WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Іван Самойлович - Реферат

Іван Самойлович - Реферат

відійшли за умовами Андрусівського договору про перемир'я з Російською державою (1667). Польські військові гарнізони з'явилися в Паволочі, Білій Церкві, Рашкові, Немирові, Барі, Меджибожі, Кальнику та інших містах. Однак населення продовжувало переходити на лівий берег Дніпра й шукало притулку в полках гетьмана Івана Самойловича. Польські війська уникли сутичок з російськими стрільцями й козаками: Річ Посполита не наважувалася вступити у війну з Російською державою, маючи перед собою такого противника, як Туреччина, що захопила Поділля й Кам'янець-Подільський за умовами Бучацького договору (1672).
В цих умовах становище і гетьмана Петра Дорошенка стало безнадійним. Восени 1675 року він звернувся до кошового отамана Запорозької Січі Івана Сірка з обіцянкою, що складе своє гетьманство перед січовим товариством і перед ним присягне. Січовики зібралися з цього приводу на раду, куди були запрошені також донські козаки на чолі з отаманом Фролом Мінаєвим, які прибули на Січ, щоб спільно воювати проти кримських татар. Пропозиція Дорошенка була прийнята.
10 жовтня 1675 року Іван Сірко і Фрол Мінаєв з загонами запорожців, донських козаків і калмиків прибули в Чигирин, де їх урочисто зустрів Петро Дорошенко разом з козаками й духовенством, а також посполитими. На загальній раді з участю гостей і всього населення Чигирина Дорошенко поклав військові клейноди - булаву, бунчук і прапор, перед Євангелією дав клятву про вічне підданство Російській державі. Запорожці поклялися, що Дорошенко з військом і населенням буде прийнятий, а всі його проступки будуть прощені й забуті. Про цю важливу подію Іван Сірко від імені Коша Запорозької Січі 15 жовтня повідомив Малоросійський приказ і клопотався про прийняття Петра Дорошенка. Архієпископ чернігівський Лазар Баранович надіслав гетьману похвальну грамоту.
Інакше до цього віднісся гетьман Іван Самойлович, який не вірив у щирість Петра Дорошенка. Він писав у Малоросійський приказ: "Поступок Дорошенка не більше, як лукавство. Не надходить йому допомога ні від турків, ні від татар, а тут ляхи в гостях, та й ми недалеко, свій же край в його володінні зовсім спорожнів. Тому він спільно з Сірком і вдався до обману, щоб час якось протягти і перезимувати, продовольчі припаси з нашого боку отримувати і збіглих людей знову закликати до себе, а навесні по-старому продовжити розбрат". Гетьман домагався, щоб Петро Дорошенко зрікся гетьманства і залишив Правобережжя назавжди, про це неодноразово писав у Москву. Його підтримував Ромодановський, який посилав гінців у Чигирин і вимагав від Дорошенка приїхати на Лівобережжя, присягнути і передати гетьманство Івану Самойловичу.
Зрештою з Москви надійшов указ воєводі князю Григорію Ромодановському і гетьману Івану Самойловичу з своїми військами перейти Дніпро, щоб силою зброї примусити Петра Дорошенка зректися гетьманства. 15 серпня 1676 року п'ятнадцять тисяч ратних людей під командуванням воєводи Григорія Косагова і козацьке військо на чолі з генеральним бунчужним Леонтієм Полуботком наблизилося до Дніпра неподалік міста Крилова. Крім того, гетьман надіслав листа в Запорозьку Січ кошовому отаману Івану Сірку з вимогою примкнути до його війська. Однак Сірко відмовився і переконував гетьмана не втручатися в справи Правобережжя. Про це Самойлович повідомив Малоросійський приказ.
Російське і козацьке війська переправилися через Дніпро, зайняли міста Черкаси, Жаботин, Суботів, Медведівку, підступили до резиденції гетьмана Петра Дорошенка - Чигирина. Воєвода Григорій Косагов і генеральний бунчужний Леонтій Полуботок, які командували передовим військом, звернулися до гетьмана з пропозицією припинити опір і скласти гетьманство. Вони отримали згоду Петра. Дорошенка, який через своїх представників лише поставив умову, щоб була збережена в недоторканості його особа й майно, права і вольності старшин і поспільства, яке проживало на території, підвладній гетьману. Ромодановський та Самойлович дали на це згоду.
19 жовтня 1676 року Дорошенко в супроводі старшин і духовенства прибув до Градизька, де знаходився головний стан російських і козацьких військ, оголосив про складення з себе повноважень гетьмана і передав Івану Самой-ловичу в присутності царського воєводи Ромодановського клейноди: булаву, бунчук, прапори, дванадцять гармат і присягнув Російській державі. До присяги також приведено старшин, козаків та місцеве населення. Петру Дорошенку було надано дозвіл жити з своєю родиною в містечку Сосниці на Чернігівщині, куди він і поїхав. Згодом його викликали в Москву й призначили воєводою у Вятку (1679 - 1682). Останні роки він прожив у своєму маєтку Ярополче під Москвою, де й помер 19 листопада 1698 року. Діяльність цієї видатної людини свого часу спрямовувалась на те, щоб визволити і об'єднати Україну, здобути їй державну незалежність. Як державний діяч і політик, Петро Дорошенко вдавався до неймовірних компромісів і ризикованих союзів, але при цьому мав на першому плані інтереси Української держави.
Від часу зречення гетьмана Петра Дорошенка відбулося об'єднання Лівобережної і Правобережної України під гетьманством Івана Самойловича, прихильника соборної Української держави. Іван Самойлович звертався до Москви з пропозицією, щоб до його регіменту приєднати і Слобідську Україну, але згоди на це не отримав.
Тим часом над Україною знову скупчувалися чорні хмари - спустошливе вторгнення турецьких і татарських орд. Здобувши перемоги над польським військом і закріпивши свою владу над Поділлям за умовами Журавненського мирного договору з Річчю Посполитою (17 жовтня 1676 р.), Туреччина мала намір відвоювати всю Правобережну Україну й перетворити її на васальне князівство, центром якого визначався Чигирин - давня столиця держави Богдана Хмельницького. Для цієї мети турецький султан наказав використати колишнього гетьмана України Юрія Хмельницького, взятого в полон кримськими татарами в Уманському монастирі (1673) і привезеного в Стамбул. Син Богдана мав стати гетьманом та "князем Малоросійської України".
Навесні 1677 року Юрій Хмельницький розіслав універсали, в яких вимагав від польських залог залишити Правобережжя, а населення умовляв визнати його владу, займатися своїмгосподарством і не боятися наступу турків і татар. 7 квітня він відрядив своїх посланців у Січ з листом до кошового отамана Івана Сірка, запрошуючи запорожців підтримати його акцію. Однак Іван Сірко, який багато років боровся проти нападів турків і татар, намовам не піддався, листа відправив гетьману Івану Самойловичу й готувався до оборони Запорожжя.
Гетьман Іван Самойлович в російсько-турецькій війні (1677 - 1681) виявив розпорядливість і військові здібності козацького полководця. Він вжив заходів для зміцнення фортеці в Чигирині, проти якого замислювався похід турецьких і татарських орд: відправив туди чотири з половиною тисячі виборних козаків Ніжинського, Стародубського, Київського, Чернігівського і Прилуцького полків, а також постачав туди зброю, боєприпаси, артилерію, продовольство. До Чигирина прибуло кілька тисяч російських стрільців під командуванням генерал-майора Афанасія Тауерніхта. Козаки укріпили нижнє місто, а стрільці - верхнє.

 
 

Цікаве

Загрузка...