WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Україна в 20-х роках ХХ століття - Реферат

Україна в 20-х роках ХХ століття - Реферат

прийнято Положення про народний комісаріат РСІ УСРР. Нове Положення розширило значною мірою компетенцію РСІ, надавало широких повноважень: припиняти незаконні розпорядження та дії посадових осіб, знайомитись під час ревізії з документами і матеріалами державних установ і підприємств та ін.
В Україні зростав центральний апарат державного управління. Все більш вагомою в управлінні ставала роль, комуністів, які займали керівні посади. Запроваджувалась практика беззаперечного підпорядкування директивам вищих органів, поступово формувалися елементи алміністративно-командної системи.
30 квітня 1925 р.ВУЦВК і Раднарком УСРР прийняли постанову "Про заходи термінового проведения повної українізації радянського апарату". Усі радянські, профспілкові і громадські організації закликались до нового напруження сил для повного завершення плану українізації державного і господарського апарату. Всі державні установи і державні торговельно-промислові підприємства переводились на діловодство українською мовою "ступенево, але не пізніше як 1 січня 1926 року". В усіх республіканських відомствах, у місцевих органах засновувалися відомчі комісії з українізації. Було організовано також всеукраїнську центральну комісію з керівництва українізацією.
Показово, що роботу з термінового проведення українізації довелося провадити Л.Кагановичу - довіреній особі Сталіна, який був направлений у травні 1925 р. в республіку з завданням "зміцнити партійну організацію України". В Україні він протягом 1925- 1928 pp. був генеральним секретарем ЦК КП(б)У. Каганович добре розумів, що процес "українізації" був для більшовицької партії лише тактичним засобом "зближення" з українським народом.
На кінець 1925 p. було досягнуто успіхів у справі "українізації" держапарату та культурно-освітніх установ. 78% шкіл соціального виховання на той час було переведено на українську мову, технікуми українізовано на 39% і т. д. Завершилась українізація сільського держапарату. Щодо центрального, окружних і районних апаратів. то в них вже працювало понад 50% українців.
Поряд з українізацією радянського і господарського апарату провадилася значна робота щодо розвитку культури інших національностей, що проживали в Україні, забезпечення їхніх прав та інтересів. З цією метою було організовано Центральну комісію в справах національних меншин при ВУЦВК і такі ж комісії на місцях. Практикувалося залучення трудящих інших національностей до радянського будівництва шляхом виборів до Рад, проведення національних конференцій, розгортання культурно-освітньої роботи мовами цих національностей, проведення справ у судах їхньою рідною мовою тощо. У місцях компактного проживання нацменшин створювалися національні адміністративно-територіальні одиниці.
Процес українізації викликав хвилю національного відродження, а найвідчутнішим його проявом став бурхливий розвиток гуманітарних наук, українського театру і літератури. Непередбаченим і небажаним для правлячої партії наслідком українізації виявилося невпинне зростання ролі української інтелігенції, яка незабаром зазнала нищівного удару. Першим постраждав талановитий український письменник М.Хвильовий. Слідом за ним під удар попав нарком освіти УСРР О.Шумський, який вважав, що процес українізації йде дуже повільними темпами. Потім настала черга відомого економіста М.Волобуєва.
Період, коли стало можливим здійснення політики коренізацп (українізації), був обмежений. З формуванням наприкінці 20-х років командно-адміністративної системи під гаслами інтернаціоналізму та дружби народів у країні була реанімована з царських часів політика русифікації. Курс на злиття націй, примарною ознакою якого став висновок партійних теоретиків про формування нової історичної спільності - радянського народу, відзначався насильницькою асиміляцією націй в СРСР, занепадом національних культур, традицій і звичаїв.
Комуністична партія безоглядно знищувала у своєму середовищі і в суспільстві в цілому будь-які прояви національної специфіки як ворожі інтернаціональній пролетарській справі. Нищівній критиці, а з кінця 20-х років - жорстоким репресіям піддавались ті з комуністів, хто виступав на захист національних інтересів союзних республік, відстоював право на вільний розвиток економічного, культурного й духовного життя всіх народів СРСР.
Висновки
Нова економічна політика і деяка демократизація державно-правового життя були обумовлені кризою, продиктованою "воєнним комунізмом". На жаль, ця нова політика тривала недовго. Запекла боротьба за владу, що точилася між вождями правлячої більшовицької партії та держави після смерті Леніна, закінчилася у 1927 p. перемогою Сталіна. Прихід до керівництва Сталіна та екстремістське настроєної партійної верхівки призвів до згортання непу і демократичних елементів у державно-правовому житті.
Натомість формувалася та міцніла командно-адміністративна система управління, яка створювала найсприятливіші умови для зростання бюрократизму і посилення позицій його носіїв - партійно-державної номенклатури, яка ставала своєрідним каркасом усього соціально-економічного і політичного ладу республіки. Її представники обіймали усі керівні посади в партійних, державних, господарських, профспілкових, кооперативних та інших ланках усіх рівнів.
Наслідком таких процесів був тоталітаризм або просто сталінізм, усі негативні та злочинні прояви якого відчула на собі Україна.
Серйозні зміни у політичному розвитку України були викликані в цей період утворенням в 1922 р. СРСР, який дуже скоро, не змінюючи своєї форми "союзу республік", став перетворюватися на жорстко централізовану державу. Вже з моменту підписання Союзного договору розпочався процес все більшого обмеження, а потім - і ліквідації державного суверенітету УСРР.
Суперечливий характер мав і розвиток українського права. На початку 20-х років було проведемо кодифікацію права, покликану перш за все забезпечити ефективне здійснення непу. Проте у міру формування командно-адміністративної системи управління все більше і більше стала переважати тенденція посилення примушування як основного методу регулювання суспільних відносин, що найбільш чітко виявлялося у кримінальному праві. Законодавство України стрімко інтегрувалось в загальносоюзне законодавство, для якого були характерними виключний централізм і відсутність гуманістичних начал
Використана література:
" Історія України: курс лекцій. Кн. 2. XX століття. К, 1992. - С. 218.
" Голод 1921-1923 років в Україні: 36. док. і матеріалів. К., 1993. - С. 5.
" Борисов ЮС., Курицын В. М, Хван Ю.С. Политическая система конца 20-30-х годов. О Сталине и сталинизме // Историки спорят. 13 бесед. - М., 1988. - С. 263.
" Рибалка I. К. Сталінщина і розселянювання країни // УЇЖ. - 1989. *N" 11.- С. 19.
" Рибалка І.К., Довгопол В.М. Історія Української РСР. - С. 163;
Loading...

 
 

Цікаве