WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Зруйнування Запорозької Січі. Петро Калнишевський - Курсова робота

Зруйнування Запорозької Січі. Петро Калнишевський - Курсова робота

господарі, значна
частина яких не мала родин, були на війні. Запоріжжя утримувало
російські війська, що проходили через "вольносгі", давало коней,
волів, продукти. З будуванням Дніпровської лінії сплюндровано
сади, поля тощо.
Наслідки війни, що закінчилася Кучук-Кайнарджійським миром,
були дуже важливі для Запоріжжя. Проголошення незалежности
Криму від Туреччини та російського протекторату над ним змінило
становище Запоріжжя: татари перестали бути постійними, страш-
ними ворогами, з якими йшла боротьба, 3 другого боку - Запоріжжя
перестало бути форпостом у боротьбі з Кримом і Туреччиною, пере-
стало бути бар'єром, що захищав Україну та Росію від татарських
нападів: воно втратило свою цінність для Росії.
На початку червня 1775 р. величезне військо під командуванням генерал-поручика П. Текелія рушило в напрямі Запорозької Січі. Виходець із сербського дворянського роду, колишній австрійський офіцер П. А. Текелій був типовим "ландскнехтом". Йому й доручила цариця провести цю операцію. Понад 100 тис. чоловік налічувалося у підпорядкованих йому десяти піхотних, тринадцяти донських козацьких, восьми кіннотних регулярних полках, двадцяти гусарських і сімнадцяти пікінерських ескадронах, які п'ятьма колонами з різних боків таємно наближалися до Січі. В ніч на 4 червня (17 червня за новим стилем) 1775 р. царські війська оточили останню Запорозьку Січ-невелике укріплене містечко, де були одна велика церква, 38 великих будівель, так званих "куренів", 500 козацьких, майстерованих і торгових будинків. Момент нападу був вибраний вдало-на той час у Січі перебувало лише кількасот душ, решта розбрелася по зимівниках, паланках, промислах, дехто подався на "городи" провідати близьких після тривалої кривавої війни. Це не означає, що козаки не могли оборонятися (сили були нерівними).
Про що думав 84-річний кошовий Петро Калниш, дивлячись з валу січової фортеці на царські війська, що заповнили весь прилеглий степ аж до обрію? Згадував усі поневіряння запорожців?
Безперечно одне - він розумів, що будь-який опір навалі царських військ приречений - надто нерівними були сили: сотня москалів на одного запорожця. Безглузде кровопролиття з наступним кривавим масовим терором - і годі чекати пощади... Якщо ж здатися добровільно, то залишаються хоча б якісь шанси вижити. А козаки рвалися в бій. Ось як розповідають про це історичні пісні:
Та позволь, позволь, пане кошовий,
Нам на башти стати,
Нам старшому генералу
З плеч голівку зняти...
Та не позволиш з тесаками -
Позволь з кулаками...
Ой крикнув же та Калниш кошовий
На Покровській дзвіниці
Ой, кидайте ж ви, славні запорожці,
І пістолі й рушниці.
Та й не позволю, славні козаченьки,
Вам на башти стати.
Ой не позволю крівцю християнську
Марно проливати.
...Ой, у суботу у полудні
Москва наступала;
А в неділю до схід сонця
Лагері розбила...
Ой уже ж наші славні запорожці
Та й невеселі стали,
Ой, облягли їх москалі
Та всіма сторонами.
Ой кругом церкви, церкви січової
Ой караули стали,
Ой, священику отцю Володимиру
Та служити не дали.
Ой летить бомба з московського боку,
Та й посеред Січі впала...
Петро Калнишевський і січова старшина здали російським військам Січ без бою. Загарбники пограбували військову скарбницю, вивезли зі сховищ зброю з припасами, архів Коша Запорозького. Понад 5 тис. запорожців після зруйнування Січі втекли за Дунай і заснували там Задунайську Січ. Ну а що ж сталося з Петром Калнишевським? Всі дослідники однозначно стверджують, що його, разом з козацькою старшиною, військовим писарем І. Глобою, військовим суддею П. Головатим, військовим старшиною А. Порохнею, полковником Чорним, С. Гелехом, І. Куликом, І. Гараджою,-курінними отаманами О. Параличем, М. Головком та іншими було заарештовано, а їхнє майно описане й конфісковане. Заарештувати заарештували, але чи відразу після захоплення Січі? Це, як на мене, теж принципове питання. Принаймні стосовно Петра Калнишевського, то є підстави сумніватися в його негайному арешті в червні 1775 р.
Як відомо, козацьку українську старшину Катерина II зрівняла в правах з російським дворянством. Наприклад, А. А. Головатий - писар при кошовій адміністрації, полковий старшина, після зруйнування Січі 1775 р.-капітан російської армії, брав участь у формуванні з колишніх запорожців Війська вірних козаків, пізніше перейменованого на Чорноморське козацьке військо, де займав посади військового судді і кошового. Досить таки типова доля для вірнопідданої козацької старшини, лояльної до цариці. Зрештою, про це йдеться і в маніфесті Катерини II від 3 серпня 1775 р.
Не зайвим буде процитувати рядки з маніфесту: "всем же старшинам, кой служили порядочно й имеют одобрения от наших воєнних начальников, службе й званню их получат степени". У Петра Кални-шевського були "одобрения" від самої цариці - нагороди, подяки, високе військове звання.
Катерина II була підступною, жорстокою, але хитрою й розумною імператрицею, котра ревно дбала про свою репутацію "гуманістки і бла-годійниці". Чи переслідувала б вона 85-літнього старця, якби він не становив для неї реальної загрози? Тим більше - героя воєн, генерал-лейтенанта, кавалера ордена Андрія Первозванного? Думається, що Петру Калнишевському було надано можливість повернутися на свій хутір-зимівник Гетьманку на рідній Роменщині, щоб тихо доживати віку. Маніфест Катерини II від 3 серпня 1775 р. ставив, на думку цариці, крапку на цій "політичній потворі": "Січ Запорозька остаточно вже зруйнована, із знищенням на прийдешні часи й самої назви запорозьких козаків, не менш як за образу нашої імператорської величності, через вчинки і зухвальства, що чинені були від цих козаків непокорою нашим височайшим повелінням".
По суті маніфест це публіцистичний твір, який виявляє моти-
ви, що викликали зруйнування Січі, та значення цього факту для
сучасного і майбутнього. З одного боку в ньому представляється
Січ, як гніздо розбишак, що існували з грабунків, перебували "в со-
зершонной праздности, гнуснейшем пьянстве й презрительном неве-
жестве", не мали власности, перешкоджали торгівлі та культурному
життю сусідів, а з другого боку маніфест обвинувачує запорожців
у тому, що вони мали великі господарства, зимівники, слободи,
прийняли до 50.000 селян і, влаштовуючи "власне господарство", роз-
ривализалежність від Росії і прагнули створити цілком незалежну
область в надії, що схильність до розпутного життя та грабунків
буде, завдяки внутрішньому багатству, "обновлять й умножать их
число"."
Зруйнування Запорозької Січі було найбільшою подією в історії
України XVIII ст. З нею загинула сила, яка протягом понад трьох
століть захищала Україну від страшних ворогів, запевняла їй, зав-
дяки цьому захистові, можливість розгортати економічне та куль-
турне життя. Разом з тим Запоріжжя було гіею силою, яка стриму-
вала процес закріпачення селян на цілій Україні, бо там, в неосяж-
них степах
Loading...

 
 

Цікаве