WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Ранньозалізна доба. праслов'яни, скіфи та грецька колонізація. (Пошукова робота) - Реферат

Ранньозалізна доба. праслов'яни, скіфи та грецька колонізація. (Пошукова робота) - Реферат

формуватися стосунки, характерні для військової демократії, виділяється прошарок воїнів. Військова справа відігравала важливу роль у житті північних фракійців, адже це були, часи постійних міжусобиць і війн. Це засвідчують численні знахідки предметів озброєння. Воїни гальштатського часу, і піхотинці і вершники, були озброєні бронзовими мечами, списами, кинджалами, бойовими сокирами, булавами, для захисту вживали щити, шоломи, наручні спіралі, навіть панцирі.
Культи і вірування північних фракійців пов'язані з ідеєю родючості і характерні для землеробсько-скотарських культур ранньозалізної доби.
Унікальна пам'ятка - аграрне святилище-обсерваторія гальштатського часу - виявлена поблизу села Урич у Східних Бескидах на Львівщині. На високих скелях було висічено 270 петрогліфів - зображень тварин, людей, солярних дисків і спіралей. Система розміщення цих знаків символізує рух Сонця і пов'язані з цим землеробські цикли.
Голіградська культура проіснувала у Північному Прикарпатті майже 400 років, контактуючи з іншими культурами праслов'янського світу: висоцькою, лужицькою, чорноліською. Скоріше всього, ці контакти, враховуючи зем-леробський характер культур, були більше мирними - торгівля, спільне визначення релігійних свят. Але наприкінці VII ст. до н.е. лісостепові землеробські племена під натиском кочівників - войовничих скіфів - почали просуватись на захід, займаючи землі голіградських племен. Розпочалися сутички, частина фракійського населення покинула Прикарпаття, частина залишилася, ставши, ймовірно, складовою частиною праслов'янських культур вже скіфського часу на заході України.
Чорноліська культура.
Па початку ранньозалізної доби, в X-VII ст. до н.е. лісостепова частина Правобережної України між Дніпром і Дністром була заселена осілими племенами чорноліської культури. Чорноліська культура - одна із найсамобутніших культур праслов'янського світу, вона генетично пов'язана з місцевим населенням давніших епох. Чорноліські племена були об'єднані в союзи племен, центри яких знаходились у Придніпров'ї (Черкащина), на Побужжі, в Наддністрянщині, а пізніше і на Лівобережжі Дніпра па Полтавщині. У цих місцях виявлено багато селищ, городищ і поховань чорноліської культури, що свідчить про значну густоту населення. Цікаво, що це майже повністю збігається з розселенням найдавніших протослов'ян-землеробів в Україні - племен трипільської культури.
Чорнолісці жили родами у відкритих селищах, де будували дерев'яні наземні житла та півземлянки. Основу господарства становили орне землеробство і скотарство. Добре розвинутими були всі галузі домашнього господарства та ремесла: прядіння, ткацтво, чинбарство, обробка кістки і дерева. Чорноліські гончарі виготовляли різноманітний високоякісний і вишукано оздоблений посуд. Високого рівня досягла власна металургія бронзи та заліза, один з найбільших виробничих центрів знаходився в басейні річки Тясмин на Черкащині.
У X ст. до н.е. чорноліські племена вперше зазнали нападів своїх південних степових сусідів - войовничих кіммерійців. Незахищені села були спустошені й спалені, їх жителі пограбовані, вбиті або забрані в рабство. Почалася тривала війна. Праслов'яни зуміли стримати агресію і захистити себе. На кордоні з кіммерійським степом, оточуючи свої землі, вони збудували систему фортець-городищ, де ховались під час ворожих нападів жителі околиці. Городища споруджувались на високих неприступних пагорбах, були оточені земляними валами із дерев'яними стінами зверху. Основними городищами були найпівденніше Чорноліське городище, довжина валів якого досягала 6 км, та Суботівське городище поблизу Чигирина.
Будівництво таких великих укріплень, можливо, перших у праслов'янській історії фортець, вимагало зусиль великої кількості людей водночас. Це сприяло об'єднанню племен, городища ставали племінними центрами, в яких зо-середжувалось політичне і культурне життя. Але праслов'яни не лише пасивно захищалися. У південної частини чорноліських племен склалася своя військова організація - загони кінноти, озброєні за зразком своїх ворогів - списами, луком і стрілами, бойовими кам'яними молотами. Характерною зброєю був залізний "кіммерійський" меч з бронзовим руків'ям і прямим перехрестям, залізні кинджали. З'явилась і військова аристократія - вершники. Поховання таких воїнів - вождів відрізняються від звичайних чорноліських поховані, складнішим обрядом і багатством спорядження, куди входили зброя, кінська збруя, прикраси. В таких похованнях і взагалі на землях чорноліських племен знайдено багато типових кіммерійських речей і речей закавказького походження (зброя, військовий обладунок), що були, скоріше всього, трофеями праслов'янських воїнів.
У VІП ст. до н.е. частина племен чорноліської культури переселилася на схід - за Дніпро і осіла на берегах річки Ворскли. Дніпровське Лівобережжя було добре відоме праслов'янам і обжите ними ще за доби бронзи. Сюди ж на родючі лісостепові чорноземи заходили з лісів і прабалтські племена, змішуючись інколи з праслов'янами. Найзахіднішою межею розселення чорнолісців стала Середня Наддністрянщина, де по обидва боки Дністра жило кілька їхніх племен. Рештки чотирьох поселень одного з племен виявлені археологами в околицях с.Непоротів Чернівецької обл. Тут чорнолісці жили у невеликих хуторах, що складалися з 6-10 жител, розташованих уздовж правого берега Дністра. Між поселеннями знаходився культовий центр - великий наземний будинок - храм з прибудовами, оточений рудами жертовних ям, в деяких з них було здійснено ритуальні людські захоронення.
У X - VIII ст. до н.е., в час перших великих війн об'єднаних праслов'янських племен з ворогами-загарбниками, зароджується праслов'янський героїчний епос, міфо-епічні перекази про Змія, воїнів, богатирів, ковалів-змієборців, про появу плуга. Вчені вважають, що саме тема змієборства в українських казках та легендах відображає реальні події прадавніх часів, в образі Змія-напасника символізовано постійну загрозу нападу на праслов'ян з боку кочового Степу, а в образах коваля - воїна і чарівника - ту частину праслов'ян, які з допомогою викуваної ними залізної зброї ставали до боротьби з ворогом. Тоді ж, очевидно, з'являється і праслов'янський бог Сварог, бог неба і вогню, а водночас божественний культурний герой, який навчив людей кувати залізо і був покровителем і охоронцем шлюбу (впровадження моногамії).
Племена чорноліської культури були предками тих землеробських племен скіфського часу на території України, котрих Геродот називав скіфами-орачами.
Кімерійці.
Південними сусідами праслов'ян у X-VII ст. до н.е. були войовничі кіммерійці - найдавніший народ української історії, назва якого дійшла до нас. Вперше про кіммерійців згадує Гомер в "Одіссеї" та "Іліаді", трохи пізніше - клинописні ассирійськітексти та інші античні автори. Проте ці згадки є короткими і не завжди зрозумілими. Найбільше і найдостовірніше про кіммерійців розповів давньогрецький історик Геродот.
Кіммерійці жили в південноукраїнських степах від Дону до Дунаю. Походження їх остаточно не з'ясоване. Одні дослідники вважають, що це був
Loading...

 
 

Цікаве