WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Репресії, масові депортації місцевого населення в західних областях України - Реферат

Репресії, масові депортації місцевого населення в західних областях України - Реферат

надава.ю, зі свого боку, безжальне винищення прорадянських елементів СБ - таємною поліцією ОУН. Одночасно більшовики засипали партизанів, котрі жили взимку на грані голоду в підземних бункерах, пропагандистськими листівками про безнадійністі їхнього становища, неодноразово пропонуючи їм амністію.
Зазнаючи тяжких втрат, УПА спробувало пристосуватися до наростаючого наступу радянських сил, розділивши великі з'єднання на малі рухливіші загони. У
1947-1948 рр., коли стало зрозуміло, що американо-радянська війна не відбудеться, багато цих загонів за наказом проводу УПА було розпущено. Деякі з членів УПА приєдналися до цивільного підпілля ОУН, але оскільки багато членів ОУН загинули, потрапили до рук ворога, емігрували або втратили своє "прикриття" в період відкритої боротьби, її мережа також більше не була такою ефективною й широкою, як раніше. Іншим серйозним ударом по УПА стало поширення колективізації, оскільки колгоспники, що перебували під суворим контролем, уже не могли постачати партизанам провізію.
На цій прикінцевій стадії загони УПА та підпілля ОУН, які встановили слабкі й спорадичні контакти з британською та американською секретними службами, зосередилися на антирадянській пропаганді та саботажі. Вони перешкоджали колективізації, депортаціям, розгортанню радянського адміністративного апарату, вбивали офіцерів НКВС, партійних активістів і тих, хто підозрювався у співпраці з радянською владою. Так, у 1948 р. було вбито отця Гаврила Костельника (що приписується членам ОУН, а деякі факти вказують на причетність до цього НКВС) за його роль у ліквідації греко-католицької церкви. Через рік підпілля ОУН знищило відомого радянського пропагандиста - журналіста Ярослава Галана. Але у березні 1950 р. УПА зазнало дошкульного удару, коли в сутичці піді Львовом загинув її командир Роман Шухевич (генерал Тарас Чупринка). Хоч окремі невеликі загони УПА продовжували діяти до середини 50-х років, з усіх практичних міркувань УПА та ОУН на Україні перестали існувати як організації саме після смерті Шухевича.
Окремим розділом в історії УПА є її діяльність по польський бік кордону на теренах, населених українськими лемками. Між 1944 та 1947 рр. ОУН користувалася сильною підтримкою й зберігала значну присутність у цьому регіоні: завдяки ретельним дослідженням УПА польськими воєнними істориками (які незрівнянно більш інформативні, ніж пропагандистські трактати їхніх радянських колег) відомо, що її сили включали близько 2 тис. бійців самої УПА, а також мережу з понад 3 тис. членів ОУН. Неодноразові намагання польського війська витіснити українських партизанів завдавали полякам тяжких втрат. У березні 1947 р., коли один із загонів УПА влаштував засідку і вбив славетного польського генерала й заступника міністра оборони Кароля Сверчевського, УПА провела одну з своїх найуспішніших операцій у цьому регіоні - й водночас поклала початок своїй загибелі.
Розлючений цією подією польський уряд вирішив ліквідувати "українську проблему". У квітні 1947 р. він провів операцію під кодовою назвою "Вісла", що мала як військовий, так і цивільний виміри. Близько 30 тис. польських солдатів, спираючись на підтримку численних чеських і радянських сил, оточили українських партизанів і в запеклих боях знищили або захопили багато з них. Декому вдалося прорватися в Радянську Україну, а декілька сотень з боями пройшли Чехословаччиною й досягли союзницької зони окупації в Німеччині. Така ж трагічна доля спіткала українських лемків, котрі переховували партизанів: майже всіх лемків (близько 150 тис.) без попередження викорінили із землі їхніх предків і розселили по всій Польщі, аби запобігти відродженню УПА в цьому регіоні. В такий спосіб поляки нарешті позбулися "української проблеми", що переслідувала їх протягом століть.
Уже 27 листопада 1945 року вийшла чергова секретна постанова ЦК КП(б)У "Про додаткові заходи боротьби з українське-німецькими націоналістами в західних областях УРСР",яка, зокрема, наказувала: "Для дезорієнтації [для захисту агентури] застосовувати практику виклику працівниками органів НКВСта НКДБ для бесіди великої кількості жителів,... штучно створювати умови для виклику нападу бандитів. Протягом місяця грудня зробити ретельне очищення від бандитського елементу населених пунктів, що прилягають до промислових об'єктів і міст у радіусі не менше 15 кілометрів, а також до залізничних і автомобільних доріг не менше як у 10 кілометровій зоні"24. Зі свого боку, Організація українських націоналістів дійсно поставила мету зірвати проведення радянських виборів. Восени 1945 року УПА провела декілька пропагандистських рейдів по території України, в ході яких організовувалися мітинги, роздавалася пропагандистська література антирадянського штибу тощо. Природно, не обійшлося без збройних сутичок із більшовиками, особливо 10 лютого 1946 року - в день виборів, яких, проте, зірвати не вдалося. Радянське керівництво належно підготувалося до проведення виборів, сконцетрувавши в регіоні значні військові сили. В січні 1946 року рішенням Кремля населені пункти Житомирської, Кам'янець-Подільсокї, Тернопіль-ської,Дрогобицької й Закарпатської областей були блоковані військами Прикарпатського і Львівського військових округів, Українського й Закарпатського прикордонних округів та Українського округу внутрішніх військ НКВС.У кожному селі були розміщені військові гарнізони від 25 до 100 осіб і введено "особливий стан". Мешканцям було заборонено виходити з будинків у темний час,усіх,хто порушував наказ,заарешто-вували або розстрілювали на місці. Поставивши собі за мету забезпечити стовідсоткову явку на виборчі пункти, влада влаштовувала місцевому населенню справжній терор, який згодом викликав протести навіть у прокуратурі УРСР.
Після виборів військові гарнізони були виведені з сіл. Проте період відносного полегшення був нетривалим. Уже в травні - червні 1946 року знову була встановлена широка мережа військових гарнізонів, введена блокада і продовжене активне "прочесьівание" лісів Волині і передгір'я Карпат. Щоб залякати західних українців і розірвати їхній зв'язок з У ПА, радянський режим посилив репресії проти цивільного населення, зокрема - виселення українців у східні області СРСР. Цей засіб більшовики практикували й раніше,проте саме з 1946 року це до-сягло масштабів національного геноциду. "Родини бандитів і замічених у допомозі бандитам" виселялися цілими селами. Усього в 1946-1949 роках у Сибір і Казахстан було депортовано близько 500 тисяч осіб. 1946 року загальні втрати,яких зазнала УПА внаслідок бойових дій, становили близько 40%.Тому правління армії прийшло до рішення про поступову демобілізацію її з'єднань і перехід у підпільну мережу ОУН,що дозволило зберегти головні сили ще ціле десятиліття. Проте московський уряд залишався незадоволеним ситуацією, що склалася в Україні знаціональним питанням. У липні 1946 року ЦК ВКП(б) звинуватив українських комуністів у тому, "що вони не приділяють належної уваги підбору кадрів і їхньої політико-ідеоло-гічної підготовки в науці, літературі і мистецтві...де існує ворожа буржуазно-націоналістична ідеологія". А 3 березня 1947 року Пленум ЦК КП(б)У на посаду першого секретаря ЦК обрав замість М.Хрущова
Loading...

 
 

Цікаве