WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Іван Самойлович - Реферат

Іван Самойлович - Реферат

зав'язався на Правобережній Україні, на володіння якою відверто претендували три сусідні держави: Річ Посполита, Туреччина і Росія. Річ Посполита заволоділа Київщиною, Поділлям і Волинню за умовами Андрусівського договору про перемир'я з Росією (1667). Туреччина відвоювала в Речі Посполитої Поділля з фортецею Кам'янцем-Подільським і закріпила там своє панування Бучацьким мирним договором з нею (1672). Поділля увійшло до складу регіменту Петра Дорошенка, його (після зречення Павла Тетері) проголосила гетьманом ще в 1665 році старшина правобережних козацьких полків. Для своєї гетьманської резиденції Дорошенко обрав місто Чигирин (на Київщині), де містилася столиця Української держави часів Богдана Хмельницького. Виношуючи плани поневолення всієї України, Туреччина намагалася використати для цієї мети авторитет і амбіції Петра Дорошенка, уклала з ним договір. Тому уряд Російської держави і гетьман Лівобережної України Іван Самойлович вживали запобіжних заходів проти турецької агресії.
Пізніше Петро Дорошенко так викладав свої наміри, пояснював дії і політику в інтересах українського народу:
"Коли Божою волею був я примушений взяти цей печальний уряд (гетьманство. - Г. С.) і держав його близько десяти років, не в чому іншому був мій намір, а тільки в тому, щоб помножити вольності Запорозького Війська та заховати безпеченство і цілість отчизни, щоб процвітанням благочестивих церков народ християнства українського міг утішатися. Тому не тільки з християнами, але і з бусурманськими народами я завсігди намагався поводитися прихильно та згідно, щоб Україну бачити в бажаному мирі". Як бачимо, Дорошенко прагнув до тієї ж мети, що й Самойлович: зробити Україну вільною, соборною і незалежною державою, хоч обом їм у тих надзвичайно несприятливих історичних умовах не судилося цього досягти.
Річ Посполита, щоб утримати під своєю владою Правобережну Україну, визнала гетьманом над правобережними козаками Михайла Ханенка (1670 - 1674), який раніше займав посади уманського полковника (1660 - 1669) і кошового отамана Запорозької Січі (1670).
Це привело до тяжких наслідків. Між гетьманами Петром Дорошенком і Михайлом Ханенком точилася збройна боротьба за владу на Правобережній Україні. Хоч, здається, обидва, як люди освічені, розуміли, що ціною великої козацької крові здобуті результати можуть використати і серед них - Івану Самойловичу: Україна волала про припинення кривавої драми.
Російська держава також претендувала на володіння Правобережною Україною: боярину, воєводі і намісникові бєлгородському, князю Григорію Ромодановському і лівобережному гетьманові Івану Самойловичу з Москви надійшло доручення схиляти правобережного гетьмана Петра Дорошенка під царську протекцію. Про це ж уже велися переговори з другим гетьманом Михайлом Ханенком. Окрім того, переговори велися з правобережними полковниками без відома гетьманів. Для вирішення цієї вельми важливої справи було вирішено влаштувати військовий похід козацьких полків і російських стрільців на правий бік Дніпра, щоб силою зброї примусити старшину і козаків до покори Російській державі та гетьману Самойловичу.
За порадою архімандрита Печорського монастиря Інокентія Гізеля київський воєвода направив у Чигирин для переговорів з гетьманом Петром Дорошенком ієромонаха Серапіона Палчовського. Переговори відбулися 4 вересня 1673 року. На пропозицію ієромонаха перейти під московську протекцію і регімент гетьмана Івана Самойловича Дорошенко (читаємо в Миколи Костомарова) відповів? "Хай Самойлович не хвалиться, що він був таким козаком, як я - від прадідів козак! Хіба він бачив запорозькі річки і море? Де він бував? До чого придивився? З якими государями про війну і мир добрим звичаєм перемовляв? Чи зуміє він що треба для царської величності почати? Хай покаже: коли все знає і може добре діло вести, я йому уступлю і низько вклонюся за те, що зніме з мене тягар гетьманського чину. Але знає Бог і люди: не давній він козак. Хіба проходив він усі військові чини, від малого до великого? Я так багато разів був полковником і всі старшинські чини пройшов! Хай царська величність сам розсудить, що це буде, коли під царською рукою знаходитимуться разом два гетьмани! Я його не люблю, а він мене не любить, - і почнеться у нас в Україні діятися таке ж, як діється в Польщі, де два гетьмани вічно між собою сваряться".
У Чигирині Серапіон Палчовський відвідав митрополита київського і галицького Йосипа Тукальського, який підтримував Дорошенка. Туди ж з'явився і гетьман: він висловив думку, що настав сприятливий час Російській державі воювати проти Туреччини, поки вона не підкорила Річ Посполиту й не розпочала наступ великими силами в Україну. Посланець київського воєводи не одержав від Дорошенка якихось письмових зобов'язань, а про зміст перемов склав докладний звіт, який відправлено до Москви.
З Москви надійшла царська грамота гетьману Петру Дорошенку з новою пропозицією відступити від союзу з Туреччиною й перейти під протекцію Російської держави. Дорошенку тоді обіцяно, що Київ і Правобережна Україна не будуть віддані Речі Посполитій; він залишиться гетьманом на правому боці Дніпра, а Лівобережжя - під управлінням Івана Самойловича. З цими пропозиціями Палчовський вдруге з'явився в Чигирині. Гетьман дав згоду.
Лівобережний гетьман Самойлович, з свого боку, не бажав того, щоб Дорошенко залишався гетьманом Правобережної України, і наполягав на військовому поході на правий берег Дніпра, щоб примусити і Дорошенка, і Ха-ненка зректися гетьманства, а їхні козацькі полки взяти під свій регімент. Зрештою в кінці листопада 1673 року з Москви надійшов царський указ воєводі Ромодановському і гетьману Самойловичу з полками стрільців і козаків рушати в похід на Правобережжя.
Похід розпочався в кінці січня 1674 року. Правобережні козацькі полки майже не чинили опору: здалися гарнізони Канева, Черкас, Корсуня, Богуслава, Лисянки, Мошен та інших міст. Вони присягнули Російській державі. Не вдалася лише спроба заволодіти Чигирином, де зосереджувалися значні військові сили гетьмана Петра Дорошенка. Майже всі його полки перейшли на бік Івана Самойловича й склали присягу. Петро Дорошенко не здався і присягати відмовився. Тоді ж Михайло Ханенко дав згоду зректися гетьманства й віддати булаву. До середини березня 1674 року похід закінчився, полки стрільців і лівобережних козаків повернулися до Переяслава на лівий берег Дніпра. Туди ж на раду були запрошені представники старшини і козаків полків Правобережної України для обрання гетьмана замістьМихайла Ханенка і Петра Дорошенка.
Виборча рада відбулася 17 березня 1674 року на головній площі Переяслава. На ній були присутні задніпровські старшини: генеральний обозний Іван Гулак, генеральний суддя Яків Улеско і генеральний осавул Яків Лизогуб; полковники семи правобережних полків: Канівського - Іван Рурський, Корсунського - Михайло Соловей, Білоцерківського - Степан Бутенко, Уманського - Григорій Біло-груд, Торговицького - Степан Щербина, Брацлавського - Павло Лисиця і Паволоцького - Костянтин Могилевський. Тут же стали лівобережні полковники: Київського - Костянтин Солонина, Переяславського - Дмитрашко Райча, Ніжинського
Loading...

 
 

Цікаве