соціальну основу нової еліти, відіграло важливу роль у державотворенні. Не можна ігнорувати і той факт, що після смерті Б. Хмельницького різко посилились деструктивні явища всередині стану.
Надзвичайно важливу роль у революційних подіях відігравало селянство. Немає підстав ігнорувати і роль міщан. Важливу роль відіграло і духовенство,що освятило цю боротьбу.
В науковій літературі найчастіше вживають три терміни: повстання, війна, революція. Це тісно пов'язане з тим, що ця боротьба складається з кількох станів. Зауважимо, що ці терміни тісно пов'язані між собою. Народне повстання, що розпочалось 1648 р. охопивши більшу частину території та населення України, незабаром переросло у визвольну війну, а війна, зумовивши корінні, глибинні зміни у суспільному розвитку поступово переросла в національну революцію. Аргументами на користь цього є ті докорінні зміни, що відбулись в житті суспільства у другій половині XVII ст.:
? утворення та розбудова Української Національної
Loading...

 
 

Цікаве