WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Яків Острянин - Реферат

Яків Острянин - Реферат

ЯКІВ ОСТРЯНИН
Наприкінці лютого 1638 р. в Січі сталася важлива подія - низове козацтво обрало нового гетьмана. Ним став добре відомий всій Україні Яків Острянин, або як ще називали його козаки - Остряниця.
У минулому боярин, виходець з дрібних служилих людей у Литві, він наймався для охорони шляхетських дворів, служив при селітряних варницях шляхтича Обалковського у Дикому Полі. Звідти, неспроможний більше терпіти дику наругу, наприкінці 1629 р. втік на Запорожжя. Власті за намовою Обалковського переслідували втікача, вимагали його видачі. Та коли наступного року спалахнуло козацько-селянське повстання під керівництвом Тараса Федоровича, Остряниця бере у ньому найактивнішу участь.
Навесні 1633 р. він під загрозою позбавлення всіх козацьких привілеїв мусить разом з іншими реєстровцям й воювати на боці поляків проти Росії. Та коли вони прийшли під Путивль, Острянин відмовився воювати проти російських ратних людей, його підтримали інші козаки, обравши старшим. Разом з Острянином вони повернулися в Україну, незважаючи на спроби поляків затримати і направити їх під Смоленськ.
У наступні роки він на Запорожжі. А восени 1637 р. знову збирає значні козацькі сили для підмоги Буту-Павлюку. Однак заслони польських військ виявилися сильнішими за повстанців. До того ж Павлюка з товаришами на той час вже було по-зрадницьки схоплено, відправлено до Варшави і страчено. Сейм, що зібрався у лютому 1638 р., був особливо вороже настроєний до козацтва і прийняв щодо нього найжорстокіші, рішення. Сучасник тих подій польський історик Пясецький писав, що на сеймі "не знайшлося нікого, хто б вступився за козаків, ватажок яких Павлюк з товаришами свого полку марно посилався на поручительство за його життя, яке дав чернігівський підкоморій Адам Кисіль, і склав під час цього сейму голову на пласі. Відібрані всі вольності, надані суспільству польських козаків, і містечко Трахтемирів, а гетьманам запропоновано знову вирушити проти них, звести зі світу тих, які б надумали опиратися вироку сейму, і тоді влаштували міліції на новий лад. Тому-то козаки тим старанніше потурбувалися про свою безпеку".
В Україні посилилися репресії, які, на думку уряду, мали настрахати козаків і місцевих жителів, та натомість, як і раніше, вони викликали лише озлоблення й хвилювання, що могли кожної миті викликати нове повстання.
Це добре розумів Острянин. Разом з Д. Гунею, К. Скиданом, М. Познанським, К. Кудрею та іншими сподвижниками він посилено готує козацтво до чергового виступу.
В середині лютого польський уряд посилає на Запорожжя свого комісара - полковника Мелецького з двома полками реєстрових козаків, щоб вигнати з Січі "всю козацьку чернь" і лишитися там для сторожі. Однак козаки чолі з Острянином зустріли комісара вороже. Коли він жадав видати ватажків, йому відповіли словами "дуже невтішного змісту", як зазначав у донесенні королю Мелецький. До того ж реєстровики не горіли бажанням виступати проти: співвітчизників, а дехто навіть перекинувся до запорожців. Зваживши обстановку, Мелецький вирішив краще якнайшвидше повернутися назад. "Коли б, - писав він, - я не був таким обережним, то мене б обов'язково вбили".
Саме після його відходу і був обраний гетьманом Острянин. Окольський писав з цього приводу: "...обравши собі Острянина старшим на Запорожжі, а при ньому Скидана, послали просити допомоги у донських козаків. Потім розіслали листи і грамоти у найбільш відомі монастирі та міста, відправили священиків і монахів на Поділля, Покуття та Волинь, щоб пробуджувати до війни народ і шляхту грецького віросповідання, використовуючи навіть монахінь для цієї пропаганди". І дійсно - всі можливі засоби були використані Острянином. Він закликав народні маси приєднуватися до козаків і разом ставати на боротьбу зі шляхтою. Ці звернення знаходили палкий відгук в серцях українського народу.
Малюючи жахливу картину польсько-шляхетського поневолення України, Острянин писав у своїх універсалах, що "Військо Запорозьке завше турбується за народ, живе його стражданнями і не може бачити батьків і матерів своїх завше лаєних і глумлених, також братів, сестер і дружин тирансько забиваємих, розкривавлюваних і мордуємих, у ломках льодових у тріскучі морози занурених і обливаємих, у плуг аки волів (чого під сонцем небачено) запрягаємих... аби добре тягло..."
Готуючи повстання, Острянин не обмежувався пропагандою і, враховуючи причини попередніх поразок, намагався забезпечити повсталих всім необхідним. На Подніпров'ї, Лівобережній Україні вірні люди складали у потаємні місця зброю, боєприпаси, провізію. У Трахтемирові було обладнано шпиталь для можливих поранених. Активно організовувалися партизанські загони.
Настав квітень 1638 р., час, найбільш сприятливий для походу, коли досить свіжої паші для коней. Козацьке військо вирушило із Запорожжя. Путивльський воєвода доносив у Посольський приказ, що "пишуть де из Переяславля казаки (реєстрові - Авт.), что из Запорожья вышли казаки и с пушками 16000, а с Дону ж запорожские казаки пришли к ним же, запорожским казакам, в сход. А сложились де оне казаки, с татары, идут вместе на литовские городки проти их, ляхов..."
Того ж дня, 1 травня, він пише листа в Розрядний приказ, у якому пояснює, що козаки "хотят де приходить на указанные литовские города войною, а сложились де оне заодно с татары, а мстить де им свою кровь за то, что де их, казаков, ляхи и урядники по городам побивали и мучили и жен их, и детей, и ныне де побивают же..."
Добре знаючи розташування польських військ, Острянин розраховував, насамперед, відрізати лівобережні їх загони від правобережних і, не давши їм возз'єднатися, розгромити окремо. З цією метою він розділив своє військо на три частини. Головні сили, які очолив особисто, рушили вгору по Дніпру лівим берегом. Селянсько-козацькі загони на чолі з Карпом Скиданом, правою рукою Острянина, попрямували до Чигирина, щоб забезпечити охорону підступів до Дніпра із заходу. Надзвичайно важливим було встигнути захопити й утримати головні переправи на Дніпрі. З цією метою кілька сотень повстанців під керівництвом Дмитра Гуні підіймалися по Дніпру на човнах.
Коли Станіслав Потоцький, керівник польських військ, дізнався про вихід Острянина з Запорожжя, він негайно сповістив про це польного гетьмана, а сам поспішив назустріч Острянину. Однак той випередив Потоцького і, розгромивши на своєму шляху шляхетські загони, рушив углиб Лівобережжя на Хорол. За деякими даними, у Острянина було близько 2 тис. чол. і протистояти каральним
Loading...

 
 

Цікаве