WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Богдан Хмельницький – людина легенда - Реферат

Богдан Хмельницький – людина легенда - Реферат

папи римського прагнули залучити на свій бік Річ Посполиту й Запорізьку Січ, але діяли таємно, побоюючись негативної реакції польського сейму.
У квітні 1646 року на запрошення короля у Варшаву прибула представницька делегація українського козацтва. На таємній нараді сторони домовилися, що запорожці на 60 кораблях виступлять у похід на Чорне море. На приготування їм було передано 6 тисяч талерів. Тоді ж Владислав IV пообіцяв розширити козацький реєстр до 12 тисяч. Гетьманом майбутнього морського походу король призначив Б. Хмельницького і незабаром через канцлера Оссолінського, що відвідав Запорізьку Січ, передав йому гетьманську булаву. Однак королю не вдалося утримати в таємниці свої плани, і в жовтні 1646 року сейм висловився проти війни з Туреччиною.
На початку 1646 року помер коронний гетьман Конєцпольський, що за роки правління зумів зосередити у своїх руках великі земельні володіння на Правобережній Україні з Чигирином і його околицями. Коронним гетьманом в Україні був призначений Микола Потоцький. Син Конєцпольського Олександр, що став старостою корсунським і чигиринським, і призначений ним чигиринським підстаростою Даніель Чаплинський висунули претензії на Суботів, що належав Хмельницькому, скориставшись тим, що документи на маєток як на спадкову власність оформлені не були. Влітку 1646 року Богдан Хмельницький поїхав у Варшаву, й король особисто підтвердив його права на Суботів. Проте Конєцпольський і Чаплинський не відмовились від своїх намірів. Під час бою з татарами, що напали на Чигирин наприкінці 1646 року, один із жовнірів Чаплинського вдарив Богдана шаблею по шиї, та кольчуга витримала удар. Потім слуги Чаплинського побили до півсмерті неповнолітнього сина Хмельницького. Навесні 1647 року, користуючись відданістю господаря, чаплинський учинив розбійницький наїзд на Суботів і захопив усе майно Хмельницького, худобу і хлібні запаси.
Цей напад прискорив смерть хворої Богданової дружини Ганни, уродженої Сомко. Місцевий суд, куди звернувся Хмельницький, став на бік Конєцпольського й Чаплинського, що одноосібно хазяйнували на землях Чигиринщини, запропонувавши як компенсацію за втрачений хутір 150 злотих, що не йшло в жодне порівняння з реальною вартістю завданого збитку. Це стало останньою краплею, що переповнила чашу терпіння Богдана. На допомогу короля надії не було - Владислав був безсилий проти сваволі магнатів та підвладної їм шляхти в Україні. Хмельницькому залишався один шлях - на Запоріжжя. Восени 1647 року йому хитрістю вдалося роздобути у командира реєстрових козаків Барабаша королівську грамоту, що обіцяла козакам грошові виплати й розширення реєстру. Дізнавшись про це, Конєцпольський наказав схопити Б. Хмельницького в надії одержати від гетьмана Потоцького дозвіл на його страту. Однак чигиринський полковник Станіслав Кричевський, кум Богдана, в середині грудня 1647 року випустив його з-під варти. Не бажаючи більше спокушати долю, Богдан із кількома десятками найближчих прибічників негайно вирушив на Січ.
За місяць Б. Хмельницький згуртував навколо себе запорожців: 25 січня 1648 року почалося повстання під його проводом. Велика частина реєстрових козаків Січі перейшла на бік Хмельницького. Польський гарнізон було вибито з острова Хортиця. Тоді ж Богдан був обраний гетьманом Війська Запорізького.
Відразу ж почалися переговори запорожців із кримськими татарами про союз проти поляків. Розгортаючи масштабну війну проти Речі Посполитої, слід було забезпечити тил. Інакше поляки, заплативши ханові належну суму, вдарили козакам у спину.
За домовленістю татарам у ході війни діставалася здобич, а козакам - звільнена територія. Хан Іслам-Гірей, що з недовірою ставився до планів Богдана , спочатку дав йому на підмогу лише кілька слабо озброєних загонів. Істотніша підтримка з Криму надійшла вже після перших перемог запорожців.
Поляки, що не надавали особливого значення походові Б. Хмельницького до Січі, серйозно стурбувалися, дізнавшись про угоду козаків з татарами. Коронний гетьман Потоцький відправив до Січі послів на чолі з полковником Кричевським, обіцяючи козакам дати деякі права й вольності, а Хмельницькому - повернути Суботів. Та зупинити хід подій було запізно. Нічого не домігшись переговорами, Потоцький став збирати сили для придушення повстання в зародку.
Звістка, що Потоцький зосереджує війська, прискорила виступ запорожців. У квітні 1648 року Хмельницький кинувся до Чигирина. Біля Кам'яного Затону він привернув на свій бік висланих проти нього реєстрових козаків, а наприкінці квітня очолив і атакував другу частину спрямованих проти нього сил при Жовтих Водах. У ході боїв під Жовтими Водами 5 - 6 травня польські війська потерпіли поразку. Захоплених у полон поляків із їхнім командиром Шемберком повсталі передали татарам.
Дізнавшись про розгром під Жовтими Водами, Потоцький, що поспішав на допомогу Шемберку, повернув від Чигирина назад. Однак Хмельницький, легко заволодівши рідним містом, незабаром наздогнав його біля Корсуня. Потоцький вирішив без бою непомітно відійти до Богуслава, та Хмельницький розгадав його плани й улаштував на шляху поляків засідку. Вранці війська Потоцького, що розтяглися в оточеній лісом балці в урочищі Горіхова Діброва, були атаковані й розбиті. У полон потрапили гетьмани Потоцький і Калиновський. Розвиваючи наступ, запорожці в найближчі дні оволоділи добре укріпленою Білою Церквою, відрізавши від Польщі всю Середню Наддніпрянщину з Лівобережжям - володіннями затятого католика й непримиренного ворога козаків князя Єремії Вишневецького, предок якого, легендарний Байда, за іронією долі був засновником першої Запорізької Січі.
По всій Україні розгоралося полум'я козацько-селянських повстань. Поляки масово бігли до укріплених замків Волині й Поділля. Православний воєвода Київський Адам Кисіль, не сподіваючись утриматися у місті, покинув свій замок і відступив з гарнізоном на захід. Вишневецький зі своїми силами рушив на Волинь в обхід Києва, через Чернігів і Гомель.
Слава про Хмельницького як народного визволителя розлетілась по всіх кутках України, й до нього потяглися численні загони селян та міщан, погано озброєні, без баєвого досвіду, але готові боротися за волю. У сьому цьому хаосі слід було негайно розібратися, призначити командирів, забезпечити новоприбулих зброєю, амуніцією. Швидко змінювалися й завдання боротьби. Повстання запорожців, що переслідували свої станові інтереси і прагнули викорінити унію, тепер переростало у всенародну визвольну війну. Повсюди запроваджувалося народне самоврядування, ліквідовувалосяпоміщицьке землеволодіння, скасовувалося кріпацтво. Первісні вимоги щодо розширення козацького реєстру втрачали актуальність. Козаками проголошували себе десятки тисяч людей. Із Наддніпрянщини повстання ширилося на захід. На Поділлі успішно діяли загони полковника Івана Богуна. 16 - 18 липня полковник Максим Кривоніс розбив на Волині під Сторокостянтиновом князя Вишневецького, який зібрав рештки польських сил в Україні для військового реваншу. До середини літа 1648 року Україна від рубежів татарських і московських володінь до Поділля й Волині перетворилася на Козацьку республіку, яка готова була продовжувати боротьбу.
У ході запеклої боротьби не обходилося без кривавих ексцесів і загибелі тисяч безневинних людей. Повсталі козаки й селяни били польських поміщиків і військових, управителів маєтків, орендарів і дрібних крамарів-перекупників. У свою чергу загони шляхти спалювали
Loading...

 
 

Цікаве