WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Проголошення УНР. Утворення радянської форми української держави - Реферат

Проголошення УНР. Утворення радянської форми української держави - Реферат

ПРОГОЛОШЕННЯ УНР. УТВОРЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ФОРМИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
20 листопада 1917 року Українська Центральна Рада видала Третій Універсал, в якому проголошено Українську Народну Республіку, "не одділяючись від республіки Російської і зберігаючи єдність її". "Віднині Україна стає Українською Народною Республікою… - говорилося в Універсалі. - Ми твердо станемо на нашій землі, щоби силами нашими помогти всій Росії, щоб вся Республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів".
Михайло Грушевський наголошував: на тому, що подібна "широка автономія об'єктивно дає початок її перетворенню у "повну державу". І вже через два місяці після проголошення УНР на весь голос заявила, що вона є "повною державою" : 22 січня 1918 р. IV Універсал Центральної Ради сповістив, що "віднині УНР стає самостійною, не від кого незалежною державою". Зрозуміло були і інші чиновники (конфлікт з Раднаркомом, проблеми міжнародного визнання), що зумовили рішучий поворот до повної незалежності, однак з точки зору еволюції "чистих" державних форм, цей шлях є закономірним.
Після скасування гетьманства 1764 р. відновлено Українську державу. Документ з 22 січня 1918 року - це найважливіша подія в українській історії нових віків.
З цього часу досить активно відбувається процес формування і удосконалення державного ладу УНР.
Особливе місце в структурі вищих органів УНР займала Центральна Рада. У III Універсалі міститься конструкція, згідно з якою Центральна Рада поставлена Українським народом "разом з братніми народами України… берегти права, здобуті боротьбою", а в IV Універсалі сказано "Ми Українська Центральна Рада, представниця робочого народу - селян, робітників і солдатів".
Уряди Німеччини, Австро-Угорщини, Туреччини й Болгарії офіційно визнали Українську державу як рівноправний міжнародний чинник і 9-го лютого 1918 р. підписали мир з Українською Народною Республікою. Це був чин великої дипломатичної ваги, і він не втратив свого значення до сьогодні. В постановах цього мирного договору Україна зобов'язалася доставити збіжжя голодуючим вже тоді Німеччині й Австрії. Приблизно за місяць в Бересті російській більшовики взяли на себе зобов'язання вивести свої війська з України, замиритися з нею й визнати її державне існування. Але виконати ці зобов'язання вони не поспішали. Тому український уряд звернувся до Австро-Угорщини й Німеччини за військовою допомогою, щоб звільнити України від більшовицької навали і терору.
У деклараціях Генерального Секретаріату вживаються правові означення Центральної Ради: "законодавчий орган", "представницький орган", нарешті, "революційний демократичний парламент".
Проте, незважаючи на всі ознаки парламенту, Центральна Рада мала свою певну специфіку. По-перше, від самого початку в основоположних документах Центральної Ради постійно декларувалася, що вона є тимчасовим органом, який має припинить свою діяльність, після скликання Всеукраїнських Установчих зборів. По-друге, Центрально Рада формувалася не шляхом загальних виборів, а на основі делегування до її складу представників різних демократичних, громадянських організацій.
Прагнучи у питаннях державного будівництва спиратися на всі соціальні
Функції українського уряду виконував Генеральний Секретаріат. Пiсля оголошення IV Унiверсалу Генеральний Секретарiат перетворився на Раду Народних Мiнiстрiв.
Уже пiсля утворення УНР український уряд пережив чимало криз, зумовленних рiзними факторами, i в результатi за часiв Центральної Ради його склад мав такий вигляд: голова мiнiстрiв - Голубович (укр. с.-р.); мiнiстри: внутрiшнiх справ - Ткаченко (укр. с.-д.); вiйськових i морських справ - Жуковський (укр. с.-р.); судових - Шелухiн (укр. с.-ф.); земельних - Ковалевський (укр. с.-р.); харчових - Колiух (укр. с.-д.); працi - Михайлiв (укр. с.-д.); пошт i телеграфiв - Сидоренко (с. сам.); залiзничних шляхiв - Сокович (укр. с.-р.); фiнансiв - Препелиця (укр. с.-р.); просвiти - Прокопович (с.-ф.); торгiвлi й проимислу - Фещенко-Чопровський (с.-ф.); державний секретар закордонних справ - Любинський (укр. с.-р.); державний контролер - Лотоцький (с.-ф.).
Перед українським урядом постали тiж самi проблеми, що й перед Центральною Радою. Це були соціально-економічні проблеми державотворення.
У галузі державотворення після проголошення УНР на перший план постає проблема, яка полягла в прагненні розділити "сферу впливу" між Генеральним Секретаріатом і самою Центральною Радою, хоча вона так і не дістала свого розв'язання. В результатi сталося так, що Центральна Рада як законодавчий орган i Генеральний Секретарiат як орган виконавчий займалися одними й тими ж самими питаннями, по яких приймались то постанови, то закони. Наприклад, протягом грудня 1917р. i Центральна Рада, i Генеральний Секретарiат зверталися до проблеми цiноутворення. На жаль, навiть конституцiя УНР не вирiшила цiєi проблеми.
Однак за тих умов українській справі значно більшої шкоди завдавало не протистояння "гілок влади", а партійні чвари й суперечки між політичними силами, які реально впливали на державне будівництво.
Центральна Рада все ж таки зробила важливий крок в напрямі формування державного механізму, ухваливши 25 листопада 1917р. закон про порядок видання нових законів, відповідно до якого залишалося "в силі доприйдучих змін законодавчим порядком усі державні уряди й установи, які зоставадлися на території Української Народної Республіки по день 7 листопада 1917р.". Цей акт фактично заклав правові основи державного будівництва. Видані ще до жовтневого перевороту універсали й декларації мали здебільшого політичний
Loading...

 
 

Цікаве