WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Петро Сагайдачний – українець з доби Відродження - Реферат

Петро Сагайдачний – українець з доби Відродження - Реферат

вірші, складені ректором школи Касіаном Саковичем. Поховали Сагайдачного на території Братського монастиря на Подолі "з великим плачем Запорозького Війська і всіх людей православних".
Вірші Касіана Саковича були видані в тому ж 1622 р. окремою книжкою під назвою: "Вірші на жалосный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного, гетмана Войска Єго КоролевскойМилости Запорозкого. Зложоный през инока Касіана Саковича, ректора школ Кієвских, в брацтві. Мовленые от єго спудеов на погребі того цного рыцера в Кієві, в неділю проводную, року Божого тисяча шестьсот двадцать второго". Епіграф до книжки: "Не вісти ли яко властелин велик паде в сій день".
У творі Саковича подаються біографічні відомості про Сагайдачного, який, на думку автора, втілив найхарактерніші риси козацтва - безприкладну хоробрість козаків у боротьбі з ворогами Батьківщини й готовність віддати за неї своє життя.
...Лепій єст стратити живот за ойчизну,
Ніжли неприятелю достать ся в коризну.
Кто бовім за ойчизну не хочет вмирати,
Тот потом з ойчизною мусить погибати.
Підносячи військові доблесті та моральні якості Сагайдачного, Сакович говорить, що він був "вож славний, неприателюм ойчизны страшный... способный й прудкій до бою", мудро керував військом, був справедливим.
У книжці "Вірші на жалосний погреб зацного рицера Петра Сагайдачного" розповідається про взяття Кафи:
За своєго гетманства взял в Турцєх місто Кафу,
Аж и сам цесар турскій был в великом страху,
Катарги єдины палил, другій потопил,
Много тогды з неволі христіан свободил,
За што го Бог с воинством єго благословил,
Бо за найбольшую нех себі нагороду
Почитает рыцер, кгды кого на свободу
Вызволить, за што гріхов собі отпущенье
Одержить, а по смерти в небі воміщеньє.
Розповідь про бойові діла і славу Сагайдачного автор "Віршів" вважає за необхідне поширити не лише на гетьмана, а й на всіх козаків, бо "гетман не сам през ся, леч войском єст славний... Гетман без войска - што ж єст, войско тыж без него? Згола нічого не єст єдин без другого". Тому Сакович, описуючи життєвий шлях Сагайдачного, поєднує це з розповіддю про славні діяння Запорозького Війська. Вважаючи однією з основних рис характеру свого героя беззавітне служіння своїй Батьківщині, поет відзначає хоробрість запорожців, які готові без вагань віддати життя за свободу Вітчизни ("За волность єи и свой живот положити").
Віддаючи хвалу "зацне силному запорозкому рыцерству", Сакович називає його "ойчизні нашой суть обороною, от татар поганых и турков заслоною". Він високо підносить ратні подвиги Запорозького Війська проти ворогів християнства, проти "непріателей ойчистых", яких воно перемагало "морем, сухом, частокроть пішо и тыж конно".
Подіям Хотинської битви і майстерному військовому керівництву Сагайдачного в її боях він відводить кілька рядків. Сакович також висловлює загальновизнану сучасниками думку, що саме козаки забезпечили перемогу під Хотином.
Бо и в так рочной войні,
Бог вість, як бы было,
Кгды бы запорозкое войско не прибыло,
Котроє, с коронным войском обок ставши,
Менжне поган разило, в помоч Бога взявши.
Автор "Віршів", оцінюючи вступ Сагайдачного з усім Запорозьким Військом до Київського братства як велику збройну і моральну підтримку йому, говорить також про матеріальну допомогу з боку гетьмана.
В которое ся братство зо всім войском вписал
Й на него ялмужну значную отказал.
Стверджуючи ідею про безсмертя подвигів, слави і добродійств Сагайдачного, автор "Віршів" пише:
Несмертельной славы достойный, гетмане.
Твоя слава в молчаню нікгды не зостане,
Поки Дніпро з Дністром многорыбниє плынути
Будуть, поты ділности теж твої слынути.
Безсмертя справи Петра Сагайдачного Касіан Сакович порівнює з безсмертям слави античних героїв:
Бо єсли вихваляєт Кгреціа Нестора,
Ахілесса, Аякса, а Троя Гектора,
Атенчикове славять кроля Періклеса,
И славного оного з тим Темистоклеса,
Рим зась з смілости свого хвалить Курціуша
Й з щасливых потычок славить Помпеюша,
Теди теж и Росія Петра Сагайдачного
Подасть людєм, в памятку віку потомного.
Тому Сакович стверджував, що коли б якийсь поет зібрався вичерпно описати подвиги славного гетьмана, він мусив би вчитися у Гомера:
Кто би хтіл достатечне справы описати
Петра Конашевича і на світ подати,
Мусіл бы у кгрецкого поеты Гомера
Зычить розуму, альбо тыж у Димостена,
Котрый валечних своих кгреков дій
Выписали достатнє, яко по лініи.
У творі Саковича вперше в українській давній поезії поданий образ ідеального національного героя. Автор ставить виховні завдання - "с того гетмана кождый рыцер нех ся учить". Патріотизм запорозького гетьмана він порівнює з любов'ю до Вітчизни афінського царя Кодра, який не вагаючись пішов за неї на смерть.
Воліл сам, як Кодрус-кроль в Атенах в Греціи,
Смерть поднять, бы ойчизна только была в цілі.
Видання художньо оформлене. Невідомий український художник-гравер зобразив запорозького гетьмана на коні, використавши таку стародавню традицію мистецтва, як возвеличення людини засобом кінного портрета. Кінь - наче п'єдестал лицаря, хороброго й доблесного воїна. Та взагалі у творах мистецтва кінь - це своєрідний символ. Людина на коні мовби підноситься над буденністю життя. Вершник, який гордо сидить у сідлі, уособлював героїзацію образу, чого й прагнув анонімний художник-гравер, який, ідучи за "Віршами" Саковича, подав монументальний образ видатного історичного діяча.
Водночас, оскільки портрет Петра Сагайдачного - реалістичний, то в осанці гетьмана, що сидить на коні, відчувається літня вже людина. В його фігурі немає стрункості, він тут подібний до старого козака, і лише булава в руці та герб відзначають його високе становище. Спеціалісти вважають, що ця гравюра є повторенням мальованого, можливо домовинного, портрета гетьмана.
Інша гравюра присвячена битві за Кафу. "Здобуття Кафи" - це перше в українській книжковій графіці композиційне зображення батальної сцени - штурму турецької фортеці козаками на своїх "чайках". На задньому плані гравюри - мури фортеці. Видно, наскільки могутніми були укріплення Кафи. На передньому - затока з козацькими човнами, що атакують турецькі галери. Бій зображено в той момент, коли козацькі "чайки" вже захопили ворожі кораблі. Бачимо фігури турків, яких скидають з галери. Показано, що запорожці почали висаджувати десант, дехто з козаків вже приставив до мурів драбини й піднімається вгору.
Українська книжка 1622 р. була першим історико-поетичним твором про Сагайдачного. Потім у різних країнах з'явилося чимало творів, у яких розповідалось або згадувалось про уславленого гетьмана. Після переможного закінчення Хотинської війни авторитет і слава запорозьких козаків і їхнього керманича поширилася по всій Європі.
Loading...

 
 

Цікаве