WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Від склавинів до української нації - Реферат

Від склавинів до української нації - Реферат

с.182). В часи татарської неволі та необмеженої сваволі Івана Грозного Московська держава остаточно втратила незалежний аристократично-лицарський стан. Мається на увазі знищена опричниками верства незалежних землевласників бояр, які були прямими нащадками дружинно-боярського лицарства Київської Русі. Це мало для Росії фатальні наслідки. Адже лицарство було стрижнем середньовічного європейського суспільства. Феодальна аристократія середньовічної Європи економічно не залежала від короля, бо спадкове володіла значними земельними угіддями. Ця економічна незалежність від королівської влади була підґрунтям лицарських вольностей. Закріплені середньовічним законодавством у вигляді станових привілеїв, вони започаткували розподіл влади, що лежить в основі сучасної парламентської демократії Європи. Становлення сучасних численних свобод людини відбувалося в середньовічній Європі шляхом поступового поширення вольностей незалежного лицарського стану на інші суспільні верстви. Російський філософ Г.Померанц писав; "Європейська воля вся виросла з аристократичних і патриціанських вольностей". В середньовічній Україні лицарство було представлене спочатку княжою дружиною, а пізніше шляхтою та певною мірою козацтвом. Пізньосередньовічна Московська держава XIV-XVIII ст.ст. не знала лицарства в європейському розумінні, бо формувалася під потужним впливом східної державності Чингізидів. А як відомо, східним деспотіям лицарський стан не властивий. Адже, як зазначалося, лицарські вольності в Європі базувалися на економічній незалежності феодала від володаря. В основі цієї незалежності лежала спадкова власність на землю. У Росії, якій традиційно не властива приватна власність, зокрема на землю, не міг існувати економічно незалежний лицарський стан. Московські дворяни були холопами царя,яких за провини шмагали батогами, чого навіть уявити не міг європейський лицар. Через відсутність лицарства Росія не знала ні співців лицарської слави (скальдів, труверів, кобзарів тощо), ні власного лицарського епосу. А саме на ньому формувалася європейська література, яка в свою чергу стала підґрунтям європейської ментальності. Так, Тарас Шевченко сформував не тільки українську словесність, але й свідомість. У відповідності з європейською традицією його творчість постала на козацькому епосі, про що промовисто свідчить назва його першої поетичної збірки - "Кобзар". Відсутність власного лицарства та його епосу зумовила інший від Європи шлях формування російської словесності та пов'язаної з нею ментальності. Якщо в Європі, зокрема в Україні, провідну роль у цьому процесі відіграли власні епічні лицарські традиції, то Росія, не маючи власного епічного грунту, розвивалася під потужним впливом Заходу. Перш за все мається на увазі знаменита російська література XIX - початку XX ст.ст., постання якої значною мірою пояснюється європеїзацією Росії, глобальним поширенням гуманістичних цінностей європейської цивілізації на Схід. Адже інтерес до людини, як найвищої суспільної цінності, - характерна риса європейської духовної культури. В азійських деспотіях окрема людина не варта уваги, а є лише матеріалом для побудови держави або щасливого майбуття. Отже, цінності європейської цивілізації в Росії, на відміну від України, не мали місцевого підґрунтя і були отримані ззовні. Зрозуміло, що цей процес запозичення чужого не міг не зумовити потужної протидії прибічників місцевих традицій. Під європейським впливом в Росії постала верства західників, що ідейно протистоять російським традиціоналістам і в наш час. Так в російському суспільстві виник розкол між все зростаючим прошарком носіїв європейського гуманізму та архаїчною колективістською свідомістю традиційного російського суспільства, яке було поживним грунтом як для деспотичного царського, так і для тоталітарного більшовицького імперіалізму. Російська імперія з її архаїчними азійськими суспільними відносинами та виробництвом не могла існувати поряд з розвиненою Європою, не сприймаючи її прогресивних впливів. Адже з двох сусідніх країн відстала неминуче підпадає під вплив розвинутішої. З кінця XVIII до початку XX ст.ст. в Росії відбувається складний повільний процес засвоєння західних новацій. Це стосується не тільки культури, а перш за все сфери виробництва. Починаючи з кінця XVIII ст., у Російській імперії дедалі виразніше виявляються елементи європейської економіки. Легалізується приватна власність на землю. Катерина II своїм указом передає поміщикам у довічне володіння земельні угіддя, які раніше надавала їм держава лише на час служби у війську або бюрократичному апараті імперії. У XIX ст. відбувається поступове витіснення з Росії азійського способу виробництва капіталістичним, європейським. Економіка імперії особливо інтенсивно переходить на європейські рейки після скасування кріпацтва і створення ринку робочої сили. Уральські заводи, засновані на кріпацькій праці, занепадають, а на півдні України виникає нова промисловість, що грунтується на найманій праці, ринкових відносинах, передовій технології, західних інвестиціях. За короткий час різко збільшується виплавка чавуну, і в 1899 р. Росія посідає за цим показником четверте місце в світі. Вражають темпи залізничного будівництва. Наприкінці XIX ст. Росія будувала за один рік стільки кілометрів залізниць, скільки СРСР будував за п'ятирічку. Значно повільніше, ніж промисловість, європейський спосіб виробництва завойовував російське село. Скасу-ваннТЬ кріпацтва і проникненню буржуазних відносин сюди довго заважала російська община, її корені сягають стародавніх часів, коли землеробство у лісовій смузі вимагало концентрації зусиль кількох родин для спільної праці (розчищення від лісу сільськогосподарських угідь). Але остаточно російська община сформувалась в умовах сильної деспотичної влади як інститут кругової поруки, що полегшував експлуатацію селянина державою. Після опричного перевороту Івана Грозного панщина стає основною 4>ормою експлуатації землероба. Але кріпак повинен мати клаптик землі, щоб годувати сім'ю. Передання присадибної ділянки кріпакові у приватну власність небезпечне розвитком товарного виробництва продуктів, а відтак конкуренцією малоефективному господарству пана. Поміщику потрібні були не конкуренти, а дармова робоча сила, що не відво-лікатиметься для праці на своїй землі. Тому, щоб не давати землі селянину, її передали у власність общини, яка перебувала під повним контролем держави (Селюнин, с.184, 185). Більше того, община сама була частиною деспотичної системи. Вона розподіляла повинності й податки серед селянських господарств і стежила за їх виконанням. Не потрібні були державні чиновники, щоб примусити землероба працювати на пана та платити податки. Отже, російська община на засадах кругової поруки забезпечувала ефективну експлуатацію селянства державою. Після скасування кріпацтва 1861 p. община сприяла збереженню російського самодержавства в його азійських формах, заважаючи приватизації землі й
Loading...

 
 

Цікаве