WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Племенні об’єднання на Україні - Реферат

Племенні об’єднання на Україні - Реферат

Куль-Оба
Розшарування суспільства ще виразніше було помітне в кочовиків південноукраїнських територій. Про це красномовно свідчать численні кургани скіфських володарів, розташовані в районі нижньої течії Дніпра, - Огуз, Чортомлик, Солоха, Гайманова Могила (їх висота сягала 20 м). Про рівень багатства скіфів свідчать хоча б унікальні ювелірні вироби із золота та срібла, знайдені в могилах, здебільшого пограбованих ще в давнину.
Скіфська релігія була політеїстичною. За свідченням Геродота, головною богинею була Табіті - богиня домашнього вогнища. До пантеону богів також входили: Папай - володар неба; його дружина Апі - богиня землі, прародитель-ка цього народу; Гойтосір - бог сонця; Фагімасад - бог водяної стихії й покровитель конярства; Агрімпаса - богиня родючості; Таргітай - родоначальник скіфів. Усі вони зображувались у вигляді людини. Скіфське образотворче мистецтво мало зооморфний характер (так званий "звіриний" стиль). Улюбленими були образи оленя, барана, коня, кошачого хижака, фантастичного грифона, гірського козла. А монумен-тальне мистецтво представлене кам'яними антропоморфними стелами.
У своєму розвитку скіфське суспільство досягло стадії переходу від варварства до цивілізації. Занепад цієї могутньої держави почався на рубежі ІУ-ІІІ ст. до Н.Х., а в II ст. до Н.Х. на більшій частині її території з'являються нові кочові племена. Певний час Мала Скіфія, столицею якої був Неаполь, ще існувала в степах Кримського півострова.
Сармати, що на історичній арені змінили скіфів, як і останні, тривалий час (більш як 600 років) посідали широкі простори - від прикаспійських степів до Паннонії. Вони активно впливали на події в античному світі, який поступово відживав, та в ранньослов'янському, що тільки-но народжувався. Тісно контактуючи із землеробськими племенами Північнокавказького регіону, зарубинецьким і пізньоскіфським населенням Подніпров'я та Криму, сармати впливали на формування й розвиток їхніх культур.
Сформувавшись у заволзьких степах на рубежі ПІ-11 ст. до Н.Х., сарматські племена язигів, роксоланів, аорсів, а дещо згодом і апанів хви-лями просувалися на захід у пошуках нових територій, нових пасовищ. Античні автори, згадуючи про них, підкреслювали їхню агресивність і войовничість.
Масове переселення сарматських племен на територію Північного Причорномор'я починається з кінця II ст. до Н.Х. На рубежі нашої ери вони цілком освоюють степи між Доном і Дніпром, іноді проникаючи аж до Південного Бугу та Дунаю. В середині І ст. н.е. вони намагаються розселитися ще далі на захід. У сарматському оточенні виявляються пізньоскіфські городища Нижнього Дніпра, Криму, античні поліси - Ольвія, Тіра, Ніконій, Боспорське царство. Постійні набіги та вимоги сарматів сплачувати їм данину зумовили переселення на нові території ранньослов'янського зарубинецького населення Середнього Подніпров'я.
Найбільшого розквіту сарматське суспільство досягло в І ст. н.е. Поступово бідніші прошарки кочового населення осідали в Північно-Західному Причорномор'ї. І вже в III ст. н.е. якась їх частина ввійшла до Черняхівської культури.
Сарматське суспільство перебувало на перехідному етапі від докласових відносин, а господарство в цілому мало риси його попередників. У військовій справі сармати відрізнялись од скіфів. Римський історик Таціт писав, що "коли вони з'являються кінними загонами, ніякий інший стрій їм не може чинити опору". В бою вони користувалися арканами; довшими, ніж у скіфів, мечами й списами.
Античні міста Північного Причорномор'я і авньогрецькі міста й неукріплені поселення на північних берегах Понта Евксінського та Меотіди (Чорного й Азовського морів) виникли на завершальному етапі "великої грецької колонізації". Освоєння цього регіону розпочалося в середині VII ст. до Н.Х., коли були засновані Істрія в Подунав'ї та Борисфен на сучасному острові Березань поблизу Очакова. Згодом тут формуються три основні центри: Ольвія на Дніпровсько-Бузькому лимані, Боспор Кіммерійський із головним осередком у Пантікапеї (сучасна Керч) та Херсонес (околиці сучасного Севастополя). Розселення вихідців із різних місць, передовсім із Мілета, який, за висловом Плінія Старшого, був "родоначальником більш як дев'яноста міст", зумовлювалося розвитком торгівлі, пошуками нових джерел сировини (зокрема, металу), воєнно-політичними конфліктами. Сам процес заселення нових територій відбувався як шляхом цілеспрямованої ко-лонізації, так і стихійно.
Античні рабовласницькі держави на території Північного Причорномор'я існували протягом майже 1 тис. років. Як вони виникали? Спочатку створювалися невеликі торговельні пункти, що називалися емпоріями. Тут були склади товарів, якими греки обмінювалися з місцевим населенням. Для забезпечення оборони такі факторії засновувалися на берегах морів чи річок або ж навіть на островах. Згодом вони розростались у великі населені пункти, довкола яких зводилися укріплення. Поступово з'являлися виселки й створювалася сільськогосподарська округа - хора. Місто-поліс набувало характерних для античного світу рис. У товарообміні з греками були зацікавлені й місцеві жителі. Збуваючи надлишки хліба, продуктів скотарства та рабів-полонених, вони отримували вино, предмети розкоші, ремісничі вироби тощо.
Прикладом грецького міста-поліса є Ольвія, залишки якої збереглися на березі лиману біля сучасного с. Парутино Миколаївської обл. Засноване в VI ст. до Н.Х., воно було в останні століття своєї історії під протекторатом Риму. Незатоплена частина (33 га) складалася з кількох районів (Верхнє, Терасне й Нижнє міста), що з'єднувалися широкими кам'яними східцями та похилою вулицею. Природний захист (глибокі балки) доповнювався потужною стіною завтовшки близько 4 м.
Захисні мури ольвійської цитаделі з боку лиману. Березань. VI ст. до НХ.
Верхня частина міста була основною. Тут розміщувалися громадські споруди, священний гай, скарбниця, проходила головна поздовжня вулиця. У Нижньому місті, поблизу гавані, стояли переважно господарські та ремісничі комплекси, зокрема, рибний ринок. Розміщувався ближче до води й театр. Планування Ольвії було переважно прямолінійним. У часи розквіту (кінець
Центральна частина Ольвії. Реконструкція Скрижицького IV ст. до Н.Х.) площа міста сягала максимальних розмірів (55 га), а кількість жителів - 15-20 тис. чоловік. Поблизу укріплень було відкрите поселення та міський некрополь.
Пізніше, в римську епоху, гарнізони направлених з Апенінського півострова легіонерів розміщувались у місцевих античних поселеннях, і тільки іноді для них створювалися спеціальні табори. Одним із них був Харакс на мисі Ай-Тодор у Криму. Городище було недоступним з боку мо-ря, а з суші мис укріплювала стіна завширшки 2,2-2,4 м, на яку пішли старі оборонні конструкції місцевих таврів. У різний час тут перебували солдати І Італійського, XI Клавдієвого легіонів та інших військових підрозділів.
Тут, як і в метрополії,соціально-економічні відносини грунтувалися на законах рабовласницької формації. За устроєм
Loading...

 
 

Цікаве