WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Племенні об’єднання на Україні - Реферат

Племенні об’єднання на Україні - Реферат

економічно незалежною, а господарськими осередками були групи родичів зі спільною власністю - так звані "осередки відокремленої власності" (на відміну од більш ранніх часів, коли всією власністю розпоряджався рід). Мала сім'я з найближчих родичів (батьки й діти) стала відігравати провідну роль уже за часів державотворення, хоча протягом другої половини 1 тис. н.е. фіксується тенденція розвитку процесу саме в цьому напрямі.
Поступовий і неухильний розвиток східних слов'ян на шляху до цивілізації зумовлював розклад первісних відносин. Як і в інших народів, початок непримиренних суперечностей із традиціями первіснообщинного ладу був пов'язаний із появою рабства - експлуатації людини людиною. Прокопій Кесарійський з цього приводу повідомляє: "Склавіни завжди вбивали всіх, хто [їм] зустрічався. Але тепер, починаючи з цього моменту, і вони, і ті, з іншого загону, начебто сп'янівши від потоків крові, вирішили взяти в полон деяких із тих, хто потрапив їм до рук, і тому всі вони повертались додому, женучи з собою тисячі полонених".
Праця залежних давала ще мало економічної вигоди. Але це були вже нові відносини, зовсім не характерні для стосунків між людом класичного родового устрою.
Воєнні походи в слов'ян, як і в інших народів, які перебували на етапі розкладу первіснообщинних відносин, попервах були справою доб-ровільною, в них брали участь усі бажаючі. Згодом починає виділятися дружина, для якої війна стає професійним заняттям. У третій чверті 1 тис. н.е. формуються й союзи племен, в ареалах яких зосереджуються центри інститутів влади цих союзів. Крім політико-адміністративних функцій, такі пункти виконували ролі культових центрів, що й сприяло швидкій появі також і торговельно-ремісничої функції. Часті сутички з сусідами змушували дбати й про створення укріплених поселень-градів.
Досить швидко серед них почав виділятися Київ (крім нього, існували й інші - Зимно на Волині, Пастирське на Черкащині, Чернігів у Подвоєнні, Битиця на Пслі). Цьому сприяли, як зазначає П.Толочко, його мікрогеографічне положення (контроль над багатьма притоками Дніпра - основними торговельними артеріями середньовіччя), вигідне топографічне розташування (наявність природних захисних рубежів) на кордоні кількох союзів племен. Контактування культурних елементів, перейняття передових досягнень слов'янських племен від самого зародження забезпечили Києву високий рівень соціально-економічного розвитку. Ранній Київ, ставши політичним центром Полянського союзу, зростав і розвивався за рахунок припливу населення з різних східнослов'янських племен, і вже на ті часи мав міжплемінний характер.
У межах союзів племен між їхніми окремими складовими частинами налагоджувалися тісніші зв'язки, переборювалася вузькоплемінна відокремленість. Це засвідчується й пам'ятками матеріальної культури - вони нівелюються, втрачають суто територіальні особливості. Слов'янське суспільство переходило до нових відносин, за яких більшість населення відсторонювалась од управління й розподілу. В утвореннях такого типу, що раніше мали назву "військова демократія", а тепер частіше - "вождизм" (або "чіфдом"), вже існувала нерівність, але ще не було легалізованого апарату примусу. Характерною рисою цього рівня суспільної організації бу-ла кумуляція світської та духовної влади. Тривав і процес консолідації східнослов'янських угруповань у "суперсоюзи" племен. Зокрема, на території Середнього Подніпров'я закладались основи Руської землі у вузькому значенні цього поняття - території Київщини, Чернігівщини та Переяславщини.
Давні слов'яни досягли й відносно високого рівня розвитку в ідеологічній сфері. З письмових джерел відомо, що в них були культові споруди - храми, капища й требища кількох типів (стовпоподібні будівлі під дахом, відкриті й закриті храми). Одне зі святилищ було відкрите на Ста-рокиївській горі В.Хвойкою. Воно становило неправильний кам'яний прямокутник із заокругленими кутами та чотирма виступами. Поряд містився жертовник.
У таких спорудах або ж просто неба стояли язичницькі божества з дерева чи каменю. Кілька їх виявлено в Подністров'ї. Найвідомішим серед них є так званий Збруцький ідол - Род. Божество становить високий чотиригранний стовп, на кожній зі сторін якого в три яруси нанесені зоб-раження. Очевидно, ці три яруси символізують поширений у давнину поділ Всесвіту на небо - світ богів, землю, населену людьми, та підземний світ, де перебувають ті, хто тримає на собі землю. Такий тричленний поділ світу дістав назву "теорія світового дерева". Крім антропоморфних божеств, слов'яни вшановували звірів, дерева, каміння тощо.
Дохристиянські вірування давніх слов'ян знайшли відображення і в деталях поховального обряду та в самому способі його здійснення - кремації. Можна припускати тільки один напрямок переміщення померлого в просторі - разом із димом поховального вогнища (воно споруджувалось у вигляді будинку) вгору - на небо. Родовитого небіжчика супроводжували різні речі, зброя, іноді кінь чи наложниця. Прості общинники (їх була переважна більшість) потрапляли на нове місце перебування часто лише з ліпним горщиком, а то й навіть без нього. Але над кожним померлим (крім населення найпівденніших спільностей) насипався курган. У східних слов'ян, як і в інших індоєвропейців, вірогідно, панувала циклічна структура часу, коли все йде по заздалегідь, раз і назавжди встановленому колу. Тому кожна людина, якоїсь миті перебуваючи в одному зі "світів", через певний час могла переміститися в інший - один & трьох названих вище.
Отже, в стародавню добу Україну населяло розмаїття народів і племен, що мешкали на її теренах ще 1 млн. років тому. Всі вони залишили свій слід в історії населення країни, маючи в давнину власні самоназви та свої (довші чи коротші) історії. Скіфи й сармати, греки й кельти, фракійці, германці й балти, а також давніші народи - всі вони на різних етапах впливали на культурні традиції місцевого населення, на певний час або ж назавжди стаючи його частинами.
Починаючи від епохи бронзи, в лісостеповій та поліській зонах Дніпровського Правобережжя зароджується праслов'янський етнічний масив, що з часом посів провідне місце на українських землях. Основою такої моделі історичного розвитку є автохтонна теорія М.Грушевського. Вона, щоправда, значно доповнена й модифікована у зв'язку з новими (особливо археологічними) матеріалами, накопиченими майже за 100 років від часу її створення.
Говорячи ж про проблему етнічних українців, її не потрібно "опускати" в глибину тисячоліть, удревнювати - там народу, який би іменував себе так, нема. Наші предки мали свої самоназви, й усі вони справили свій вплив на формування духовної та матеріальної скарбниці ук-раїнського народу, котрий вийшов на історичну арену дещо пізніше - уже в середньовічні часи. З погляду всесвітньо-історичногопроцесу це має свої переваги - адже час існування кожного з етносів, за підрахунками Л.Гумильова, не перевищує 1200-1500 років, хоча чимало з них загинуло набагато раніше.
Loading...

 
 

Цікаве