WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Павло Тетеря - Реферат

Павло Тетеря - Реферат

родів. Перша дружина - сестра Івана Виговського; друга - дочка Богдана Хмельницького Олена. Це було те українське, за критеріями XVII ст., без сумніву, аристократичне оточення, яке наклало відбиток на спосіб життя та життєві ідеали Павла. Зрештою - середовище не лише українське. Вчився він у мінській уніатській школі (уніатській - це не значить, що сам він мав схильність до уніатства; Богдан Хмельницький вчився ж у польських єзуїтів), дуже освічений ректор якої навчався в Німеччині та Чехії, пізніший холмський уніатський єпископ Яків Суша, адміністратор єпархії 1649 - 1652 років, єпископ 1652 - 1687 років, підтримував жваві зв'язки з Тетерею навіть у післягетьманські часи. Латину молодий Павло опанував добре, мабуть, і знання ораторського мистецтва виніс з мінської школи. Яків Суша виїхав до Холма в 1637 році, Павло ж 1639 року був уже в родині польських магнатів Пражмовських - у Мазовії, в містечку Пражмові. Був, треба думати, на становищі магнатського слуги - молодого шляхтича - компаньйона одного з молодших представників роду Миколи (Микола Пражмовський пізніше зробив блискучу придворну кар'єру - 1658 року став канцлером Польського королівства; тримаючи в своїх руках багато ниток внутрішньої та зовнішньої політики, він не забував товариша молодості). Як компаньйон молодого магната, можливо, Тетеря побачив тоді шмат світу - зокрема, Італію. Але такі припущення підтвердити поки що неможливо.
В кінці 40-х років Тетеря почав канцелярську кар'єру - і від підписка в луцькому гродському суді. його начальничком - писарем суду - був тоді Станіслав-Казимир Бенєвський, у майбутньому польський дипломат, спеціаліст з українських справ. Може, був він далеким родичем Тетері - Бєнєвський, як і Тетеря, вживав герб Радван. У Луцьку ж Павло Тетеря познайомився ще з однією людиною з політичною перспективою - Іваном Виговським. Незабаром одружився на його сестрі.
Тепер попробуємо вирішити питання про те, коли, приблизно, міг народитися Павло Тетеря. У 1670 році була ще жива його мати, Анастасія, тоді монахиня-василіанка; до 1637 року (мабуть) Павло вчився в Мінську - можна гадати, що було йому тоді п'ятнадцять-шістнадцять років. В такому випадку він народився десь у 1620 - 1622 роках-Дехто схильний вважати, що хрещеним батьком його був Богдан Хмельницький - можливо, але не доведено. Щоправда, в 1671 році сучасники писали про старість Тетері - але в ці бурхливі часи мало хто з чоловіків, котрі володіли військовим мистецтвом, доживав до справді глибокої старості. Колишнього гетьмана, який наприкінці шістдесятих років довго хворів, і в полудень віку можна було вважати старим.
Отже: ким був Павло Тетеря? Людиною з доброю освітою, корисними зв'язками у впливових польських колах (Пражмовські - з Миколою він, по суті, приятелював; Бєнєвський), з контактами в українській уніатській верхівці (Суша). Був своєю людиною тієї української шляхти, яка хиталася між польською службою та українським автономізмом (Виговські; можливо, Хмельницький). 1648 рік примусив його зробити остаточний вибір. Щоб не писали, мовили, думали про Тетерю на підставі його дальшого життєвого шляху, але вибрав він повсталий український народ Коли в серпні 1648 року козаки й чернь брали Луцьк, Павло Тетеря був на їхньому боці. Те, що він у вирішальний момент опинився на українському краю барикад, а не (як київський воєвода Адам Кисіль чи явний ренегат Ярема Вишневецький) на польському, переконливо свідчить, де саме були його справжні симпатії. Добрий промовець, молодий, енергійний, освічений, з європейськими манерами, хоча й без військового досвіду. Тетеря був справжнім здобутком для повстанців. Там уже рахувалися такі люди, але їх було надто мало. Життя в магнатському оточенні прищепило Павлу прагнення до збагачення (цього він навчився в Польщі: значення і впливи людини визначалися її походженням, але ще більше багатством). Та під час Хмельниччини не він єдиний змагав до збагачення.
Як козацький старшина і активний учасник подій 1648 - 1657 років Тетеря не відзначався ні дикою хоробрістю, ні різаниною - це ім'я не променіло на полях битв. Його частіше можна було зустріти в сутінках канцелярій або на довгих шляхах, що вели з гетьманської столиці Чигирина в різні сторони світу. У 1649 році він, цілком певно, обіймав посаду писаря переяславського полку; був він ним недовго, бо цього ж року очолив козацьке посольство до трансільванського князя Юрія (Дєрдя) II Ракоці. Вибір впав на нього, очевидно, через освіту та великосвітську поведінку. Тетерю можна зачислити до тих людей, що заклали підвалини козацько-трансільванських дипломатичних зв'язків, спершу непевних (через спроби Богдана в 1650 - 1653 роках підкорити собі Молдавію, втримати яку в межах свого впливу намагався Ракоці), але в 1654 - 1657 роках зміцнених реальним військовим союзом. Характерно, що зовні Тетеря намагався зберігати добрі стосунки з семигородським князем - шляхом листування - навіть тоді, коли українсько-трансільванські відносини розладналися (у 1651 р.). Очевидно, вже на печатках дипломатичної кар'єри для Тетері був характерний нахил до подвійної паралельної гри, що зумів оцінити, а може й підсилити гетьман Хмельницький. Балканський напрям став першим у дипломатичній спеціалізації Тетері - недарма він супроводив Тимоша Хмельницького в подорожі до Ясс для одруження (1 вересня 1652р.) з Розандою, дочкою молдавського господаря Василя Лупу. Військова діяльність Тетері протікала під знаком південно-західної орієнтації: весною 1651 року він разом з осавулом переяславського полку Демком, козаками й татарами облягав Кам'янець-Подільський, щоб у напружений час боротьби за впливи над Молдавією блокувати молдавсько-польські контакти.
Особливих військових талантів Тетеря не виявив, дипломатичну ж його зручність Богдан Хмельницький високо цінував завжди. Хоча міжнародними зв'язками України займався безпосередньо сам гетьман, а керівником української дипломатії вважався генеральний писар Іван Виговський, Тетеря, немов його сіра тінь, брав участь практично в усіх основних дипломатичних переговорах, які відбувалися в Чигирині. Влітку (перша згадка - 13 липня) 1653 року Тетеря став переяславським полковником, але це не означало усунення його з гетьманського двору.
31 грудня 1653 року саме він зустрічав царського посла Василя Бутурліна, вітаючи того довгою квітастою промовою. Є багато підстав вважати, що цей барвистий ораторський твір з'явився з-під пера полковника. Зрештою, Бутурліна зустрічав Тетеря не лише ніжними витворами слова: в переяславській церкві він твердо вимагав від московського посла, щоб той присягнув гетьманові від імені царя. Відомо, що з вимог цих нічого не склалося, 8 січня 1654 року присягав сам Тетеря, а вже в березні - разом з генеральним суддею Самійлом Богдановичем-Зарудним - вів переговори в Москві. Від Олексія Михайловича отримав привілей на містоСмілу, привілей цілком непридатний в умовах гетьманування Богдана Хмельницького, який тоді особисто розпоряджався українськими землями. Побоюючись підозрінь і звинувачень з боку козацького війська, Тетеря закопав грамоту. Вона зотліла, і в 1657 році, вже після смерті гетьмана Богдана, Тетеря просив царя
Loading...

 
 

Цікаве