WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Більшовицька влада і укр. національне життя - Реферат

Більшовицька влада і укр. національне життя - Реферат


Реферат на тему:
"Більшовицька влада
і українське національне життя"
Сім неповних років війни та громадянської смути призвели підпорядковані біль-
шовикам території колишньої Російської імперії до стану руїни. В одній лише Україні
побоїща, розстріли та епідемії, пов'язані з війною, й особливо громадянською, заб-
рали близько 1,5 млн життів. Нестача харчів, палива, безробіття змусили сотні тисяч
людей виїхати з міста у село. Практично припинилося виробництво товарів. Було
очевидно, що остаточно виснажене суспільство не готове до корінних соціальних
перетворень, що їх планували більшовики.
Незважаючи на перемогу, більшовики, котрі у величезному та здебільшого
вороже настроєному населенні становили крихітну меншість, були не в змозі про-
довжувати реалізацію задуманого. Смерть Леніна у 1924 р'. спричинилася до кризи
керівництва, яку поглиблювали запеклі суперечки в комуністичній партії про напрями
створення нового суспільства. За таких обставин партія здійснювала поставлені цілі
обережно й гнучко протягом усіх 20-х років. Втручання уряду у справи окремої
особи і суспільних груп обмежувалося лише випадками реагування на відкриті висту-
пи проти радянської політичної системи.
Завдяки поступкам уряду для селян та намаганням Рад завоювати ширшу під-
тримку серед неросійських народів у 20-ті роки впевненість українців у власних си-
лах, їхні прагнення переживали гідне подиву відродження, і цей період часто вважа-
ють золотим віком українців під владою Рад.
Політика більшовиків під час громадянської війни значною мірою спричинила
розвал економіки. Прагнучи зразу ж установити соціалістичний лад в економіці й
водночас забезпечити продуктами Червону армію та голодуючі російські міста, біль-
шовики ввели сувору економічну політику, відому під назвою воєнного комунізму.
Вона включала націоналізацію всієї землі та промислових підприємств, примусову
трудову мобілізацію, раціонування урядом продуктів і товарів та найбільш ненавис-
ний захід- експропріацію зерна у селян ("продрозверстку").
При підтримці озброєних загонів більшовицькі чиновники, мов сарана, обсідали
села, конфісковуючи зерно для потреб уряду. Селянинові дозволялося залишати
собі всього близько ЗО фунтів збіжжя на місяць. Щоб сприяти реквізиціям, партія
організовувала комітети незаможних селян (комнезами), члени яких мали пере-
,ваги при розподілі землі, звільнялися від податків і діставали 10-20 °о "здобичі".
У відповідь на це більшість селян зовсім припинила виробництво. Водночас із за-
гостренням дефіциту продуктів харчування великі райони Південної Росії та Укра-
їни охопила посуха, наслідком чого став голод 1921-1922 рр., що забрав життя со-
тень тисяч людей на Україні й ще більше у Поволжі. Але - на відміну від своєї
майбутньої поведінки - радянський уряд не приховував наявності голоду й органі-
зував у країні та за кордоном масову кампанію допомоги голодуючим.
Катастрофічне становище в економіці призвело до різкого зростання невдово-
лення більшовиками, що вилилося у військові заколоти, великі робітничі страйки та
селянські повстання, які у 1921 р. охопили Росію та Україну. Хоч Червона армія й
Чека нещадно придушували ці повстання, Ленін був змушений визнати провал полі-
тики воєнного комунізму й необхідність піти на поступки, особливо селянам.
І знову до гри вступила завидна тактична майстерність Леніна, його готовність
зробити крок назад, щоб згодом просунути соціалізм на два кроки вперед - зна-
мените ленінське "танго". 21 березня 1921 р. на Х з'їзді партії він насилу переконує
своїх товаришів погодитися на проведення нової економічної політики (непу), та й
то лише після небезпечного Кронштадтського повстання, що вибухнуло в дні ро-
боти з'їзду й продемонструвало непопулярність тодішньої політики Рад. Неп став
компромісом, відступом від соціалізму з метою дати країні можливість оправитися
від громадянської війни. Основне завдання непу зводилося до того, щоб заспокоїти
селянство й забезпечити йому стимули до підвищення виробництва продуктів. За-
мість реквізицій зерна уряд обклав селянство помірним податком. Сплативши
його, селянин міг продавати надлишки зерна за будь-якими ринковими цінами. Бідні
селяни взагалі не мали сплачувати податку. Уряд також відступив від політики ство-
рення колективних господарств. На Україні більшість земель, націоналізованих
Центральною Радою ще у 1918 р., тепер перерозподілялася між бідними селянами.
Щоб стимулювати інші сектори економіки, неп скасовував урядовий контроль
над внутрішньою торгівлею, знову віддавав в оренду колишнім власникам невеликі
виробництва й навіть заохочував чужоземні капіталовкладення. Проте Ленін ішов
тільки на тимчасовий компроміс із капіталізмом і не збирався відмовлятися від мрії
створити соціалістичну економіку. Тому уряд лишав за собою контроль за такими
"командними висотами" в економіці, як важка промисловість, банки, транспорт і зов-
нішня торгівля.
Неп виявився великим досягненням. Маючи гарантовану можливість продавати
продукти голодним мешканцям міст, 5 млн українських селянських господарств
швидко підвищили свою продуктивність. У 1927 р. оброблялося вже на 10 % більше
землі, ніж у 1913 р. Тим часом виробництво предметів споживання, яке стимулювали
так звані непмани, або дрібні підприємці, що діяли з дозволу уряду, також сягнуло
довоєнного рівня. Відставала лише важка промисловість, що перебувала під контро-
лем уряду. З поверненням достатку й стиранням у пам'яті кошмарних років грома-
дянської війни український селянин став миритися з більшовицьким режимом, на
який раніше дивився з великою підозрою.
Хоч як повільно йшли Ленін та більшовики до визнання значення націоналізму,
захопивши владу, вони поставилися до національного питання з обережністю. З од-
ного боку, під час громадянської війни більшовики виступали за самовизначення
націй "аж до відокремлення та утворення самостійних держав". З іншого боку, вони
намагалися придушити національні рухи під приводом того, що їх очолюють "буржу-
азні елементи", які начебто не можуть і не будуть діяти в інтересах робітничого кла-
су. Але після поразки "буржуазних націоналістів" більшовики (влада яких над на-
селенням ще достатньо не зміцніла) мусили знаходити спільну мову з радянськими
урядами неросійських народів, що вони їх поставили.
Підпорядкована Москві комуністична партія цілком контролювала український
радянський уряд, однак вона не могла розпустити чи поглинути його. Надто небез-
печними були прецеденти, що свідчили не на користь такого кроку. В Брест-Литов-
ську більшовицька Росія визнала Центральну Раду та її Генеральний секретаріат
як суверенний уряднезалежної держави. Зайшовши так далеко, щоб аж визнати су-
веренність українського "буржуазного уряду", більшовики навряд чи могли зро-
бити менше для українського радянського уряду. Отже, тепер цей уряд належало
трактувати, принаймні теоретично, так, наче він мав суверенну владу. Відтак аж до
1923 р. радянський уряд України окремо від Радянської Росії підтримував зовнішні
стосунки^ (уклавши 48 власних угод), вів зовнішню торгівлю й навіть почав закладати
підвалини окремої української радянської армії.
Серед українських більшовиків також існували впливові угруповання, що висту-
пали за українську радянську державність. До них уходили в основному боротьбисти
та укапісти, що в 1919 р. відокремилися відповідно від української соціалістичної та
української соціал-демократичної партій і перейшли до більшовиків. Із цих двох
груп найбільш численними і впливовими були боротьбисти на чолі з Олександром
Шумським, Василем Блакитним та Миколою Шинкарем. Будучи за своєю приро-
дою партією народною, вони мали тісніші зв'язки з українським селянством, ніж
більшовики. Після провалу другого радянського уряду на Україні під вінець літа
1919 р. боротьбисти навіть зробили спробу замінити більшовиків на чолі комуністич-
ної революції на Україні. З цією метою вони переіменувалися на Українську кому-
ністичну партію (боротьбисти) й звернулися на початку 1920 р. з проханням прий-
няти їх до Комуністичного Інтернаціоналу як окрему партію. Та коли підпорядко-
ваний Москві Комінтерн відповів відмовою, боротьбисти були змушені саморозпус-
титися. Оскільки більшовики відчували гостру потребу в
Loading...

 
 

Цікаве