WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Християн Раковський - Реферат

Християн Раковський - Реферат

Реферат з історії України
Християн Раковський
Перші монографічні дослідження про життя і діяльність Х. Раковського з'явилися на Заході, в СРСР ця історична постать упродовж десятиріч залишалася невідомою для широкого загалу. Табу на згадування його прізвища в позитивному чи навіть нейтральному контексті державна партія зняла за якихось три роки до кінця свого існування. Після цього в Києві та Харкові вийшли друком присвячені йому книги, що дають уяву про роль цієї людини в історії України, Росії та Європи.
Як же могло статися, що чужоземець посів таке визначне місце в новітній історії нашого народу? Наявні факти дають змогу об'єктивно оцінити позитивне і негативне в його діяльності.
Щоб зайняти активну позицію в питанні про модернізацію суспільства в країнах Східної Європи, треба було стати революціонером. Кристю Станчев-Раковський став ним у 15-річному віці. До цього зобов'язувала й сімейна традиція.
Своїми предками Чаковський пишався. Він писав: "Уся моя сім'я, як можна зрозуміти із словника Брокгауза і Єфрона, з початку XVIII ст. займає оодне з перших місць в історії революційної боротьби на Балканах". І справді, капітан російсько армії Георгій Мамарчев 1834 р. зробив спробу підняти болгар на повстання проти турецького гноблення. Племінник Мамарчева, талановитий поет Георгій Чаковський, три десятиріччя боровся з поневолювачами і помер у вигнанні 1867 р.
Георгія Чаковського насправді звали Саввою. Чуже ім'я придбав він з поваги до родича - Георгія Мамарчева. Так само й Кристю Станчев чотирнадцяти років присвоїв собі прізвище Раковський, під яким і увійшов в історію.
Народився він 13 серпня 1873 р. в болгарському гірському містечку Котел. Його батько Георгій Станчев розбагатів на торгівлі вовною і купив великий маєток у прочорноморській Добруджі. А що ці землі після 1878 р. відійшли до Румунії, сім'я Станчевих мусила прийняти румунське підданство. Оселилися вони в причорноморському містечку Мангалія.
Кристю поїхав учитися до Варни, але 1887 р. був відчислений з гімназії як ватажок учнівського бунту проти вчителів-чорносотенців. Через рік юнак влаштувався в гімназії містечка Габрово, де організував роботу соціалістичного гуртка. Навесні 1890 р. його виключили й звідти, з останнього класу. Перебирається до Женеви, вступає на медичний факультет університету. Професія лікаря, як Раковський розраховував, мала свої переваги в пропаганді соціалізму.
У Женеві він створив гурток болгарських студентів-соціалістів. Навесні 1891 р. познайомився з Г.Плехановим, швидко став улюбленцем його родини і зав'язав близькі стосунки з членами групи "Визволення праці" П. Аксельродом і В. Засулич. Разом з Р. Люксембург, що жила поряд, керував марксистським гуртком самоосвіти. За провакаційним доносом політичного суперника юнак уперше, хоч і ненадовго, потрапив до в'язниці.
У 1891-1892 рр. Кристю Раковський бере активну участь у створенні Болгарської соціал-демократичної партії, а в серпні 1893-го представляє її на Цюріхському конгресі 2-го Інтернаціоналу. На той час йому виповнилося 20 років.
Восени 1893-го молодий болгарський соціаліст вступає до Берлінського університету. Щоб ближче познайомитися з діяльністю найвпливовішої у Європі соціал-демократичної ' партії, входить у контакт з В. Лібкнехтом, А. Бебелем, К. Каутським. Однак швидко потрапляє в поле зору берлінської поліції. Раковського заарештовують, а по кількох тижнях висилають з країни. Продовжує навчання в університеті Цюріха, а потім - м. Нансі у Франції, де вчилася дочка московського актора Ліза Рябова, близька до сім'ї Плеханових. Кристю друкується у французьких соціалістич-них газетах, налагоджує стосунки з Ж. Гедом, Ж. Жоресом, П. Лафаргом.
Влітку 1896 р. з мандатом від Болгарської соціал-демократичної партії він бере участь в роботі Лондонського конгресу 2-го Інтернаціоналу. Провідні соціал-демократичні діячі Європи вже добре знали 23-річного болгарського революціонера, який виступав за підтримку національно-визвольного руху пригноблених народів Оттоманської імперії.
Повернувшись до Франції, Кристю і Ліза переводяться до університету Монпелье. У липні 1897 р. Раковський здобуває вчений ступінь доктора медицини. Як видно з назви дисертації ("Етіологія злочинності й звиродніння"), вона була присвячена соціальним проблемам медицини. Університет Монпельє видрукував цю працю французькою мовою, а через три роки автор видав її болгарською мовою у Софії. Згодом книга вийшла у Санкт-Петербурзі під редакцією М. Рубакіна в серії "Народная библиотека".
Після завершення освіти Кристю і Ліза поїхали до Румунії, де взяли шлюб, а потім - на короткий час до Росії. Восени 1897 р. Раковський розпочав тривале лекційне турне по Болгарії. За завданням партії він підготував і видав у Варні науково-популярну книгу про східну політику російського уряду - "Росія на Сході". Вона мала важливе значення в боротьбі проти впливових русофільських партій у Болгарії, Румунії та Сербії.
Восени 1898 р. Раковський вступає до румунської армії, щоб не втратити спадкового права на мангалійський маєток. За кілька місяців служби військовим лікарем у Констанці він написав дві книги - про справу Дрейфуса (вийшла болгарською мовою) і - на замовлення Петербурзького товариства "Знання" - солідну науково-популярну монографію про історію Третьої республіки у Франції. Крім того, регулярно виступав з проблемними статтями в центральному органі німецьких соціал-демократів газеті "Форвертс", яку редагував В. Лібкнехт, а також у теоретичному органі бол-гарських соціал-демократів "Нове время".
Після демобілізації навесні 1899 р. Християн Раковський (ця форма написання імені з'явилася в румунських документах і залишилася з ним до кінця його життя) виїхав до Санкт-Петербурга, де його дружина мала намір зробити сценічну кар'єру, однак, не отримавши дозволу на проживання у межах Російської імперії, вирушив разом з нею до Франції. В Парижі взяв участь у черговому конгресі 2-го Інтернаціоналу, що відбувся у вересні 1900 р., матеріально підтримував організаторів творів видання газети російських соціал-демократів. А потім, давши хабаря, приїхав-таки навесні 1901 р. до Санкт-Петербурга.
У Росії пробув майже рік. Тут під час пологів померла його
Loading...

 
 

Цікаве