WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Україна під гнітом фашистів (Контрольна) - Реферат

Україна під гнітом фашистів (Контрольна) - Реферат

Київський національний університет будівництва та архітектури
Контрольна робота №2
з історії України
на тему
"Україна під гнітом фашистів."
Студента 1-го курсу
будівельного факультету, з/в
групи 11 - ЗПЦБ
Гордійчука Андрія
Олександровича
Зміст.
1. Економічний план фашистських загарбників щодо України. 3
2. Терор і масові знищення мирного населення. Депортація до Німеччини. 7
3. Всенародна боротьба в тилу німецьких окупантів. 9
Використана література 14
1. Економічний план фашистських загарбників щодо України.
Друга світова війна була жорстоким випробуванням для українського народу. Німецько-фашистські загарбники запровадили в Україні брутальний окупаційний режим. Ще донедавна у вітчизняній історіографії "новий порядок", запроваджений гітлерівцями в Україні, розглядався виключно через призму боротьби комуністичного підпілля і партизанських загонів з нацизмом. Це прирікало будь-якого дослідника на "напівправду", а інколи й на свідоме перекручення фактів з метою приховування так званих "незручних" моментів в історії Другої світової війни на теренах Східної Європи. Внаслідок процесу демократизації суспільства став можливим об'єктивний розгляд такої неординарної історичної епохи, як радянсько-німецька війна 1941 - 1945 pp.
Ще задовго до початку Другої світової війни Україна входила в орбіту колоніальних планів кайзерівської Німеччини. Брестський мир 1918 р. став серйозним кроком на шляху практичної реалізації цих експансивних планів. І хоча поразка у Першій світовій війні позбавила Німеччину всіх її завоювань, думка про реванш, про світове панування ніколи не вмирала в реакційних колах у міжвоєнний період. Ця тенденція особливо посилюється з появою на німецькій політичній сцені Гітлера і фашистської партії. Для розробки зовнішньополітичної стратегії націонал-соціалізму 1934 p. з різницею у декілька місяців було створено зовнішньополітичне бюро НСДАП під керівництвом Розенберга і бюро спеціального уповноваженого з питань роззброєння Ріббентропа.
Українська проблематика займала одне з перших місць у роботі цих установ. Розроблені співробітниками бюро Розенберга основні ідеї і підходи до вирішення "українського питання" певний час мали значний, якщо не визначальний, вплив на офіційний курс третього рейху щодо українських земель. Висунута командою Розенберга концепція "свідомого європеїзму" особливо акцентувала увагу на проблемах Східної Європи. Принципова ідея цієї концепції полягала в тому, щоб роздробити народи регіону за національними ознаками, нацькувати їх один на одного, а потім легко підкорити всю територію Східної Європи. Ось чому Розенберг з самого початку пропагував ідею утворення формально самостійних, але фактично залежних від нацистського рейху держав в Україні та Кавказі, що могли бути створені для протидії ослабленій російській державі з центром у Москві. Ця концепція, очевидно, відповідала поглядам Гітлера у даний період, адже, уявляючи модель майбутнього світового порядку, він наголошу-вав: "У центрі я поставлю Велику Німеччину... (Разом з нею) Австрія, Богемія і Моравія, польський Захід. Блок з сотні мільйонів - неподільний, без жодної тріщини і без чужих націй... Далі - Східний союз: Польща, Балтійські держави, Угорщина, Балканські держави, Україна, Волгаланд, Грузія... Можливо, союз, але не рівноправних партнерів, звичайно, союз допоміжних народів, без армій, без власної політики, без власної економіки...
Початок війни проти Радянського Союзу означав, що німецькі плани щодо українських земель фактично вступили у вирішальну фазу свого практичного здійснення. І ось саме на цьому етапі економічні інтереси третього рейху почали різко домінувати над політичними розрахунками. Про це свідчать документи. 21 червня 1941 p. Гітлер писав у листі до Мусоліні: "Що стосується боротьби на Сході, дуче, то вона, напевне, буде важкою. Проте я ні на секунду не сумніваюся у значному успіху. Передусім я сподіваюся, що нам пощастить забезпечити на тривалий час на Україні загальну продовольчу базу. Вона послужить для нас постачальником тих ресурсів, які, можливо, знадобляться нам у майбутньому". Ще чіткіше домінування економічних інтересів над політичними міркуваннями простежується у матеріалах наради Гітлера з керівниками рейху, що відбулася 16 липня 1941 p. У відповідь на пропозицію Розенберга дозволити в Україні певний культурний розвиток, деякий потягло незалежності, відкрити у Києві університет, Герінг різко відповів: "...ми повинні спочатку думати, як забезпечити себе продовольством, а до всього іншого справа дійде набагато пізніше".
Те, що опонентом Розенберга став Герінг, - не випадковий збіг обставин, адже саме Герінг відповідав за виконання економічної частини плану "Барбаросса", для реалізації якої було створено економічний штаб особливого призначення "Ольденбург", чи "Економічний штаб Ост". За декілька днів до війни штаб "Ольденбург" завершив розробку директив щодо керівництва економікою на території СРСР після його завоювання - так звану "Зелену папку" Герінга. Центральна ідея директив сформульована досить відверто: "Першим завданням є якнайшвидше здійснення повного продовольчого постачання німецьких військ за рахунок окупованих областей". Безумовно, що одним із головних об'єктів пограбування була Україна. Про це відверто говорив Герінг, виступаючи у Берліні: "Ми зайняли найродючіші землі України. Там, на Україні, є все: яйця, масло, пшениця, сало і в такій кількості, яку важко собі уявити. Ми маємо зрозуміти, що все це відтепер і навіки - наше, німецьке". "Зелена папка Герінга - це, так би мовити, тактичний план економічного грабунку на окупованих територіях, розрахований, головним чином, на період війни, але ще в січні 1940 р. за наказом Гімлера було розпочато роботу над довгостроковим, стратегічним "Генеральним планом Ост". Цей проект мав на меті дати рекомендації щодо вирішення проблем германізації та колонізації районів Сходу на довгочасну перспективу. Він складався з програми-мінімум, розрахованої на період війни, та програми-максимум - на повоєнний час. Програма-мінімум мала на меті максимальне використання для успішного ведення війни економічних та трудових ресурсів завойованих на Сході територій, насамперед продовольства України та нафти Кавказу. Знищенню підлягали радянські ке-рівні політичні кадри, комуністи, євреї, цигани. Населення, що лояльно ставилося до нацистського режиму, могло існувати, працюючи на завойовників.
Програма-максимум забезпечувала домінування німецької нації на окупованих територіях. Для цього планувалося: фізичне знищення слов'янських народів; часткове онімечення "нордичних груп населення", що є у складі СРСР; підрив біологічної сили слов'янських народів ("Метою німецької політики щодо населення російської території, - писав у своїх зауваженнях до "плану Ост" доктор Ветцель, - є доведення народжуваності росіян до значно нижчого рівня, ніж у
Loading...

 
 

Цікаве