WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Період мирного розвитку революційного процесу в Україні - Реферат

Період мирного розвитку революційного процесу в Україні - Реферат

Центральну Раду "єдиним компетентним органом", покликаним вирішувати питання, що мають "відношення до всієї України". Прийнята була й ухвала про "націоналізацію армії", тобто про формування з солдатів-українців національних полків. З добровольців, переважно заможних прошарків населення міста і села, створювалися загони "гайдамаків" і "вільного козацтва". Таке звернення до героїчних історичних традицій українського народу мало на меті піднести патріотичні почуття вояків новостворених збройних сил, на чолі яких став С. Петлюра.
Селянський з'їзд відбувався в обстановці дальшого зростання напруженості у взаєминах Центральної Ради з Тимчасовим урядом. Двосторонні переговори М. Грушевського з О. Керенським закінчилися безрезультатно, після чого Центральна Рада обнародувала декларацію до Тимчасового уряду. В ній пропонувалося передати "українське питання" на розгляд міжнародної конференції, а до того встановити на Україні владу крайового комісара від Центральної Ради, а також створити у Петрограді при Тимчасовому уряді міністерство у справах України. Деякі делегати Всеукраїнського селянського з'їзду пішли у вимогах до Тимчасового уряду значно далі і закликали розв'язати питання про національне самоврядування "за допомогою шаблі". Зрештою з'їзд ухвалив не чекати, як пропонував Тимчасовий уряд, призначених на листопад Всеросійських Установчих зборів, а раніше скликати Українські Установчі збори, доручивши їм остаточно вирішити питання про самоврядування України.
Щоб надалі закріпити за собою керівництво національним рухом, і зважаючи на революційні настрої широких народних мас, 10 червня 1917 р. Центральна Рада видала свій перший універсал, тобто державний документ у формі звернення до населення (пригадайте з курсу історії України для 8-го класу, з яких приводів видавалися універсали гетьманами українського козацького війська в XVII-XVIII ст.). У ньому проголошувалася автономія України, що означало крах міжнаціональної політики Тимчасового уряду, який хотів, але вже був нездатний продовжувати традиційну великодержавну шовіністичну політику царизму, не мав сили зупинити наростаючий український національний рух. "Не відокремлюючись від усієї Росії, не розриваючись з російською державою,- писалося в універсалі,- нехай український народ на своїй землі має право сам розпоряджатися своїм життям... Всі закони, якими повинен встановлюватися лад тут, на Україні, мають право видавати тільки наші українські збори; ті ж закони, якими встановлюватиметься лад по всій Російській державі, повинні видаватися всеросійським парламентом".
Проголошення автономії України з піднесенням було зустрінуто її громадськістю. Відгукнулася на цю подію статтею В. І. Леніна "Україна" газета "Правда". У ній прямо вказувалося, що "ні один демократ не може також заперечувати права України на вільне відокремлення від Росії: якраз беззастережне визнання цього права одно тільки й дає можливість агітувати за вільний союз українців і великоросів, за добровільне з'єднання в одну державу двох народів. Якраз беззастережне визнання цього права одно тільки спроможне розірвати на ділі, безповоротно, до кінця, з проклятим царистським минулим, яке все зробило для взаємовідчуження народів, таких близьких і мовою, і місцем проживання, і характером, і історією" (Ленін В. І. Повне зібр. творів.- Т. 32.- С. 333- 334). Тут же В. І. Ленін нещадно затаврував шовінізм щодо України як з боку діячів Тимчасового уряду, так і з боку угодовців - есерівсько-меншовицьких лідерів Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету Рад.
На угодовський шлях у ставленні до Тимчасового уряду стало й керівництво Центральної Ради. У соціальній політиці ніякої незгоди між ними не існувало - вони обстоювали непорушність приватної власності.
Політична боротьба в умовах двовладдя (квітень - липень 1917 р.)- Єдиною партією, яка відверто стала опозицією Тимчасового уряду, була більшовицька. Якщо на час виходу з підпілля після перемоги Лютневої революції у більшовицьких організаціях України нараховувалось трохи більше 2000 членів, то на середину літа їх кількість зросла до 33 000. У партію Леніна йшли самовіддані борці за народні інтереси, бо в тодішніх умовах одержати більшовицький квиток означало зробити мужній крок. Адже на партію, яка відверто показувала масам антинародність Тимчасового уряду, у шаленому галасі "оборонців" виступала за припинення ненависної війни, взяла курс на соціалістичну революцію, навалилися всі сили реакції зливою брехні і наклепів. У яких тільки "гріхах" не звинувачували більшовиків: "зраді революції", "розколі її сил", "запроданстві", "шпигунстві" тощо.
Особливо багато зусиль прикладалося до того, щоб підірвати авторитет В. І. Леніна серед робітників і всіх трудящих. Та ніякі засоби боротьби з більшовиками успіху не мали. ЗО червня 1917 р. газета "Правда" опублікувала лист слюсаря Олександрівського рудника при станції Микитівка у Донбасі В. Стожка. "Ленінці! Ленінці! - кричать нам,- писав він,- за те, що ми проводимо на рудниках контроль. А ось дивіться самі, чому ми ленінці: адміністрація скорочує виробництво вугілля, посилаючись - то того нема, то іншого. Нам довелося перевірити. І що ж, з труднощами (нам увесь час перешкоджали інші фабриканти), але ми знайшли і чавун, і ліс, і т. п.- і виробництво вугілля тепер збільшилось...
Особисто Леніна ми не знаємо, але що говорить - знаємо. Він говорить те, що нам треба, він допомагає нам".
7 травня 1917 р. друкований орган ЦК РСДРП(б) "Правда" опублікувала "Проект наказу при виборах делегатів до Рад робітничих і солдатських депутатів". Тут вказувалося, що, тільки поваливши владу поміщиків і капіталістів, можна покінчити з грабіжницькою війною, що вся влада має належати Радам, що всі землі повинні перейти безоплатно до селян, що робітники повинні встановити робітничий контроль над виробництвом тощо. Цей документ негайно передрукували більшовицькі газети Харкова,Катеринослава, Києва. Робітники України обговорювали його на своїх зборах, мітингах і клали в основу наказів своїм депутатам. Вимагаючи 25 травня перевиборів складу міської ради, катеринославські робітники мотивували це тим, що необхідно "освіжити Раду і влити в неї нові революційні сили, відкликавши тих з Ради, які досі не проявили себе достатньою мірою стійкими борцями в революційній роботі Ради".
Протягом травня - червня 1917 р. у багатьох містах на Україні були проведені часткові, а подекуди й повні перевибори міських і губернських Рад. Вони стали діяти рішучіше. Так, третій з'їзд Харківської губернської Ради селянських депутатів, який відбувся ЗО-31 липня 1917 р., прийняв платформу, яка висувала завдання дбати про те, щоб "трудовому народу можна було на пільгових умовах користуватися приватновласницькими землями"; домагатися проведення "такої земельної реформи, яка виставлена в програмі есерівської партії". Проте у найважливіших питаннях революції (про державну владу, війну, землю, робітничий контроль тощо) більшість Рад продовжувала залишатись на угодовських позиціях. Вони підтримували контрреволюційний курс Тимчасового уряду, який після розстрілу багатотисячної демонстрації трудящих Петрограда З липня 1917 р. зосередив всю владу в своїх руках. Двовладдя закінчилося.
По всій країні, включаючи й Україну, встановилося єдиновладдя буржуазного Тимчасового уряду та його органів на місцях. Лідери Рад слухняно пленталися у хвості контрреволюційної буржуазії. Власті Тимчасового уряду на Україні організували погром; і закриття більшовицьких комітетів, редакцій, друкарень. Більшовицьку літературу вилучали із складів, клубів, бібліотек і спалювали. Ці репресивні заходи не засуджувались керівництвом Центральної Ради, більше того, після розстрілу липневої демонстрації воно навіть надіслало Тимчасовому урядові телеграму із запевненнями у цілковитій підтримці. Робітничі маси висловлювали публічні протести, ухвалювали на своїх мітингах резолюції із засудженням контрреволюційних дій Тимчасового уряду та його місцевих органів. Такі збори відбулися на великих підприємствах Харкова, Катеринослава, інших міст України.
Loading...

 
 

Цікаве