WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Церква, Нація і Війна: становище Української Греко-Католицької Церкви в період Другої світової війни - Дипломна робота

Церква, Нація і Війна: становище Української Греко-Католицької Церкви в період Другої світової війни - Дипломна робота

духовенства стежили польські спецслужби. Всупереч тиску влади, владика не відмовився від свого підписупроти проведення виборів до польського парламенту на території Східної Галичини в листопаді 1922 р. [84, с.7]. Однак польські урядовці підтримували деякі ініціативи зокрема запровадження примусового целібату в Станіславській єпархії.
У вказаному фонді зберігаються відомості про реакцію греко-католицького духовенства на 8-й артикул конкордату 1925 p., що передбачав ряд принизливих обов'язків для священиків УГКЦ [84, с.7].
Окремі матеріали, що дають інформацію для наукового дослідження діяльності духовенства, знаходяться у фондах "Міністерство військових справ" [ 54] та "Амбасада Речі Посполитої в Лондоні" .
Важливе місце серед першоджерел займають матеріали архіву Служби безпеки України в Івано-Франківської області [56 , с, 292].
Отже, названі архівні джерела з досліджуваної проблеми -великий масив документів, який уміщує матеріали діловодства державних установ, громадських організацій, церковно-релігійну документацію, листування єпископів з діячами українського руху. Більшість матеріалів державних інституцій написана польською мовою, у них переважають достовірні факти. Меншою мірою це стосується донесень секретних інформаторів поліції, які стежили" за духовенством та діяльністю очолюваних ним організацій. Уважного підходу щодо виявлення правильності інформації потребували епістолярні джерела та Інші документи особового походження.
Окрему частину джерельної бази становлять твори Г. Хомишина (Пастирські послання, Пастирські листи, відозви). Праці владики можна умовно поділити так: 1) роботи, що розкривають програму українсько-польського порозуміння; 2) антикомуністичного характеру; 3) про обрядові справи; 4) з історії розвитку клерикального культурно-просвітницького товариства "Скала"; 5) богословсько-душпастирські; 6) на суспільну тематику.
Серед праць владики на суспільну тематику виділяються твори "Моя відповідь УНДОві" [13, с.16], "Мій погляд на Українську Народну Обнову", що прояснили, ставлення Г. Хомишина до діяльності українських націонал-демократів у другій половині 1930-х pp., а також стаття ретроспективного характеру "З останніх літ. Мої спомини і рефлексії". В останній він висловив свою думку про причини поразки національно-визвольних змагань українського народу 1918-1919рр.
Отже, творча спадщина Г. Хомишина має важливе значення для написання даного наукового дослідження. Крім Пастирського послання "Про політичне положення українського народу в польській державі" та твору "Українська проблема", переважна більшість праць єпископа невідома широкому загалу науковців.
Важливим джерелом вивчення суспільно-політичної та культурно-просвітницької діяльності духовенства була преса (періодичні і неперіодичні видання). Слід відзначити часопис "Нова зоря" [8, с.30], який заснував і фінансував ієрарх. На сторінках часопису розкривається діяльність Української
християнської організації в 1925-1930 pp., простежуються взаємини Г. Хомишина з галицьким політикумом, особливості перетворення УХО в політичну партію. У "Новій зорі" подається значна частина інформації про діяльність патронованих організацій - Української католицької народної партії (УКНП) та Української народної обнови (УНО).
У часописі цінними є статті, що розкривають погляди на проблему нормалізації українсько-польських взаємин 1931-1937рр. У них визначається позиція ієрарха щодо цього питання та реакція громадськості на висунуту ним програму порозуміння між двома народами. Чимало місця на сторінках цього видання відводиться культурно-просвітницькій діяльності духовенства зокрема, організаційному розвитку очолюваного ним товариства "Скала".
Особливого погляду потребує єпархіальний друкований орган "Вістник Станиславівскої Епархії". У ньому опубліковано відозви до духовенства і вірних, його розпорядження, статут культурно-просвітницького товариства для молоді "Єдність", повідомлення про розвиток "Скали".
Важлива інформація зосереджена також у львівських виданнях: релігійному часописі "Мета", журналі "Нива". Крім того; "Мета" була органом Українського католицького союзу, який очолював А.Шептицький.
Таким чином, щоб здійснити відбір архівних матеріалів довелося провести значну пошукову роботу. Складність полягала в тому, що документи переважно знаходяться в різних архівах. Більшість їх лише опосередковано окреслює досліджувану проблему, має фрагментарний характер. Часто доводилося працювати з рукописними документами, написаними українською та польською мовами. Вони потребували всебічного аналізу, зіставлення фактів, які в них наводилися. Проведена пошукова робота дала можливість виявити велику кількість нових документів, які введено в науковий обіг уперше. Використання їх у комплексі з широким колом інших джерел сприяло досягненню поставленої мети -дати всебічну картину суспільно-політичної та культурно-просвітницької діяльності галицького духовенства у середині ХХ століття.
Підсумовуючи аналіз документів, зазначимо, що наукове використання всіх груп опублікованих і неопублікованих документів про діяльність ГКЦ передбачає, по-перше, створення комплексів цих джерел, які б дали змогу найбільш повно розкрити різнобічну діяльність церкви; по-друге, для отримання необхідної інформації про всі напрями діяльності ГКЦ необхідно їх вивчати в сукупності з усіма іншими видами історичних і літературних джерел.
Радикальні зміни, що відбулися у суспільстві наприкінці 80-х - початку 90-х років, суттєво торкнулися релігійного питання. Особливістю історичних праць того періоду, є те, що перше наукове відображення розглядувана проблема отримала не в спеціальних, а в узагальнюючих працях з історії української церкви. Заслуговує на увагу перший навчальний посібник за редакцією А. Колодного і П. Яроцького "Історія Релігії в Україні". В ньому вперше системно і послідовно аналізуються релігійно-церковні процеси, що відбувалися в різних конфесіях на теренах України.
У працях П. Брицького і В. Трофимовича опублікованих 1995 p., висвітлюються окремі аспекти України в період Другої світової війни, участь українського народу і Церкви у боротьбі проти гітлерівських загарбників. Автори висвітлюють трагічні сторінки історії" українського народу, дають ґрунтовну оцінку досліджуваного процесу. У науковий обіг вперше вводиться низка документів [12, 8 6]. Сучасний етап визначається
виділенням вужчих проблем перетворення їх у самостійний об'єкт дослідження [91]. Серед інших вирізняється змістовна стаття О. Мишанича "Митрополит Й. Сліпий за матеріалами судових справ", опублікована 1994 р. На основі архівно-кримінальних справ автор розкриває всю підступність так званого суду над Греко-католицькою церквою і її верховними пастирями, звинувачених у прислужництві німецьким окупантам.
Певний внесок у висвітлення діяльності ГКЦ зробили сучасні богослови. Так, у 1995
Loading...

 
 

Цікаве