WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Суспільно-політичне становище Наддніпрянської України у ХІХ ст. - Реферат

Суспільно-політичне становище Наддніпрянської України у ХІХ ст. - Реферат

Російській імперії почалися кардинальні реформи. Пер-
шою відчула нову добу Україна. Уже 1855 року Олександер II дав
амнестію членам Кирило-Методіївського Братства, які перебували
на засланні. Видатні члени його -П. Куліш, М. Костомаров, В. Бі-
лозерський, а трохи пізніше Т. Шевченко - зібралися в Петербурзі,
що став духовим осередком українського національного руху. Го-
ловним завданням як українського, так і російського громадянства,
було звільнення селян. У цьому питанні сходилися прагнення кра-
щих представників українського та російського суспільства. Росій-
ські журнали містили палкі вірші Шевченка, спрямовані проти крі-
пацтва; російський письменник Тургенев перекладав російською
мовою твори Марка Вовчка, молодої української письменниці (Мар-
кевич), яку Шевченко назвав своєю "донею".
Величезне значення здобув Шевченко, якого намагалися затягти
до себе різні російські угруповання: і слов'янофіли, закликаючи до
співпраці в журналі "Парус", і ліві групи з табору Чернишевського
. та Добролюбова, органом яких був журнал "Современник". А серед
широкої публіки, не зв'язаної з партіями, Шевченко був ідолом.
У Росії та в Україні народжується новий напрямок в історії та
літературі - "народництво". Головною рисою народництва взагалі,
а зокрема в Україні, була не тільки ідеалізація селянства, а й пере-
конання, що тільки селяни та рядові козаки були й залишилися
носіямиукраїнської національности. Усі інші стани, як запевняли "на-
родники", втратили свою національність, а тому треба знову набли-
зитись до народу, вивчати його звичаї, мову, фолкльор.
Становище селян в Україні в цілому було гіршим, ніж у Росії,
бо в Україні наділи їх до реформи були більші, ніж ті, які вводила
реформа. Загалом у Полтавській і Катеринославській губерніях се-
ляни втрачали по реформі 40°/о свого попереднього наділу, а в Хар-
ківській - 31%. У всіх губерніях України наділи після реформи
різко зменшилися. У правобережних губерніях наділ був нижчий,
ніж встановлювали "Бібіковські інвентарі" 1848 року. Унаслідку
реформи наділи на ревізійну душу, себто на селянина, що був запи-
саний по ревізії і платив податок державі, зменшилося, а саме:
Наслідком реформи було катастрофічне збільшення числа ма-
лоземельних селянських господарств, що мали до 3-х десятин. На
Лівобережній Україні таких господарств було 43,3%.
Нагляд над сільськими та волосними управами був переданий
"мировим посередникам", яких губернатор призначав із місцевих
дідичів. Це була посада тимчасова - до введення "уставних гра-
мот", що встановлювали відносини між дідичами і селянами.
Селянська реформа була першою в ряді інших реформ. Року
1862-го зреформовано фінансове господарство держави й зосере-
джено все управління фінансами в руках міністра фінансів.
Того ж І862 року розпочато військову реформу: проведено пере-
озброєння армії, вдосконалено постачання, управління - вади, що
їх виявила з такою силою катастрофа Кримської кампанії. Війсь-
кову реформу завершено 1874 року запровадженням загальної вій-
ськової повинности для всіх чоловіків у віці 21 року. Реченець вій-
ськової служби зменшено з 25 років до 6-ти.
В 1864 р. проведено судову реформу. Суд встановлений був 3-ох
ступенів: мирові, суди, що їх обирало населення, та державні
(окружний суд і судова палата). Державний суд поділявся на ци-
вільний і кримінальний, в якому питання вини підсудного вирі-
шували присяжні судді, обрані населенням. Судові засідання були
відкриті, і в них брали участь сторони, прокурор та оборонці.
1864-го року впроваджено земське самоуправління. Один із най-
кращих знавців земства в Україні, О. Моргун, писав так: "Земське
самоурядування було одним із найвидатніших явищ у суспільному,
економічному й культурному житті України кінця XIX ст." Зем-
ське самоуправління охоплювало все економічне та культурне жит-
тя губерній. У ньому брало участь все населення, що мало земельну
власність: дворянство, духовенство, міщанство та селяни. Ця вимога
обмежувала участь у самоуправлінні постійних мешканців повіту.
Раз на рік на загальних зібраннях депутатів обиралось земську
повітову управу, яка діяла постійно. Повітові земські управи оби-
рали губерніяльну управу. Функції земств були дуже широкі, а їх
кошти складалися з "самообкладання" населення з кожної деся-
тини. Земства дбали про санітарію та гігієну, утримували шпиталі,
лікарів, фельдшерів, акушерок. Медична допомога була безплатною
для всієї людности, незалежно від того, чи пацієнт платив земські
податки, чи ні. Протягом майже 50-літнього існування земства зраз-
ково поставили справу медичної обслуги в українських губерніях.
Другою великою галуззю діяльности земств була освіта. Земства
організували шяоли: чотирорічні, початкові, гімназії, професійні,
технічні, курси для підвищення освіти вчителів, курси українознав-
ства. Земські школи користалися доброю славою. Земства поста-
вили своїм завданням - повністю охопили освітою молодь, і в багатьох повітах це було досягнене напередодні революції. Треба до-
дати, що в справі шкільної освіти з фінансовою допомогою земству
приходило міністерство освіти, яке властиво передало земству все
шкільництво на селі.
Велике значення мала діяльність земств у галузі сільського гос-
подарства. Земство мало багато досвідчених агрономів, ветерина-
рів, виписувало сільськогосподарські машини, які давало селянам
"на прокат" або організувало продаж їх на рати. Крім того воно
мало "розплідні пункти" з племінниміі "плідниками", завдяки чому
підносилося якісно та кількісно скотарство. Щоб заохотити селян
до плекання худоби, земства влаштовували скотарські виставки
і преміювали кращі експонати.
Земства сприяли піднесенню рільництва, поширюючи ліпші га-
тунки збіжжя та пропагуючи нові сільськогосподарські культури.
Багато уваги зверталось на меліорацію - осушування багнищ, за-
ліснюванні ярів, вирощуванні лісів. У функції земств входило пік-
лування про шляхи сполучення, про налагодження торгівлі рільни-
чими продуктами, головно збіжжям. Вони тримали зв'язки з закор-
доном і мали елеватори для експорту збіжжя.
Така була загальна картина діяльности земств. Але була ще ду-
же важлива риса. Протягом 50-ти років діяльности земств у різних
їх установах влаштовувались люди, які з причини "політичної не-
благонадійности" не могли знайти праці в державних установах:
лікарі, вчителі, статистики, ветеринари і т. п. Земства були тісно по-
в'язані з
Loading...

 
 

Цікаве