WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Переяславська угода - Реферат

Переяславська угода - Реферат

Брацлавський oполки, Чорнобиль тощо."
РАТИФІКАЦІЯ ДОГОВОРУ В МОСКВІ
У березні 1654 року посольство від України в складі військового судді Самуїла Зарудного та полковника Павла Тетері з почетом прибуло до Москви. У Москві бажали, щоб приїхав сам Богдан Хмельницький, але він не поїхав. Посли везли акредитивні грамоти від гетьмана, "Статті" (т. зв. 23 статті), текст Зборівського договору та низку листів. Оригінали цих документів не збереглися Збереглися лише московські переклади.
У грамоті гетьман виступає, як репрезентант "Руської Держави", і це виразно підкреслює, що вона не перестала існувати й після Переяславської угоди. "Статті" дійшли до наших часів у зіпсованому вигляді і, очевидно, були переставлені. Не зважаючи на це, видно, що основна їх ідея - встановлення таких міждержавних відносин між Україною і Москвою, при яких за Україною застерігається державна самостійність - зовнішня і внутрішня."
На грамоту гетьмана та "23 статті", що їх А. Яковлів вважав за проект договору, цар дав послам відповідь, яка була ратифікацією договору. Таким чином, статті проекту, царські резолюції й жалувана грамота "становлять повний текст договору 1654 року",
- писав А. Яковлів. Тож по сутті це був не Переяславський, а Мо-сковський договір, укладений на підставі Переяславського.
ХАРАКТЕР ТА ЗНАЧЕННЯ МОСКОВСЬКОГО ДОГОВОРУ 1654 РОКУ
В історичній науці і до цього часу нема сталої думки щодо характеру Переяславського договору. Сучасники вважали, що це був договір, який жадною мірою не порушував суверенних прав України. Першими зрозуміли це в Москві, для якої Україна була окремою державою. В "Статейному списку" Бутурліна протиставляться - "Московское государство й Войска Запорожского Украйна". Заява московського уряду про те, що Ян-Казімір "клятву свою на чем присягал, переступил, а подданьїх своих, вас... тем от подданства учинил свободньїми", потверджує, що московський уряд визнавав Україну в момент укладення договору свобідною державою."
Треба мати на увазі, що поняття "підданий" у XVII ст., не означало "підданого" в сучасному розумінні: так називали царів, володарів держав, що вступали в договірні відносини з Москвою, шукаючи у неї протекції. Піддані в сучасному значенні слова в XVII ст. називалися "холопами" до бояр та князів включно. За Петра І слово "холоп" замінено словом "раб", і лише Катерина II в 1786 році заступала його терміном "верный подданный".
В офіційному советському виданні документів, що стосуються до Переяславської угоди, вміщено 10 листів Хмельницького, в яких просив він московський уряд допомогти в боротьбі з Польщею. Майже всі ці листи редактори називають проханнями про "включение Украины в состав России" (т. III, стор. 195) або про "воссоединение" (т. II, стор. 132, 177; т. III, стор. 364, 365, 381).
Аналіза цих документів показує щось інше. В деяких листах Хмельницький писав у неясних виразах про своє бажання, щоб цар був для України "государем и царем, яко православнеє свети-ло" (т. II, стор. 132), або "царем и самодержцем бьіл" (т. II, стор. 177 - 1669 р., З травня). В пізніших документах виразно йде мова про військову допомогу, прийняття "під високу руку" (т. III, стор. 195 - 1652 р., 21 лютого), "під кріпку руку" (т. III, стор. 364 - 1653 р., серпень), "ратню руку помочі" (т. III, стор. 365 - 1653 р., серпень) і т. ін.
Московський уряд вважав, що договір з Україною був дійсний тільки за життя Богдана Хмельницького, і поновлював його з кожним наступним гетьманом, дещо змінюючи, але завжди називаючи акт 1654 року договором. Навіть Петро І писав у наказі 1722 року, утворюючи Малоросійську Колегію: "... чинить ... как определено в помянутых Хмельницкого договорах". Якщо так розуміли акт 1654 року навіть у XVIII ст. - е логічним, коли стольник Хлопов писав у 1663 році: "в Малороссийском государстве", а в далекому Пекіні року 1770 на нагробку українського ченця викарбувано: "родом из Королевства Малороссийского, полка Ниженского".
В Україні твердо знали, що Переяславсько-московський договір не позбавляв її суверенних прав. Договір цей зафіксував союз з Московіею на добровільних засадах, звільняв Україну від під-леглости Польщі.
Року 1655 Богдан Хмельницький казав польському послові, Ста-ніславові Любовицькому: "Я став уже паном всієї Руси і не віддам її нікому". Тут характеристичний вираз "уже", себто після договору з Москвою. Доказом незалежносте України були ті численні союзи, що їх укладала вона після 1654 року з різними державами."
Поняттю про Українську державу відповідали нові титули, з якими зверталися до Богдана Хмельницького: його називали - "Гетьман з Божої милости", "Государ", "Зверхній владця", "Зверхній властитель", "нашої землі Начальник і Повелитель" (так називав митрополит Сильвестер Косів). 1657 року в листах до господаря Волощини Богдан Хмельницький називав себе "dementia divina Generalis Dux Exercitum Zaporoviensi sum", а в листі до курфюрста Брандебурзького - "Dux Cohortum Zaporoviensi sum". Іван Виговський у розмові з московськими послами казав: "Як цар у своїй землі, так гетьман у своїм краю князь або король". Як належало дружині монарха, гетьманова Ганна Хмельницька мала свій двір; її штат складався із знатних жінок. Вона сама видавала універсали. її універсал Густинському манастиреві 22 липня 1655 року підписаний - "Гетьманова Анна Богданова Хмельницька" з печаткою та родовим гербом "Абданк".
Традиція щодо характеру Переяславсько-московського договору залишалася в Україні довгий час. Пилип Орлик у "Виводі прав України" дав блискучу характеристику Переяславської угоди:
"Найсильнішим і найнепереможнішим аргументом і доказом суве-ренности України - урочистий союзний договір, заключений міх царем Олексієм і "станами" України... Цей такий урочистий і докладний трактат, названий вічним, повинен був, здавалося, назавжди установити спокій, вольності й лад на Україні".
Сучасники чужинці добре розуміли нове становище України. Вже 16 березня 1654 року польський шляхтич Павло Олекшич писав полковникові Богунові: "Хмельницький, бувший вашим товаришем, нині став вашим паном". Для Польщі козаки перестали бути "збунтованими рабами", і вона почала шукати шляхів для замирення з Україною. Року 1655 звернулася вона за підтримкою до Криму. Посол польський сказав ханові, що Богдан Хмельницький будує "осібну державу", яка буде могутньою та небезпечною сусідкоюКриму. Року 1656 польські дипломати переконували Семи" городського князя, що Богдан Хмельницький, "маючи владу над усіма руськими землями, стане монархом, що матиме 100-тисячну армію".
Так розуміли становище України після 1654 року політики. Шведський король Карл-Ґустав IV писав Хмельницькому в 1656 році: "Ми знали, що між Великим князем Московським і народом Запорізьким зайшов певний договір, але такий, що полишив свободу народові цілою і непорушною". Французькі урядові кола вважали, що Переяславський договір потрібний був Україні як тимчасовий перепочинок у боротьбі з Польщею, що мета Хмельницького - бути володарем України. 1657 року посол австрійського цісаря, архиепископ барон Парцевич, вітав Богдана Хмельницького та його "вельможних і славних радників, що становлять цю славну й войовничу республіку"." Дійсно, бачимо низку договорів різних держав з Україною, як повноправною, незалежною державою.
Не зважаючи на теке одностайне розумінння сучасниками суті угоди України з Москвою, в історіографії не лише московській, але й в українській, як вище зазначено, і досі не встановилося твердої опінії про те, що саме являла собою ця угода.
Не зупиняючись на загальноприйнятій російській версії про повне підданство України, яка
Loading...

 
 

Цікаве