WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Столипін - Реферат

Столипін - Реферат


Кооперативний рух.
Позички селянського банку не могли цілком задовольнити попит селянина на грошову масу. Тому значне поширення одержала кредитна кооперація, що пройшла у своєму русі два етапи. На першому етапі переважали адміністративні форми регулювання відношень дрібного кредиту. Створюючи кваліфіковані кадри інспекторівдрібного кредиту й асигнуючи значні кредити через державні банки на початкові позики кредитним товариствам і на наступні позики, уряд стимулювало кооперативний рух. На другому етапі сільські кредитні товариства, накопичуючи власний капітал, розвивалися самостійно. У результаті була створена широка мережа інститутів дрібного селянського кредиту, ссуднозбережних банків і кредитних товариств, що обслуговували грошовий обіг селянських господарств. До 1 січня 1914 року кількість таких установ перевищило 13 тисяч.
Кредитні відносини дали сильний імпульс розвитку виробничих, споживчих і збутових кооперативів. Селяни на кооперативних початках створювали молочні і маслені артілі, сільськогосподарські товариства, споживчі лавки і навіть селянські артільні молочні заводи.
Агрокультурні заходи.
Одним із головних перешкод на шляху економічного прогресу села була низька культура землеробства і неписьменність переважної більшості виробників, що звикнули работать по загальному звичаю. В роки реформи селянам надавалася широкомасштабна агроекономічна допомога. Спеціально створювалися агропромислові служби для селян, що організовували навчальні курси по скотарству і молочному виробництву, упровадженню прогресивних форм сільськогосподарського виробництва. Багато уваги приділялося і прогресу системи позашкільної сільськогосподарської освіти. Якщо в 1905 році число слухачів на сільськогосподарських курсах склало 2 тисячі чоловік, то в 1912 році - 58 тисяч, а на сільськогосподарських читаннях - відповідно 31,6 тисяч і 1046 тисяч чоловік.
В даний час склалася думка, що аграрні реформи Столипін призвели до концентрації земельного фонду в руках нечисленного багатого прошарка в результаті збезземелювання основної маси селян. Дійсність показує зворотне збільшення питомої ваги "середніх верств" у селянському землекористуванні.
Зрушення в сільському господарстві. Столипінська аграрна реформа.
Розвиток капіталізму в сільському господарстві України відбувався в умовах збереження залишків феодалізму - насамперед великого поміщицького землеволодіння. На початку XX ст. тут існувало чимало поміщицьких латифундій, площі яких сягали десятків тисяч десятин землі кожна. У 1905 р. 97 найбільшим латифундіям належало близько 2 млн десятин (володіння Браницьких, По-тоцьких, Терещенків, Харитоненків, Скоропадських). В маєтках земельною площею понад 500 десятин зосереджувалося майже 9 млн десятин землі, тобто 20 % місцевого земельного фонду. Всього ж напередодні революційних подій 1905 р. на Україні налічувалося 35,2 тис. поміщицьких господарств.
Маєтне дворянство, зосередивши в своїх руках величезні матеріальні цінності, продовжувало залишатися впливовою силою в державі.
В районах виробництво високоприбуткових культур (особливо цукрового буряка) не лише землеволодіння, а й землекористування залишалося найбільш стійким, а у великих капіталістичних господарствах -навіть розширялось.
Еволюція земельних відносин на початку XX ст. відбувалася в умовах боротьби двох напрямів розвитку капіталізму в сільському господарстві. Домінуючим був пруссь-кий, тобто буржуазно-поміщицький, тип аграрної еволюції. Проте, незважаючи на всебічну підтримку царизму, дворянське землеволодіння в країні невпинно скорочувалося, а питома вага поміщиків у землекористуванні була помітно нижчою, ніж у землеволодінні. В 1906 р. дворянські маєтки на Україні складали тільки 45,5 % приватних господарств, решта їх належала купцям, заможним селянам, міщанам тощо.
Водночас у багатьох районах України зростала селянська земельна власність. Так, лише на Лівобережжі в 1905 р. в особистій власності селян знаходилося понад 1 млн десятин землі (при цьому 44,5 % землі належало сільській верхівці, що мала в господарстві понад 50 десятин).
Все це свідчило про відсутність реальної перспективи для остаточної перемоги прусського шляху і, водночас, про економічну необхідність ломки старого землеволодіння, як поміщицького, так і селянського.
Проникнення капіталістичних відносин у сільське господарство в різних районах України через ті чи інші причини відбувалось неоднаково. На Правобережжі перехід поміщицьких господарств до капіталістичних форм господарювання відбувався більш інтенсивно. На Лівобережжі, крім капіталістичних форм найманої праці, досить поши-реною була й система відробітків, що негативно відбивалося на становищі селянства.
Найбільш високого ступеня розвилку в умовах капіталізму досягла сільське господарство Півдня, де було менше залишків кріпосництва. Тут широко застосовувалися сільськогосподарські машини, використовувалася праця тисяч прийшлих сільських робітників, У своєму розвитку Південь України швидко обігнав, інші райони Росії, що сприяло прискоренню темпів проникнення капіталістичних відносин у сільське господарство країни загалом.
Розвиток капіталізму в сільському господарстві мав місце і на західноукраїнських землях. Відбувалося скорочення поміщицьких володінь, землі яких переходили до рук буржуазії і заможних селян, йшов також процес обезземелення основної маси селянства. Щоб вижити, селянська біднота змушена була шукати заробітків поза селом; швидкими темпами зростала еміграція. У першому десятиріччі XX ст. кількість вимушено проданих селянських господарств подвоїлася. Заможна верхівка села зосереджувала в своїх руках все більше земель, порядкувала в кредитних та інших кооперативних об'єднаннях.
У господарствах поміщиків та заможних селян впроваджувалися досягнення агрокультури, застосовувалися машини; прогресивні зміни відбувалися у структурі посівних площ.
Протягом першого десятиріччя XX ст. на Україні розвиток капіталізму,, суспільний поділ праці і зростанню товарно-грошових відносин прискорили процес "розселянювання": з одного боку, земля та інші засоби виробництва зосереджувалися в руках сільської буржуазії, з іншого - відбувалася експропріація' основних мас трудового селянства, перетворення-їх робочої сили в товар. Різко зросли ціни на землю. Продаж поміщиками своїх земель приносив їм величезні прибутки. Діяльність Селянського банку сприяла зростанню сільської буржуазії, оскільки більшість незаможних селян не мала змоги придбати землю. Заможні селяни розширювала своє господарство в основному за раху-нок оренди і купівлі нових земель. При цьому до їхніх рук переходили й землі бідноти. Малоземельні селяни, не маючи змоги вести самостійне господарство на своїх наділах, змушені були здавати їх в оренду. Особливо інтенсивно
Loading...

 
 

Цікаве