WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Переяславська угода - Реферат

Переяславська угода - Реферат

спростована вже наведеними вище фактами, зупинимося на таких поглядах: 1. Унія України з Москвою:
а) реальна (М. Дьяконов, О. Попов); б) персональна (В. Сергеевич, Р. Лащенко); 2. васалітет (В. Мякотін у своїх перших працях, М. Покровський, почасти М. Грушевський, І. Крип'якевич, М. Слабченко, Л. Окіншевич, М. Петровський, А. Яковлів у своїх перших працях);
3. Протекторат (почасти М. Грушевський, І. Крип'якевич, Д. Доро-шенко, Б. Крупницький, А. Яковлів у пізніших працях); 4. Псевдо-протекторат (Б. Галайчук); 5. Остання думка: Переяславська угода - мілітарний союз двох держав (її висловив перший В. Липин-ський, а підтримали - І. Борщах, почасти А. Яковлів в останніх творах, О. Оглоблин).
Мілітарний союз, спрямований в першу чергу проти Польщі, мав деякі риси протекторату Москви. Такого ж типу були договори, що їх укладав Хмельницький з Кримом, Туреччиною. Григор Орлик писав: "Хмельницький прийняв опіку московського царя для краю й нації з усіма правами вільної нації. Але перфідія московського царя була причиною, що негайно після смерти Хмельницького права козацької нації почали порушатися москалями" .. .
УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Тертя між Україною та Москвою почалися уже влітку 1654 року. Москва проголосила війну Польщі, і з московським військом пішли на Білорусь козаки під проводом наказного гетьмана Золотаренка. Населення Білоруси радо визнавало владу гетьмана і приймало козацький устрій. Проте, московські воєводи мали приєднувати білоруські землі до Московщини. Союз України з Москвою викликав союз Криму з Польщею. Спільні сили татар та поляків почали з осени 1654 року руйнувати Поділля, Брацлавщину, заходили до Білої Церкви, двічі були відбиті від Умані. Країна була зруйнована, обернена на пустелю, людність тікала на Слобожанщину (тоді втікачі з Кондратьсвим на чолі заснували м. Суми). В бою на Дрижиполі в січні 1955 року згинуло багато людей, але він не дав перемоги жодній зі сторін, хоч становище Польщі значно погіршало. Тим часом Хмельницький з воєводою Шереметьєвим перенесли дії до Галичини, а на півночі було підкорено всю Білорусь та Литву до Вільни. Населення Волині, Полісся, Поділля визнало владу гетьмана. Князь Святополк-Четвертинський просив у гетьмана війська для охорони; під гетьманський регімент просилися Ра-дзівілл і слуцькі князі. В 1657 році прийняла українську владу шляхта Пинського повіту. Так територія Української Держави поширилася на захід та північ.
Становище Польщі було загрозливе. Шведський король Карло-Густав IV зайняв Варшаву і Краків. До нього приєднався курфюрст Бранденбурзький. Литва визнала владу Швеції. Король Ян-Казімір втік до Шлезька.
З цієї здавалося б безнадійної ситуації врятувала Польщу дипломатія: вона звернулася до Москви з пропозицією перемир'я і цареві запропоновано польську корону після смерти бездітного Яна-Казі-міра. В 1656 році підписано у Вільні, без представників від України, сепаратне перемир'я.
Віденський мир розв'язав Хмельницькому руки: мілітарний союз України з Москвою проти Польщі втратив вагу, а більше від договору нічого не залишилося.
Віденський мир викликав обурення Хмельницького і старшини. На Раді, скликаній у Чигирині 2 жовтня 1656 року, всі присутні полковники, осаули, сотники присягали, що будуть спільно боронити Україну: присягали собі, а не чужим монархам.
1656-й рік був переломовим в історії Хмельниччини. Звільнена морально від обов'язків, зв'язаних з мілітарним союзом з Москвою, Україна під мудрим проводом Богдана Хмельницького стала осередком ряду коаліцій, які охопили всю Східню Европу.
Першу коаліцію почав укладати Хмельницький ще до Віденського миру. До неї входили - Швеція, Бранденбург, Семигород, Молдавія Волощина та Литва. Союзники вирішили розділити Польщу, при чому Україна мала дістати всі землі, залюднені українцями, і разом зі Швецією - протекторат над Литвою, яка мала стати Королівством Литовським. Хмельницький діставав титул "дідичного князя"." Цю коаліцію розбила Данія, яка, під впливом Австрії, почала війну зі Швецією, що примусило Карла-Ґустава IV вивести війська з Польщі; те саме зробив за ним курфюрст Бранденбурзький.
З відходом шведських та бранденбурзьких військ, залишилися в Польщі тільки війська Семигородського князя Юрія Ракочія та корпус козаків на чолі з полковником Ждановичем. Ракочій опинився в тяжкому стані і капітулював, а в корпусі Ждановича почалися заво-рушення, викликані московськими агентами та неспокійними вістками з України. В зв'язку з цим Жданович повернувся додому.
СПАДКОВІСТЬ ГЕТЬМАНАТУ ТА СМЕРТЬ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Богдан Хмельницький створив своїм надзвичайним адміністраційним талантом міцну й авторитетну владу. Гетьман був виборним, але Хмельницький почував себе в силах сказати, що він - "єдиновладний самодержець України" (1648). В церквах поминали його як "гетьмана та государя". Шведський король називав його "дідичним князем". Хмельницький мріяв передати гетьманську владу своїм синам. Спочатку наслідником був Тиміш, талановитий, відважний юнак, якого Богдан одружив з дочкою господаря Молдавського. Після смерти Тимоша він визначив як наслідника другого сина, Юрія, ще підлітка. Виконуючи бажання гетьмана, а з другого боку прагнучи уникнути боротьби за гетьманську владу - старшина на Раді 1657 року без виборів проголосила Юрія наслідником гетьмана.
Література
А. ЯКОВЛІВ. Договір..., crop. 64. -
О. ОГЛОБЛИН. Українсько-московська угода, crop. 61-78.
В. ЛИПИНСЬКИЙ. Там же, стор. 176; 272; 201-203. - Д. ОЛЯНЧИН. Два листи гетьманів - Богдана Хмельницького та Івана Виговського. "Хліборобська Україна", Відень, 1924-1925, кн. V, стор. 378. -
М. ГРУШЕВСЬКИЙ. Там же, т. IX, ч. 2, стор. 1439. - А. ЯКОВЛІВ. Договір...,стор. 51. - О. ОГЛОВ-ЛИН. Українсько-московська угода, стор. 64.
В. ЛИПИНСЬКИЙ. Там же, стор. 54. - М. ГРУШЕВСЬКИЙ. Там же, т. IX, ч. 2, crop. 1344.
В. ЛИПИНСЬКИЙ. Україна на переломі. Київ-Відень, 1920, стор. 34. - А. ЯКОВЛІВ. Договір Богдана Хмельницького, стор. 24. - Список полків та міст, до яких московські посли їздили приводити до присяги. "Воссоедине-ние...", т. III, стор. 517, 534, 543.
І БОРЩАК. Франція і Переяславська Рада. "Вісті Європейського Від-ділу НТШ", 1954, ч. 6, crop. 16. - О. ОГЛОБЛИН. Там же, crop. 74.
І. БОРЩАК. Вивід прав України П. Орлика. "Стара Україна", Львів, 192S, І-П, crop. 5-9. - L БОРЩАК. "Oriiklana". "Хліборобська Україна", кн. IV, 1922-1923, Відень, crop. 338. - I. ВОРЩАК. Григор Орлик, Львів, 1932, crop. 146. - О. ОГЛОВЛИН. Українсько-московська угода, crop. 68.
І. СВІТ. Цікава українська пам'ятка в Пекіні. Науковий Збірник УВАН У США, Нью-Йорк, 1952, т. І, стор. 116.
М. ГРУШЕВСЬКИЙ. Там же, т. IX, стор. 14. - О. ОГЛОБЛИН. Українсько-московська угода, стор. 35-36. - А. ЯКОВЛІВ. Договір Богдана Хмельницького, стор. 23.
М. ГРУШЕВСЬКИЙ. Там же, т. IX, ч. 1, стор. 760. - А. ЯКОВЛІВ. Договір Богдана Хмельницького з Москвою. Нью-Йорк, 1954, стор. 12-13. - Н. ПОЛОНСЬКА-ВАСИЛЕНКО. Переяславський договір в очах його сучасників. "Визвольний Шлях", 1955, кн. IV, стор. 40-41.
М. ГРУШЕВСЬКИЙ. Там же, т. IX, ч. 2, стор. 728, 730. - І. КРИП'ЯКЕ-ВИЧ. Студії, стор. 117. - О. ОГЛОБЛИН. Українсько-московська угода, стор. 20-22.
О. ОГЛОБЛИН. Там же, стор. 37.
О. ОГЛОБЛИН. УкраГнсько-московська угода, стор. 17-18. - Н. ПОЛОНСЬКА-ВАСИЛЕНКО. Там же, "Визвольний Шлях", стор. 42-43.
О. ОГЛОБЛИН. Українсько-московська угода, стор. 34-36.
О. ОГЛОБЛИН. Українсько-московська угода, стор. 70, 71. - Н. ПО-ЛОНСЬКА-ВАСИЛЕНКО. Переяславський договір. "Визвольний Шлях", IV, стор. 45.
Loading...

 
 

Цікаве