WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Столипін - Реферат

Столипін - Реферат

вказані процеси розвивалися на Півдні. Тут виникли численні фермерські (капіталістичні) господарства з широким застосуванням найманої праці. При цьому сільські багатії, орендуючи великі площі земель у поміщиків, у свою чергу, здавали їх малоземельним селянам в оренду на рік. Таким чином, селяни-бідняки потрапляли в подвійну кабалу-до поміщиків і сільських глитаїв.
Орендна плата в районах поміщицького капіталістичного господарювання була максимально високою. В умовах селянського малоземелля і збереженняпанування поміщицького землеволодіння вона ставала все більш непосильною для основної маси незаможного селянства. Водночас поширювалася і оренда "з нужди", кабальна оренда, яка ставала засобом переходу землі від бідноти до заможних селян. Таким чином, починаючи з кінця XIX ст. в українському селі прискореними темпами відбувався процес диференціації сільського населення, який супроводжувався розвитком капіталістичного виробництва.
У господарствах заможних селян, хуторян, фермерів спостерігалося дальше зростання товарного виробництва, розширювалися посіви зернових та технічних культур - пшениці, жита, ячменю, цукрових буряків, тютюну, соняшнику. Зростало тваринництво. Широко застосовувалася передова агротехніка. Продукція цих господарств все більш широким потоком йшла на ринок, як внутрішній, так і зовнішній, через українські порти: Одесу, Миколаїв, Херсон, Бердянськ.
Процеси обезземелення селянства під впливом дії фінансового ка-піталу особливо посилюються на початку XX ст. У 1905 р. на Україні частка безземельних і малоземельних селян складала 55,7 %. Внаслідок столипінської реформи диференціація селянства набула масового харак-теру. В 1917 р. на Україні частка безземельних і малоземельних селян становила -вже 80,5 %. Водночас частка заможних господарств (понад 15 десятин) зросла з 4,2 до 5,1 %.
Таким чином, процес обезземелення селян в останнє передреволю-ційне десятиріччя відбувався надзвичайно інтенсивно. Внаслідок цього виникало "аграрне перенаселення", створювалася прихована армія без-робітних. Лівобережні та правобережні губернії давали щорічно 1,5млн сільськогосподарських робітників, які в основному відходили на заро-бітки на Південь України та на Кубань.
Чимало селян-заробітчан йшли у міста. Так, у 1913 р. з Київської губернії прибуло до Києва 90 'тис. заробітчан, до Катеринослава і Херсона-20 тис. У переважній більшості це були вихідці з бідняцьких і середняцьких господарств. На Правобережжі у 1910 р. 83 % гос-подарств, що мали до 3 десятин землі, відпускали на сторонні заробітки членїв своїх сімей, від 3 до 5 десятин - 75 %.
Впливовою силою стає заможна верхівка села, в якій царизм вбачав свою опору на селі. Столипінська реформа передбачала дальше посилення заможного селянства шляхом насадження приватної селянської земельної власності, утворення великих фермерських господарств (хуторів) в умовах відпливу селянської бідноти з села і масових переселень на окраїни Росії.
Селянська біднота на Україні в ході реформи змушена була продавати свої наділи за безцінь заможним селянам" хуторянам. До липня 1913 р. по всіх губерніях України незаможними селянами (263 тис. господарств) було продано 745 тис. десятин землі. Особливо багато надільних земель було продано на Правобережжі та на Півдні України, де відбувався прискорений процес розвитку капіталізму. Проводячи політику "хуторизації" в інтересах заможного селянства, царизм тим самим прискорював процес пролетаризації біднішого селянства. Створенню великих фермерських господарств всіляко сприяв також Селянський банк. У 1906-1910 рр. за його посередництвом селянам України було продано майже 500 тис. десятин землі, в основному заможним селянам-хуторянам (83 %). Процес фер-меризації сільського господарства тут йшов більш швидкими темпами, ніж в інших районах Росії. Так, на Правобережжі 48 % селян виділилося на хутори, на Півдні - 42, на Лівобережжі-16,5%. Всього ж на Україні протягом 1906-1912 рр. було утворено 226 тис. фермерських господарств. Заможні селяни-хуторяни, які складали лише 5,1 % всіх господарств, зосередили в своїх руках 8,5 млн десятин землі.
В результаті столипінської реформи значно поглибився процес диференціації селянства. В передреволюційні роки "аграрне переселення" на Україні набуло великих розмірів, сотні тисяч селян переселялися на Середнє Поволжя, Північний Кавказ, в Сибір, на Далекий Схід. Протягом семи передвоєнних літ з України переселилося 1,1 млн чоловік. Частина з них (понад 290 тис.) повернулася на Україну. Втративши свої господарства, вони поповнили ряди сільського пролетаріату.
Отже, політика насадження фермерських господарств І переселення селян не послабила соціальні протиріччя на селі, а, навпаки, ще більше Їх загострила.
Переважання того чи іншого типу аграрної еволюції в різних районах України зумовлювало рівень соціального розшарування селянства. Там, де меншими були феодальні пережитки, зокрема, в середовищі державних селян, козаків (на Лівобережжі), процеси диференціації відбувалися більш інтенсивно.
З часом темпи буржуазної трансформації земельних відносин на Україні зростали, але докорінної ломки не відбулося. У своїй основі землеволодіння і напередодні Жовтневої революції продовжувало залишатися напівфеодальним, що позначилося на характері поміщицького і селянського землекористування. Темпи буржуазної аграрної еволюції на Україні, як і загалом у Росії, залишалися відносно повільними.
Напередодні революції на Україні налічувалося 4 нлн 221 тис. се-лянських господарств, з них бідняцьких-2 млн 431 тис. (57,1 %), се-редняцьких-1 млн 273 тис. (29,9%), заможних-517 тис. (12,2%). Таким чином, бідняки складали більше половини селянського населення України, середняки - одну третину, а решту - селянська буржуазія.
У процесі розвитку капіталістичних відносин на селі для значної частини селян праця на надільній, орендованій чи власній землі перестала бути головним засобом існування. Значна частина безземельних і малоземельних селян-бідняків була зайнята землеробськими промислами, працюючи за наймом у господарствах селян-хуторян та поміщицьких економіях. Чимало селян поступово втрачали зв'язки не лише з власним господарством, а й взагалі з селом. Так само між середнім селянством зустрічалося чимало осіб, які працювали за наймом на фабриках і заводах чи будовах. Водночас серед заможних селян - "промисловців" - найбільше траплялося сільських підприємців - капіталістів.
За даними земських переписів, 60 % загальної кількості селянських господарств України мали в своєму складі "промисловців". Для ЗО % "промислових" господарств України промисел перетворився на головне джерело існування; 76 % цих господарств становили бідняки. Разом з членами сімей їх налічувалося майже 6,8 млн чоловік.
Водночас сільське господарство все ще залишалося головною
Loading...

 
 

Цікаве