WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Від склавинів до української нації - Реферат

Від склавинів до української нації - Реферат

через значний рівень експлуатації населення та всевладність самодержця. Тому держави деспотичного типу мілітаризовані, агресивні, проводять загарбницьку політику щодо сусідів. Як наслідок експансіонізму, виникають політичні державні утворення імперського типу з деспотичною формою правління. Сільська община - ще одна особливість східних деспотій ((Маркс, Енгельс, с.486). . Створена на засадах кругової поруки, вона полегшує експлуатацію виробників державою. Надцентралізація влади зумовлює не лише економіку, а й духовне життя. Церква перетворюється на державну структуру, освячуючи деспотію та самодержця. Держава стає найвищою цінністю суспільства, людина ж - цеглинкою, "людським матеріалом", з якого вона будується. Все це призводить до пауперизації населення - матеріального та духовного зубожіння людей, інтереси котрих звужуються до задоволення елементарних потреб. Так, інтереси плебсу Римської імперії не йшли далі вимог "хліба та видовищ". Отже, "ковбасна" філософія не є специфічно радянським явищем. Вона характерна для громадян усіх деспотичних держав. Цей тип державності отримав назву східнодес- потичного, бо виник на Стародавньому Сході (Єгипет, Месопотамія, Китай, долина Інду) 5 тис. років тому. В умовах зрошувального, колективного землеробства найдавніші східні деспотії постали нагрунті об'єктивної необхідності централізованого будівництва складних іригаційних споруд. Як наслідок, держава в особі деспота концентрує в своїх руках всю владу, монопольно розподіляючи матеріальні блага і безконтрольно експлуатуючи підданих. Так, у Стародавньому Єгипті держава в особі фараона монопольно володіла всією землею і всім, що є на ній. Економіка базувалася на засадах державного кріпацтва. Землеробські общини вирощували врожай на землі держави, яка повністю відбирала його для перерозподілу між підлеглими. Обов'язковим елементом цієї системи є невеличка присадибна ділянка, яка забезпечувала землероба прожитковим мінімумом в умовах над експлуатації деспотичною державою, таким чином підстраховуючи і стабілізуючи неефективну економічну систему. Як і землероби, ремісники державних майстерень одержували за працю натуральну платню продуктами, одягом тощо. Численній бюрократії надавалися на час служби державні наділи з прикріпленими до них землеробами. Повна економічна залежність робила всіх підданих, від останнього раба до першого вельможі, холопами божественного уособлення держави - фараона, прахом під його ногами. Надлишки привласненого деспотією суспільного продукту матеріалізувалися в гігантських, економічно безглуздих пірамідах. Цікаво, що грандіозні піраміди будувалися на зорі історії Стародавнього Єгипту. Пізніше єгиптяни розпочали безкінечні завойовницькі війни, і надлишок продуктів почала з'їдати армія. Як наслідок, кормити другу армію будівельників пірамід не стало чим. В Османській імперії ступінь залежності громадян від держави теж був абсолютним. Навіть вищий вельможа за провину міг отримати від султана шовковий шнурок, на якому він був зобов'язаний повіситися. Велика Порта також не знала приватної власності на землю. Державна бюрократія отримувала за службу наділи і провінції у тимчасове користування, з яких вони відкликалися Стамбулом у будь-який момент. Все це разюче нагадує наше недавнє радянське минуле. Отже, радянська державно-колгоспна система - це не вінець розвитку економічної думки людства, а історично збанкрутілий, архаїчний азійський спосіб виробництва часів єгипетських фараонів. Європейський спосіб виробництва базується на економічній незалежності виробника, в основі якої лежить власність на землю, засоби та продукти виробництва. Виникає вільний ринок як регулятор економічних відносин між вільними виробниками та споживачами. Економічна незалежність породжує політичну та духовну свободу і заважає верхівці узурпувати владу. Якщо для азійських деспотій характерна монополізація, одержавлення всіх сфер життя, то в країнах європейського шляху розвитку, як правило, мав місце розподіл влади. Адміністративна та військова влада належала державі в особі короля, економічна - безпосередньо виробникові, судова - незалежному суду, духовна - папі римсьькому. Європейський спосіб виробництва, на відміну від азійського, завдяки незалежності й конкуруванню виробників, характеризується ефективною, динамічною економікою. Відносно низький рівень експлуатації виробника державою, відсутність тоталітарної влади зумовлюють меншу мілітаризацію європейських суспільств порівняно з деспотіями азійського типу. Останні, незважаючи на застійну й непродуктивну економіку, були здатні зібрати численнішу армію, ніж країни Європи. Якщо у східних деспотіях права особистості, як правило, приносять у жертву державним інтересам, то суттєвою рисою європейської цивілізації є традиційно високий статус прав людини. Економічна незалежність, що грунтується на приватній власності, підтримує особисту свободу і пріоритет прав особи перед правом держави. Найдавнішим етапом європейського шляху розвитку К.Маркс вважав античний спосіб виробництва, хоча приватна власність тільки-но формувалася (Ма'ркс, Енгельс, с.46.5). У Стародавній Греції було досягнуто високого рівня свободи людини, а античне законодавство лягло в основу кодексів і законів європейської цивілізації. Германський спосіб виробництва своїм корінням пов'язаний з античним. Економіка Європи І тис.н.е. грунтувалася на сімейній власності на землю, а отже, на певній економічній незалежності сім'ї як первинної ланки суспільства. На зміну первісній родовій общині приходить не сусідська, як це було в Росії, а індивідуальна община. Їй властиві рання форма приватної власності на землю, самоврядування, особисті свободи в умовах виборного незалежного суду (Криворотов, 1990, с.28, 29). Формування громадянського суспільства в Європі продовжувалося в епоху розвинутого середньовіччя. Носіями прогресу стають міста, "повітря яких робить людину вільною". За магдебурзьким правом мешканці міста жили на засадах самоврядування і були незалежними не тільки економічно, а й значною мірою політичне. Саме на міщан та їхні кошти спиралися монархи Європи в боротьбі з феодальною верхівкою за створення загальнонаціональних ринків. Міста були головним чинником гальмування надмірної централізації влади в абсолютних монархіях. Серед бюргерства середньовічних міст зародилася буржуазія, яка відкрила нову, капіталістичну еру в розвитку європейської цивілізації. Суттєвою різницею між азійським та європейським типами державності є те, що за середньовіччя перший спирався на служивий люд, а другий - на феодальні стани. Служивий люд - чиновництво та військові, що отримували за службу від всевладного господаря, як уособлення держави, земельні наділи разом із селянами. Ділянки надавалися лише на час служби, і служиві люди, не будучи приватними власниками, перебували в повній залежності від держави. Феодальні стани середньовічної Європи різнилися правами на приватну власність, насамперед на
Loading...

 
 

Цікаве