WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Ранньозалізна доба. праслов'яни, скіфи та грецька колонізація. (Пошукова робота) - Реферат

Ранньозалізна доба. праслов'яни, скіфи та грецька колонізація. (Пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота
РАННЬОЗАЛІЗНА ДОБА. ПРАСЛОВ'ЯНИ, СКІФИ ТА ГРЕЦЬКА КОЛОНІЗАЦІЯ.
Приблизно з рубежу II і І тис. до н.е. починається нова доба в історії людства - доба раннього заліза. Залізо - метал більш "демократичний", ніж бронза. Він поширений у природних рудах, його легше добувати й обробляти, залізні знаряддя міцніші та гостріші. Застосування залізних знарядь спричинило прогрес, у всіх видах виробництва, зокрема в землеробстві. Спершу люди використовували дуже рідкісне метеоритне та самородне залізо, яке цінувалося дорожче золота. Речі з такого металу (переважно прикраси) знайдені в царських гробницях кінця IV-II тис:, до н.е. на Близькому Сході.
Спосіб добування сиродутного заліза з руди було винайдено приблизно н XVIIІ-XVI ст. до н.е. в Закавказзі ( за давньогрецькою легендою, племенем халібів), Малій Азії (хеттами) та Месопотамії. Залізоробне виробництво розвивалось і поширювалось спочатку повільно. Сліди найдавнішого місцевого виробництва заліза - гамарництва - знайдено на північно-східній периферії етнічної України (поблизу м. Воронежа) на поселенні, яке датується XV-XIV ст. до н.е. Під кінець II тис. до н.е. окремі залізні предмети трапляються у степовій частині України. Вся праслов'янська територія знаходилась у зоні лісів І лісостепів, де в достатку було залізної руди. В XI-ЇХ ст. до н.е. залізоробні майстерні та залізні речі з'являються в праслов'янських культурах на Правобережжі України, а починаючи з VIII-VII ст. до н.е, залізо вже поступово витісняє з ужитку бронзу.
Особливості обробки залізної криці - кування - створили нову виробничу техніку і нових ремісників - ковалів. У всі часи їх дуже шанували і навіть побоювались - вважалося, що коваль є трохи чаклуном. Бог-коваль зустрічається в міфології багатьох давніх народів, в українців він називався Сварогом. Згідно з міфом, за бога Сварога з небес впали ковальські кліщі і люди почали кувати залізну зброю.
Для українських земель тисячолітній період ранньозалізної доби насичений багатьма історично важливими подіями. Домінуючою галуззю господарства в лісостеповій частині стало орне землеробство, де вже використовувалися залізні сокири, наральники і серпи. Внаслідок зростання продуктивності праці з`вились надлишки продуктів, які вивозились в інші краї. В степовій зоні відбувся перехід до кочового скотарства, однією з причин цьому був засушливий кліматичний період, який тривав 500 років (приблизно від 1300 до 800 рр. до н.е.). Стосунки між кочівниками причорноморських степів і землеробами загострились. Степовики прагнули силою заволодіти збіжжям, худобою, полотном, рабами. Осілі племена при постійній загрозі нападу мусили чіткіше організувати свою суспільну структуру, об'єднуватись, створювати військові дружини, будувати великі укріплені поселення - городища, які ставали громадськими, ремісничими та релігійними центрами. Все більше ремесел ставали самостійними напрямами господарювання, що дало змогу продукувати речі масово, високої якості І перейти від натурального обміну до справжньої торгівлі. Все це стимулювало розвиток сільського господарства, насамперед землеробства, а також військової справи, які, своєю чергою, активізували прогрес ремесла. Та все ж не слід вважати залізо першопричиною тих змін, які відбувалися за доби раннього заліза. Використання залізних знарядь і зброї були лише одним із виявів, а частково і наслідком системи соціальних і економічних стосунків, яка вже на той час існувала у Стародавньому Світі.
На початку ранньозалізної доби з'являються перші письмові згадки про терени України та її населення. Знаходимо їх у творах античних авторів - Гомера, Гесіода, Гекатея, Есхіла, Піндара. Найцінніші і найдосконаліші відомості подає Геродот - давньогрецький історик, який жив у V ст. до н.е. і, ймовірно, сам мандрував північним Причорномор'ям. З його творів можна довідатись, як називалися племена і народи, які заселяли простори України в І тис. до н.е., дізнатись про їхню історію, релігію і побут. І хоч не всі ці відомості є цілком достовірні, а назви можуть бути перекручені та змінені, все ж ці письмові джерела містять цінну інформацію про наших далеких пращурів.
Ранньозалізну добу можна поділити на передскіфський та скіфський час.
ПЕРЕДСКІФСЬКИЙ ЧАС. ПІЗНІЙ ПЕРІОД ПРАСЛОВ'ЯНСЬКОЇ ІСТОРІЇ
Як і в попередні епохи, землі України, а особливо її західний регіон, у І тис. до н.е. були місцем етнокультурною стику, контактною зоною багатьох вже історично відомих етносів: фракійців, іллірійців, кіммерійців, скіфів. Перші письмові джерела та археологічні дослідження вказують на існування на теренах України племен і народів з різноманітною культурою. Як вважають багато вчених, до праслов'янського кола можна віднести більшість культур, які сформувались між Дніпром, Одером. Прип'яттю і північним Причорномор`ям, сягаючи своїм корінням у бронзовий та енеолітичний віки. Ймовірно, у передскіфський час до них належали частково лужицька і голіградська культури, повною мірою культури висоцька та чорноліська. На початку І тис. до н.е. вже означились виразні локальні відмінності між ними, спричинені як походженням і внутрішнім розвитком, так і широкими зовнішніми зв'язками: із степовим кіммерійсько-скіфським світом на сході і півдні, із центрально-європейськими культурами на заході.
Лужицька культура.
Наприкінці доби бронзи, приблизно з XII-XI ст.до н.е. на західних землях України жили племена, які належали до кола лужицької культури.Ця центральноєвропейська культура була великим поліетнічним утвором, до якого входило багато племен з різними культурою і традиціями, в тому числі предки іллірійців, германців і слов'ян. Спільною рисою, що об'єднувала всі ці племена, був однаковий поховальний обряд - кремація (спалення померлих і захоронення решток у посудинах-урнах), який наприкінці доби бронзи швидко поширився на більшій частині Центральної, Південної і Західної Європи. Причини такого масового поширення нового для Європи поховального обряду невідомі, але, ймовірно, це було викликано зміною ідеологічних уявлень, сприйняттям однієї, спільної для різних племен світоглядної ідеї.
У південно-західній Волині виявлено пам'ятки, що належали окремій культурі із деякими рисами лужицької культури, шо дістала назву ульвівецької. Очевидно, походження ульвівецької культури пов'язане із появою на заході України наприкінці II тис. до н.е. групи населення із середньоєвропейського регіону, яке, вмішавшись із місцевими племенами, утворило окремий культурний вияв. Вони були землеробами і скотарями, мисливцями і рибалками, мали добре розвинений гончарний промисел.
Археологи дослідили великі, очевидно, племінні, могильники, що налічують до сотні поховань. Могильники влаштовувались на високих беретах рік. "Ульвівчани" дотримувались стійкого і складного поховального обряду - випростаного тілопокладання в неглибокій ямі головою напівдень. Існував звичай ритуального розчленування тіла і окремого захоронення черепа. Поховання
Loading...

 
 

Цікаве