WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Отаман Іван Сірко - Реферат

Отаман Іван Сірко - Реферат

свої прапори козаків, невдоволених польським та російським пануванням, соціальною політикою гетьмана Самойловича; слав своїх посланців і на Січ до Сірка, намагаючись перетягти його на свій бік. Цікаво, що серед посланців Юрія Хмельницького був і його небіж Іван (чи не син Тимоша Хмельницького?).
На Січі тоді створилася надзвичайна ситуація. Наступ Російської імперії на неї тривав. Бракувало харчів, боєприпасів, а цар та гетьман не поспішали з допомогою. У разі небезпеки вони могли вчинити з Січчю так, як свого часу з Ладижином та Уманню, залишивши ці два міста на поталу турецьким військам. Хоч запорожці провели на початку 1677 року кілька вдалих акцій проти Османської імперії, захопили в пониззі Дніпра турецького посла до Криму, було ясно, що навряд чи витримає Січ удар усього війська Османської імперії. Кримського ханства та ногайських орд. Не слід забувати, що найкращі часи Січі були вже в минулому, після Визвольної війни основна частина козаків перейшла на "волость", на землі Гетьманщини. За цих над-звичайно складних умов Сірко виявив себе як справжній дипломат. Він розпочав переговори з турецьким і кримським урядами, з Юрієм Хмель-ницьким, пішов на деякі поступки, усіляко намагаючись виграти час. Через своїх посланців Сірко переконував уряди Московщини, Речі Посполитої, Лівобережної України, що Січі вкрай потрібно збільшити допомогу. Невдовзі до Москви й Батурина дійшли чутки про те, що Сірко уклав з султаном перемир'я до весни 1678 року, а також пообіцяв дати Ю.Хмельницькому запорожців на допомогу. З огляду на пі тривожні повідомлення новий цар Федір послав на Січ посольство В.Перхурова, а потім й О.Казандеева, які привезли запорожцям гроші й пообіцяли допомогу. З інших джерел довідуємось, що цар та Самойлович справді вжили певних заходів для зміцнення Надпорожжя, збільшили допомогу Січі. Дипломатична гра Сірка завершилася повним успіхом. Військо Османської імперії вирушило на Чигирин. Унаслідок цього відпала потреба аги на крайні заходи, тобто, як планував Сірко, знищити своїми руками Січ, а запорожцям заховатися на островах Великого Лугу. Запорозька Січ посилила свої позиції завдяки по-стачанню зброї, боєприпасів і харчів з Московщини та Гетьманщини.
Наприкінці літа 1677 року Османська імперія зазнала поразки під Чигирином. Хоч формально Січ додержувала умов перемир'я з султаном та ханом, однак є дані про дії запорозьких човнів на Дніпрі поблизу Чигирина. Сам Сірко не дав Ю.Хмельницькому не те що 500 козаків, а жодного. Проте йому вдалося продовжити перемир'я і на наступний рік.
Під час другого Чигиринського походу 1678 року армії Османської імперії вдалося здобути колишню столицю гетьмана Богдана Хмельницького та його наступників. Російсько-українські війська, що боронили місто й замок, не витримали дуже сильного натиску ворожих військ. Ромодановський і Самойлович були бездіяльні. А запорожці не стали чекати просування ворогів до Києва й посилили свої дії в тилу. Ще коли турки штурмували Чигирин, Сірко спустився з козаками в пониззя Дніпра і знищив кілька турецьких галер. Після цього він пішов до Бугу, де розбив турецьку заставу, спалив міст через річку, визволив багатьох полонених. Дії запорожців ставали дедалі активнішими, і це було однією з причин того, що Османська імперія нарешті полишила думку про значні завоювання на території України.
1679 рік Сірко розпочав походом на подніпровські ворожі фортеці Кази-Кермен і Тавань. Його успішні дії спонукали турків вирушити на Січ. Зачувши про підхід до Січі воїнства Кара-Мухаммед-паші, Сірко вийшов з Січі й переховувався з військом на островах. Шукати там козаків була безнадійна річ, тож турецький воєначальник повернув назад.
Дізнавшись про наступ турецьких військ, цар Федір вирядив на Січ військо під командуванням Корецького . Є певні підстави вважати, що саме цей епізод був пізніше описаний у "Лейпцизькій поштовій і звичайній газеті" за 1680 рік, де йшлося про те, що на допомогу Сіркові було послано 10 тисяч російського війська, яке стояло в Конотопі, та два лівобережних полки - полтавський і миргородський, а також 500 калмиків (див. додаток № 5).
Останні два роки Сіркового життя вдалося висвітлити завдяки новим джерелам. З них ми дізналися про те, що авторитет козацького ватажка був високий і на Січі, і в Лівобережній Україні. Дедалі частіше лунали голоси про скинення Самойловича й обрання на гетьмана Сірка. Про це говорили як у вузькому колі старшини (скажімо, під час весілля Сіркового сина), так і серед цілих полків (див. додатки). Така підтримка забезпечила Сіркові опору в боротьбі за збереження прав і свобод Запорожжя. Кошовий отаман рішуче домагається в царського уряду обіцяної матеріальної допомоги, навіть скинення Самойловича, погрожуючи в разі відмови перейти під протекторат турецького султана.
Точилася гостра дипломатична боротьба й не варто вірити кожному слову Сірка, як і будь-якого іншого дипломата. Однак не можна не помітити певної зміни зовнішньополітичного курсу Січі в останні роки життя кошового отамана. Якщо протягом майже цілого життя Сірко виявив себе як видатний організатор боротьби проти турецьке-татарсько-ногайської навали, то наприкінці, коли загрозу цій навали було усунуто спільними зусиллями європейських держав разом із Січчю, Сірко обирає новий напрям. Він далекоглядно передбачив неминучий крах Османської імперії, занепад Кримського ханства та ногайських орд, а також Речі Посполитої, значне піднесення Московщини, яка намагатиметься не тільки вийти на береги Азовського та Чорного морів, а й знищити Запорозьку Січ. Ось чому в останні роки свого життя Сірко дедалі частіше веде мову про мирне співжиття з Туреччиною, Кримським ханством і поганцями, укладає перемир'я з султаном і ханом. Про це свідчать і два останніх його листи (від 14 січня та 16 квітня 1680 р.), записи запорозького писаря Биховця та деякі інші джерела. Безперечно, кошовому отаманові було відомо про союз Січі з Кримом у 20-х роках XVII століття, що його уклав М.Дорошенко з ханом Мухаммед-Гіреєм та його братом галгою-султаном Шахін-Гіреєм, про союз Богдана Хмельницького з ханомІслам-Гіреєм III та інше, і тепер він теж став на цей шлях. Ми не знаємо, як склалася б зовнішня політика Січі, якби Сірко прожив ще років 10-15, але ясно, що його ідея була розвинута у ХVІІІ столітті: українсько-татарський союз 1709-1714 рр., існування Січі під Кримським протекторатом у 1709-1733 роках, спроби коша налагодити мирні стосунки з Кримським ханством і ногайцями в період Нової Січі (1734-1775 рр.).
Однак до остаточного порозуміння Сірка з ханом і султаном не дійшло, бо кошовий отаман не мав належної підтримки старшини. Не було єдності в цьому серед рядових козаків, та й лишалася проблематичною підтримка Лівобережжя, поки там гетьманував Самойлович.
Колишній запорозький писар Биховець таємно свідчив у Москві вже після смерті кошового отамана: "Ми із суддею Яковом Константиновим добре послужили Богу й великому государеві, до злого вчинку Сірка не допустили, не дали йому з Кримом домовитися, щоб бути під орудою турецького сул-тана. Відтоді Сірко упав у розпач, що не зміг здійснити своїх
Loading...

 
 

Цікаве