WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Корінний перелом в ході другої світової війни (Сталінградська та Курська битви) - Реферат

Корінний перелом в ході другої світової війни (Сталінградська та Курська битви) - Реферат

3 кавалерійських корпусів.
12 липня в районі залізничної станції Прохоровка (56 км до півночі від Бєлгорода) відбувся самий великий зустрічний танковий бій другої світової війни між танковим угрупованням супротивника, що наставала, (4 ТА, оперативна група "Кемпф") і радянськими військами, що наносили контрудар, (5 гв.А, 5 гв.ТА). По обидва боки в бої брало участь до 1200 танків і самохідних установок. Авіаційну підтримку ударного угруповання супротивника здійснювала авіація групи армій "Південь". З радянської сторони удари з повітря наносили літаки 2, 17 ВА й АДД. За один день супротивник утратив близько 10 тис. чоловік і 400 танків і був змушений перейти до оборони.
У цей же день війська Брянського, Центрального і лівого крила Західних фронтів почали операцію "Кутузов", що мав мету розгромити орловське угруповання супротивника. 13 липня війська Західного і Брянського фронтів прорвали оборону супротивника на болховском, хотинецком і орловському напрямках і просунулися на глибину від 8 до 25 км. 16 липня війська Брянського фронту вийшли на рубіж ріки Олешня, після чого німецьке командування початок відвід своїх головних сил на вихідні позиції. ДО 18 липня війська правого крила Центрального фронту цілком ліквідували клин супротивника на курському напрямку. У цей же день у бій були уведені війська Степового фронту, що почали переслідування супротивника, що відступав.
Увечері 5 серпня 1943 року в Москві вперше прогримів артилерійський салют на честь звільнення Орла і Бєлгорода (12 залпів з 120 знарядь)
На Курській дузі тарани зробили: Агданцев А.Н., Алексєєв Н.М., Багиров В.Д., Вижунов М.И.,Габуния И.М., Горобец И.Я., Горовец А.К., Графів И.А., Гулаев Н.Д., Гусарів Н.М., Дердик А.С., Диденко В.К., Добродецкий А.В., Драченко И.Г., Карнач С.А., Ковбаса В.П., Коптівши Л.Г., Корольов П.Е., Котллов Н.С., Гачків Н.И., Кубишкин М.В., Кузенів И.П., Кузнєцов И.В., Лобинцев И.Е., Логинов А., Лозовский В.А., Маврин А.М., Мокрий И., Марьин В.А., М'ясників Н., Новосьолов К.В., Панів А.Б., Поляків В.К., Полянский Р.Ф., Потапов К.П., Радигер Л.С., Ратников П.П., Римша С.С., Самков А., Сидоров И.Д., Сотників И.И., Трофимов Е.О.
Зразу ж після перемоги під Курськом радянське командування розпочало контрнаступ, головне завдання якого полягало у відвоюванні Лівобережної України. Масовий удар радянських військ на Україну здійснили 40 % піхотинців Червоної армії та 80 тис. танків. За даними західних істориків, Червона армія мала потрійну перевагу в загальній чисельності людей і - завдяки американським поставкам - майже п'ятикратну перевагу в техніці. Проте радянські джерела стверджують, що чисельна перевага була менш ніж двократною і що своїм успіхом контрнаступ завдячує скоріше звитязі та вмінню воїнів, ніж їхній переважаючій кількості.
В усякому разі, на відміну від блискавичної війни 1941 р., що дала змогу німцям за якихось чотири місяці захопити Україну, радянський "бульдозер" безупинно повз, захоплюючи одну область за іншою й виснажуючи противника методичними ударами.
Трохи менше ніж за рік він відвоював Україну. Протягом кінця літа й осені 1943 р. радянські війська під командуванням Івана Конєва, Миколи Ватутіна та Родіона Малиновського зайняли Лівобережжя і Донбас. 23 серпня в результаті запеклих боїв німці вдруге й востаннє втратили Харків. У вересні-жовтні Червона армія прорвала могутню лінію німецької оборони на Дніпрі, й 6 листопада Ватутін вступив до Києва.
У січні 1944 р. після короткої перерви майже 2,3-мільйонна Червона армія розпочала очищення від німців Правобережжя і Криму. Успішне здійснення цієї мети забезпечила важлива перемога під Корсунем-Шевченківським. До березня в руках у німців залишалася тільки Західна Україна. Третій етап у відвоюванні України розпочався у липні 1944 р. Радянські війська оточили й розбили під Бродами вісім німецьких дивізій чисельністю близько 60 тис. чоловік.
Серед них були 10 тис. бійців галицької дивізії, що мали нещастя отримати хрещення вогнем за цих катастрофічних обставин. Десь п'яти тисячам удалося вирватися з оточення, але понад 3 тис. було вбито, поранено й захоплено в полон. За підрахунками, 2 тис. уникли полону, й пізніше багато з них приєдналися до УПА. Після цієї перемоги радянські сили швидко пройшли Галичину, зайнявши Львів, Перемишль і 27 липня Станіслав.
У вересні вони перетнули Карпати, й до жовтня 1944 р. вся етнічна українська територія опинилася в радянських руках. Відступаючи з України, німці, як більшовики у 1941 р., вдалися до тактики "спаленої землі". У наказі своїм військам Гітлер наголошував: "Не можна допустити, щоб при відступі з України ми залишили після себе хоч одну людину, хоч одну голову худоби чи мірку зерна...
Література
1. Великая Отечественная война 1941-1945: Словарь-справочник. / под ред. М.М.Кирьянова. - 2 изд., доп. - М.: Политиздат, 1988.
2. Великая Отечественная война 1941-1945: События. Люди. Документы. - М.: Политиздат, 1990.
3. Великая Отечественная война 1941-1945: Енциклопедия. - М.: "Советская энциклопедия", 1985.
4. СССР в Великой Отечественной войне. Краткая хроника. - М., 1970.
5. Субтельний О. Історія України. - К., 2000.
6. Словник-довідник з історії України. - К., 2001.
7. Тимохович И.В. Советская авиация в битве под Курском. - М.: Воениздат, 1959.
Loading...

 
 

Цікаве