WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Ранньозалізна доба. праслов'яни, скіфи та грецька колонізація. (Пошукова робота) - Реферат

Ранньозалізна доба. праслов'яни, скіфи та грецька колонізація. (Пошукова робота) - Реферат

речі, за однією з гіпотез, агафірсів вважали і за праслов'ян, предків гуцулів та подоляків. На Прикарпатті віддавна, ще від доби бронзи, справді жило змішане північнофракійське населення, що з часом могло утворити етнічну спільність. Найближчими сусідами агафірсів були племена куштановицької культури, які жили у верхів'ях Тиси на Закарпатті. Сюди на початку скіфської доби приходили праслов'яни-переселснці з Поділля та Прикарпаття і приносили з собою окремі елементи скіфської культури. Мігранти, очевидно, асимілювались у середовиші місцевих північнофракійських племен. Із північного заходу проникали сюди і впливи сусідніх "лужичан". Селища та курганні могильники куштановицької культури досліджені археологами в долинах рік Уж, Латориця та Боржава.
Кельти.
У другій половині І тис. до н.е. на кінець історії виходять кельти - народ, з ім'ям якого пов'язані великі історичні зміни в Європі, їхньою батьківщиною були терени сучасної Франції та Німеччини. Численні і войовничі кельтські племена протягом IV-II ст. до н.е. розійшлися по всій Європі і з'явилися навіть у Малій Азії, завойовуючи нові землі і підкоряючи інші племена. Цивілізований європейський південь жахався їх сміливих нападів, адже під час своїх військових походів кельти захопили Рим і дійшли до Сицилії. Ці події античні автори назвали "галльською небезпекою". Кельти - народ суперечливий. Відважні, мужні, навіть шалені в бою, жадібні завойовники, вони водночас були одним із найрозвинутіших "варварських" народів Європи. Кельтський стиль у ремеслі і мистецтві запанував у Західній і Центральній Європі так само, як скіфський стиль панував на сході. Кельтська міфологія та релігія лягли в основу європейської культури пізнішого часу. Культура кельтів і народів, котрі перебували під їх впливом, називається латенською.
На теренах України кельти з'являються в ІІІ ст, до н.е, на Закарпатті, де виникає один із великих осередків латенської культури. На схилах гір Галіш і Ловачка поблизу Мукачевого знайдено поселення, могильник та величезний металургійний центр, металоплавильні горни, ковальські майстерні, залізні знаряддя праці ковалів та їхню різноманітну продукцію, що свідчить про значну виробничу потужність цього центру та про високий професіоналізм майстрів. Окрім металургії жителі поселення інтенсивно займалися землеробством і скотарством. Поряд з кельтами на Закарпатті жило і давніше місцеве населення.
У II ст. до н.е. малі групи кельтів переходять Карпати і з'являються в Сілезії та Південному Прикарпатті, на цих теренах знаходять речі латенської культури: монети, зброю, прикраси, посуд. Більшість їх виявлена в одному комплексі з матеріалами культур місцевого походження, що свідчить про обмін і торгові зв'язки з кельтським світом).
Чи були кельти в Україні? Останнім часом знаходимо все більше доказів, шо так. Грецький вчений Птолемей Олександрійський, автор однієї з перших карт світу, в своєму географічному нарисі згадує багато поселень у Верхній Наддністрянщині, то мають кельтські назви: Карродунон, Маетоніум, Вібантаваріум, Ерактон. Та й назву великої чистини України - Галичини - також, за однією з версій, пов'язують із кельтами. Мовознавці вважають, що деякі назви рік у Карпатах також кельтського походження, наприклад Латориця (порівн. ірландське "лоатар" - "рухати", "тручати" або галльське "лаутро" - "купіль") та її притока Лаборець (кельтське "лабара" означає "шумний", "дзюркотливий"). Деякі вчені пов'язують з кельтами і етнонім "бойки" - від назви історично відомих кельтських племен бойїв (назва їх буцім означає "страшні"), котрі наприкінці І тис. до н.е. і на початку І ст. н.е. заселяли Центральну Європу і, можливо, проникли й осіли у верхів'ях Дністра. Про їхню країну "Боїкі", з якої пізніше переселились на Балкани серби й хорвати (тобто десь із Прикарпаття), згадує у своєму трактаті візантійський імператор Костянтин Багрянородний. Згідно з іншими гіпотезами, кельти на ранніх етапах своєї історії жили не лише в Західній Європі, а й значно східніше, і Геродотових неврів слід ототожнювати з кельтськими племенами невріїв або кімврів. Про це є вказівки в творах Юлія Цезаря, Таціта, Аміяна Марцеліна.
Отже, є багато етнонімів, гідронімів і топонімів, що можуть більш чи менш вірогідно засвідчити перебування кельтів на теренах України. Бракує основного аргументу - археологічних матеріалів, що могли б це підтвердити. Адже крім закарпатських пам'яток, на цих теренах виявлено і досліджено лише одне невелике поселення, що безпосередньо належало кельтам, біля с. Бовшів на р. Гнила Лила поблизу Галича. Так що дати відповідь на запитання про перебування кельтів на території України зможуть лише нові археологічні дослідження.
Від ІІ ст. до н.е. кельти у Центральній та Східній Європі поступово втрачають завойовані землі та свій вплив у Європі. З півдня і заходу їх відтісняють римські легіони, з півночі - германці, зі сходу фракійські племена гетів і даків. Кельти воюють, будують величезні городиша - оппідуми - для захисту, але не витримують натиску і частково гинуть, частково розсіюються поміж іншими народами.
АНТИЧНІ МІСТА НАДЧОРНОМОР'Я
Середземноморським цивілізаціям північне Надчорномор'я було відоме віддавна. Ще за доби бронзи, в середині II тис. до н.е., племена, котрі жили на півдні України, знали дорогу до Мікен і Трої, на Крит і до Єгипту. Ймовірно, у Падчорномор'ї існували крито-мікенські торгові та ремісничі факторії. В найдавніших грецьких міфах є згадки про Крим і Кавказ. Грецькі міста і селища в Надчорномор'ї виникли під час "Великої грецької колонізації" в VIII-VI ст. до н.е., коли еллінські колонії засновувались навколо всього Середземного моря. Причини виникнення колоній полягали в перенаселинні Греції в нестачі земель, придатних для хліборобства, в пошуках джерел сировини (металу, лісу, солі), та ринків збуту, військовій агресії лідійців та персів (знищення Іонії), у внутрішній соціально-політичній боротьбі.
Колонізація відбувалася в кілька етапів: вибір місця для колонії, набір колоністів, призначення керівника, самопереселення, засновання поселення і розвиток нового поліса. Експедиції налічували кількасотень людей. Керував нею ой кіст (архагет), який призначався державою і походив з давнього знатного роду. Перед дорогою переселенці питали долі в оракула Аполлона, який був їх покровителем. Колоністи намагалися відразу стати політично і економічно незалежними від метрополії. Найбільше переселенців було з іонійського міста Мілета, хоча Надчорномор'я колонізували також вихідці з інших грецьких міст: Теоса, Фокей, Колофона, Ефеса, Мітілени. Північне Надчорномор'я вабило своїми природними багатствами і сприятливими для життя умовами. Тут були родючі землі, густі ліси, зручні гавані, великі ріки, майже не заселене узбережжя, і греки не зустрічали тут особливих перешкод.
Першими грецькими поселеннями на півдні України були засновані в VII ст, до н.е. у пониззі Південного Бугу на острові Березань містечко Борисфеніда та у Буго-Дністровському лимані місто Ольвія ("щаслива") - один із найбільших античних полісів Надчорномор'я. У пониззі Дністра
Loading...

 
 

Цікаве