WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Голод 1932-33років на Україні - Реферат

Голод 1932-33років на Україні - Реферат

говорилось: "Перше - відхилити всі пропозиції про видачу насіннєвої позички. Друге - попередити, що в поточному році ні радгоспам, ні колгоспамнасінпозичка не буде видаватися ні для озимої, ні для ярової сівби".
Численні жертви мало турбувало керівництво держави. На Україні розпочала свою роботу надзвичайна комісія, очолювана Молотовим, який у своєму виступі на Політбюро ЦК КП(б)У ЗО жовтня 1932 р, проінформував присутніх, що зобов'язання України зменшене на 70 млн. пудів і встановлюється в обсязі 282 млн. пудів, у тому числі по селянському сектору - 261 млн. Дане рішення було продиктовано зовсім не турботою про українського селянина, як це може показатися на перший погляд, а тим, що стала зрозумілою неможливість виконання попереднього плану хлібозаготівлі. Та і новий план, який передбачав, починаючи з листопада, взяти з селянського сектора 129 млн. пудів хліба, був нереальним.
На заготівлю хліба в області додатково направлялись 100 чоловій. В Одеську область був відряджений С. Косіор, Дніпропетровську - В. Чубар, Скрипник М., Київську - В. Затонський і С. Сарнісов, Вінницьку - П. Любченко та інші. Під їх керівництвом багаточисельна армія активістів у пошуках зерна, нишпорячи у кожній хаті, зривали підлоги, залазили у колодязі. З метою "пожвавлення" роботи партійні і радянські органи заохочували селян до таких ганебних вчинків, як донос. Доноси розглядались ними як вияв "громадянської зрілості", "відданість партії", "радянській владі". Кожен, хто виказував, де сусід ховає зерно, одержував від 10 до 15% виявленого як премію. Честь, мораль, закон пристосовувались до поточних потреб дня. Показовою в цьому плані стала практика взаємних обшуків, що розпалювала ворожнечу між людьми. Очевидці згадували: "Тоді було так: сьогодні сусід іде робити трус, а завтра той іде до нього".
Для придушення, опору вивозу хліба у листопаді 1932 р. при Наркомі юстиції УРСР і в областях було утворено спеціальні групи. Від прокурорів і суддів вимагали застосування до "злісних сообщників" суворих репресій з розгортанням масової роботи по мобілізації громадськості на посилення боротьби за хліб.
Постановами ЦК КП(б)У та РНК УРСР "Про заходи щодо посилення хлібозаготівель", прийнятими в листопаді 1932 р. передбачалось припинення .виплати натуравансів у колгоспах, що не виконали планів здачі державі зерна. Особлива увага приділялась накладенню штрафів на відстаючі господарства в розмірі додаткової 15-місячної норми м'ясоздачі.
Проте і ці заходи керівництво республіки вважало недостатніми. 6 грудня приймається рішення про занесення "на чорну дошку" сіл, жителі яких "злісно саботували" хлібозаготівлю. В перечислених господарствах припинявся підвіз товарів, заборонялось кооперативна і державна торгівля, вводилась дострокова оплата кредитів та інших фінансових зобов'язань. Постанова передбачала вжиття суворих покарань до організаторів зриву хлібозаготівлі. Першими на "чорну дошку" були занесені села Вербки та Гаврилівка Дніпропетровської області, Лютенки та Кам'яні Потоки - Харківської, Святотроїцьке та Піски - Одеської. В цілому ж під дією постанови підпадали 86 районів України, їх керівники оголошувались саботажниками і підлягали репресіям. Таким чином, люди були свідомо приречені на смерть, бо продовольчі запаси в них забрали, а підвіз нових заборонили.
Однак, не дивлячись на витончену систему примусу, частина урожаю залишалася на пні. Селяни, навчені гірким досвідом 1931 р., шукали будь-які заробітки на стороні, ухиляючись від колгоспних робіт. Вони добре пам'ятали, що в минулому році вирощений ними хліб звозився мимо колгоспних комор та заготівельні пункти.
В той же час республіканське керівництво не могло "е розуміти, що тотальна хлібоздача зірве посівну компанію, а це значить не дасть змоги відрапортуватися в центр про успішне виконання хлібозаготівлі
1933 року. В надісланій обкомам і райкомам партії інструкції вказувалось: "Просто і механічно вивозити "сі фонди в хлібозаготівлю є зовсім неправильним. Особливо це стосується насіннєвого фонду". Проте таке становище було недовгим. На вимогу Кагановича, який наприкінці грудня 1932 р. з інспекційною метою приїхав на Україну, рішення про невивіз насіннєвих фондів було скасоване як таке, що "послаблює позиції в боротьбі за хліб". Про реакцію ЦК КП(б)У на це рішення свідчить лист С. Косіора секретарю Дніп-ропетровського обкому, в якому говорилося: "...я повинен чесно заявити, що якби наша постанова від 18 листопада не була відмінена, то зараз я сам вніс би цю пропозицію, бо інакше це значило б на ділі відступати на хліб заготівельному фронту, перед куркулем, а відступати тут ми не можемо ні в якому разі".
Поїздка Кагановича по республіці супроводжувалася масовими репресіями. (Критика хлібозаготівель "збагатилася" висилкою у віддалені райони країни тисяч селянських родин. Зокрема, Одеським обкомом партії і облвиконкомом ухвалюється рішення про висилку за межі України 500 сімей. Така ж міра покарання "рекомендувалась" Одеським обкомом КП(б)У по відношенню до 700 сімей 20-25 сіл відстаючих районів. Широко застосовувались конфіскація і розпродаж селянського майна, включаючи будівля. Окремі спроби місцевих властей зберегти насіннєвий фонд нещадно подавлялись. В Оріховському районі на Дніпропетровщині ще було розстріляно старшого агронома райземлеуправління, п'ятеро керівників і спеціалістів засуджено до 10 років позбавлення волі в концтаборах, п'ятеро - до восьми, двоє до п'яти років.
Як результат, з України було вивезено всі наявні запаси хліба. Необхідно було готуватися до сівби, а Донецька область мала тільки 21 % від потрібної кількості насіння. Одеська - 14%, Дніпропетровська - 10 % Аналогічною була картина і в інших областях республіки. Наведені дані свідчать що новий виток, який розпочався в 1933 р. був викликаний свідомими діями тогочасного державного і партійного керівництва.
Вилучений у селян хліб під надійною охороною відлежувався на складах "Заготзерна". У буртах за колючим дротом громадилась кукурудза, яку переробляли на технічні потреби. На всю потужність працювали спиртові заводи, переганяючи спирт на зерню. Іноді селянин, особливо жінки, доведені до відчаю голодною смертю дітей, намагались силою відбити хліб. В селі Плошки на Полтавщині під час такого штурму багато жінок було вбито, а тих, хто вцілів, заслали. Рятуючись від смерті, люди їли собак, котів, щурів, кору і листя дерев. В колгоспі "Перемога" Барвінківського району на Харківщині селяни ціною нелюдської праці розкрили мичаші нори на площі 120 гектарів. У результаті вдалось одержати 17 центнерів зерна.
Особливо трагічною була доля дітей. В 180 районах України, які не виконали план хлібозаготівель, школи-інтернати, дитячі
Loading...

 
 

Цікаве