WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Від склавинів до української нації - Реферат

Від склавинів до української нації - Реферат

Перші слов'янські поселенці просунулись сюди з Середнього Подніпров'я ще у VII ст. Мається на увазі плем'я в'ятичів басейну Оки, які скоріш за все були сумішшю слов'янських колоністів із місцевою фінською людністю. Однак справжня слов'янизація Верхнього Поволжя відбувалася у XI-XII ст.ст., коли балто-слов'янські племена кривичів, радимичів, словен посунули на схід, на Верхню Волгу, споконвікузаселену фінськими лісовими племенами мордви, муроми, мері, весі тощо. У цей же час сюди ж прибували переселенці з Південної Русі-України- Як відомо, торговельний шлях "із варяг у греки" по Дніпру та Волхову був тим економічним стрижнем, вздовж якого землі праукраїнців, прабілорусів та псковоновгородців консолідувалися в єдиній державі Русь зі столицею в Києві. Володимиро-Суздальщина лежить далеко на сході від згаданої торговельної магістралі. Вона мала власний напрямок зв'язків Волзьким річковим oшляхом з Каспієм та Середньою Азією. Давні південно-східні контакти Суздальщини значною "мірою зумовили своєрідність культурно-історичного розвитку регіону. У другій половині XII ст. шлях "із варяг у греки" був перерізаний половцями на Нижньому Дніпрі. "У нас вже й Грецький путь ізотинають, і Соляний, і Залозний", - казав київський князь Мстислав Із'яславович 1170 p. Русь розпалася на майже незалежні князівства. Настала доба феодальної роздрібності, коли молоді східнослов'янські етноси (псково-новгородці, прабілоруси, праросіяни) відгалузилися від провідного етносу імперії - праукраїнців Південної Русі. Суздальська земля з середини XII ст. очолила коаліцію Новгорода, Полоцька, Смоленська за відокремлення від Києва. Саме в цей час виник тісний і тривалий антикиївський союз Володимиро-Суздальських князів із половцями. Його започаткував Юрій Долгорукий, одружившись із половецькою княжною. На думку російського історика П.Струве (1952, с.84), саме ця суздальсько-половецька унія завдала смертельного удару столиці Русі Києву, призвівши до розпаду імперії на князівства. 1147р. Північна Русь на чолі з Суздальщиною виступила єдиним фронтом проти централізованої церковної політики Києва. Антикиївський курс Юрія Долгорукого посилили його сини Андрій Боголюбський та Всеволод Юр'євич. Вони були організаторами і натхненниками погромів Києва 1169 та 1203 pp. Так, у березні 1169 p. союзне військо суздальців, половців, смолян, чернігівців жорстоко пограбувало Київ; "Подоліє і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю, і не було милосердя нікому нізвідки: церкви горіли, християн убивано, іньших брали в неволю... Церкви обдирали з ікон, книг, риз, і дзвони всі позабирали", - сповіщає літописець. 1203 p. суздальський князь Всеволод разом з половцями ще раз пограбував і спалив столицю Русі (Грушевський, 1992, с.197, 226). Після цих погромів Київ втратив свою могутність і центром Південної Русі стає Галицьке-Волинське князівство, князь якого правив Києвом через своїх намісників. Енергійні суздальські князі пробують розширити свої володіння за рахунок Новгородської землі. Але особливо показовим і визначальним для майбутньої історії Росії був погром Рязані князем Всеволодом Юр'євичем 1208 p. Непокірне місто було спалене, а всі його мешканці знищені або депортовані. Тим самим була започаткована стала й ефективна російська демографічна політика щодо завойованих народів. Так, у другій половині XII ст. в Суздальсько-московській державі сформувалося динамічне ядро молодого російського етносу. Провідні історики неодноразово підкреслювали своєрідність його ментальності порівняно із світосприйняттям південних русичів. Класики історичної науки М.Соловйов та В.Ключевський вважали, що говорити про окремий російський етнос можна не раніше доби князювання Андрія Боголюбського, тобто з другої половини XII ст. "В особі князя Андрія великорос вперше виступив на історичну арену", - писав В.Ключевський- Однак визначальними для формування російського етносу стали XIV- XV ст.ст. Сталося це в сприятливих умовах першої власне російської держави - Московського князівства Івана Калити, Василя Темного, Івана III. Ця держава постала і розвивалася як улус Золотої Орди, під потужним впливом монгольської імперії Чингізидів. "Головним фактором утворення великоруської нації була Московська держава і монголо-татарські впливи", - писав російський історик П.Струве у 1952 p. Отже, російський етнокультурний комплекс остаточно сформувався в XIV-XV ст.ст. на грунті слов"яно-візантійських традицій Київської Русі в угро-фінському оточенні в умовах залежності від татар. Внаслідок експансії Московського князівства на захід у XV- XVI ст.ст. псково-новгородський субетнос був асимільований російським. Ось як писав про жорстокий етноцид новгородців Іваном Грозним взимку 1570 p. фундатор офіційної історії Російської імперії М.Карамзін (1988, с.592, 593). "Иоан и сын его судили на городище (в Новгороде) таким образом: ежедневно представляли ему от пятисот до тысячи новгородцев; били их, мучили, жгли каким-то составом огненным, привязывали головою или ногами к саням, влекли на берег Волхова, где сия река не мерзнет зимою, и бросали с моста в воду, целыми семействами, жен с мужьями, матерей с грудными младенцами. Ратники московские ездили на лодках по Волхову с кольями, багарами и секирами: кто из вверженых в реку всплывал, того кололи, рассекали на части. Сии убийства продолжались пять недель и закончились грабежом общим: Иоан с дружиною объехал все обители вокруг города; взял казны церковные и монастырские, велел опустошить дворы и келий, истребить хлеб, лошадей,, скот; предал также весь Новгород грабежу; сам ездил из улицы в улицу, смотрел как хищные воины ломились в палаты и кладовые...Толпы злодеев были посланы и в пятины новгородские, губить достояние и жизнь людей без разбора... Граждан и сельських жителей изгибло тогда не менее шестидесяти тысяч, кровавый Волхов, запруженный телами и членами истерзанных людей, долго не мог пронести их в Ладожское озеро". Внаслідок подібних акцій та численних депортацій на Верхню Волгу псково-новгородський етнос був асимільований наприкінці XVI ст. росіянами, відомими за історичними джерелами того часу як московські люди, московити. Оскільки російський етнос посідав впродовж останніх століть панівне місце у Східній Європі, історія Російської імперії подавалася як історія всіх народів регіону. Тому час формування основ російського культурного комплексу (XIV- XV ст.ст.) екстраполювали на історію найближчих сусідів, в т.ч. українців, які почали формуватися значно раніше росіян. Отже, корені згаданої пізньосередньовічної версії походження українського народу у тенденційній імперській історіографії. Таким чином, якщо генетичне підґрунтя білорусів, псково-новгородців та росіян творилося в VI-IX ст.ст. у процесі переселення праукраїнців Середнього Подніпров'я та Волині на північ, у балтське та фінське середовище, то остаточне формування молодих східнослов'янських етносів відбулося вже в Х-ХІІ ст.ст. у складі імперії
Loading...

 
 

Цікаве