WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Правда про проголошення російськими більшовиками радянської влади на Україні - Реферат

Правда про проголошення російськими більшовиками радянської влади на Україні - Реферат

будь-які засоби. Хоч їхній ультиматум визнавав право українського народу на самовизначення аж до повного відокремлення, це не завадило Раднар-комові послати в Україну свої війська. Перші ешелони під командуванням Ховріна й Сіверса прибули до Харкова 9 грудня. Місцевий ревком на чолі з більшовиком Артемом застерігав ра-дянські частини "від будь-яких ворожих дій проти харківських радівців". З останніми, читаємо в Антонова-Овсієнка, "місцеві більшовики об'єднано працювали у "Ревштабі" й не вважали можливим стати у конфлікт з Центральною Радою". Однак за наказом Сіверса в ніч на 10 грудня було обеззброєно українізований броне-дивізіон. 11 грудня до міста прибув командувач російських радянських військ В.Антонов-Овсієнко. Харків став їхнім форпостом. Там було встановлено жорсткий режим. Штаб загону Сіверса перетворився на судилище. В Антонова-Овсієнка є згадка про члена революційного суду матроса Грушина, який "вважав, що кожен білоручка підлягає знищенню".
В цей час до Харкова приїхала група делегатів, яка залишила київський з'їзд рад. 11-12 грудня під охороною радянських військ нашвид-куруч було інсценізовано альтернативний з'їзд рад. На ньому 200 делегатів представляли лише 89 рад (із понад 300 існуючих в Україні) та військово-революційних комітетів. Попри це, право-чинність з'їзду, на відміну од київського, сумнівів не викликала. За сценарієм більшовиків цей так званий з'їзд схвалив повстання в Петрограді й політику Раднаркому, проголосив установлення радянської влади в УНР та обрав Центральний виконавчий комітет рад України, який, своєю чергою, створив Народний секретаріат - радянський уряд України. ЦВК рад України і Народний секретаріат були маріонетковими утвореннями червоного Петрограда й не мали особливого авторитету навіть серед більшовиків Харкова. Зате це була справжня знахідка для Раднаркому, яка дала йому змогу формально залишатися осторонь подій в Україні, представивши їх як внутрішній конфлікт між радами робітничих та солдатських депутатів і Центральною Радою. 17 грудня ЦВК рад України опублікував маніфест про повалення Центральної Ради й Генерального секретаріату, а наступного дня створив крайовий комітет боротьби з контрреволюцією. Тим часом із Росії прибули нові радянські частини й під командуванням Єгорова, Сіверса та Сабліна повели наступ на Донбас і південь України.
В Харкові 12 грудня 1917 р. Україну було проголошено республікою рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. 17 грудня ЦВК рад України опублікував маніфест про повалення Центральної Рад та Ге-нерального секретаріату й створення радянського уряду України - Народного секретаріату - в складі: Артем (Ф.Сергєєв), В.Ауссем, Є.Бош, С.Бакинський, В.Затонський, Р.Люксембург, М.Скрипник, Є.Терлецький, В.Шахрай, ГЛапчинський. Попри піднесений тон маніфесту, становище уряду залишалося невизначеним.
Прізвища членів Народного секретаріату були цілком невідомими Україні. Навіть Харківський більшовицький комітет і Харківська рада робітничих депутатів не бажали визнавати цього уряду. Цікаві спогади залишила Євгенія Бош: "Брак активної підтримки з боку керівних харківських товаришів дуже ускладнював роботу Радянського уряду в Харкові. При іншому ставленні верхівки парторганізаціїДонецько-Криворізької області не було б перебоїв у роботі ЦВК, бо не довелося б одразу ж після повалення Центральної Ради переїздити до Києва, а згодом перекочовувати ЦВК й Народному секретаріатові з міста до міста".
Лише командувач російських радянських військ В.Антонов-Овсієнко налагодив зв'язок із ЦВК й допоміг Народному секретаріатові з приміщенням, яке реквізували в газети "Южньїй край". На базі цієї газети почав видаватися "Ве-стник Народного секретариата". Для чого це робилося, ми вже говорили: створити ілюзію, ніби з Центральною Радою воює не Рада народних комісарів, а Народний секретаріат. До цього прийому більшовики вдаватимуться не раз.
Вже згадувалося, як Троцький намагався використати представників ЦВК й Народного секретаріату на переговорах у Бресті, щоб не допустити підписання українською делегацією окремого договору. Однак з цього нічого не вийшло. Не домігся особливих успіхів Народний секретаріат і в сфері внутрішньої політики. Люди, які входили до нього, були революціонерами-руйнівниками, не готовими до державотворчої діяльності. До всього, більшість із них не сповідувала ідеї української державності. Тож не дивина, що вже в січні 1918 р. Україна почала розпадатися на окремі частини. 17 січня в Одесі було проголошено в межах Херсонської та частково Бессарабської губерній Одеську радянську республіку, а ЗО січня (другого дня після переїзду Народного секретаріату до Києва) в Харкові - Донецько-Криворізьку радянську республіку. Про самостійну діяльність радянського уряду України, тим паче про національне, принаймні в межах радянської системи, державотворення не доводиться говорити. Тільки й того, шо Народний секретаріат і ЦВК репродукували постанови РНК та провадили уніфікаційну політику. Було скасовано всі розпорядження Центральної Ради, ліквідовано українську грошову систему, поширено на територію України постанови та декрети РНК, зокрема про землю, робітничий контроль, націоналізацію промислових підприємств. Промовистим є той факт, що саме декретом Рад-наркому, а не Народного секретаріату було націоналізовано харківський завод Гельферік-Саде. І взагалі, промисловість України потрапила під п'яту Вищої ради народного господарства, створеної 2 грудня 1917 р. в Петрограді.
Зміни політичних режимів призводили до подальшого сповзання України в прірву економічної кризи. Внаслідок неефективного управління знизилася продуктивність сотень заводів і шахт, оголошених націоналізованими, зростало безробіття. Взимку 1918 р. зазнала цілковитого розгрому велика сільськогосподарська власність, включно з багатьма рентабельними господарствами, що відзначалися високою культурою сіль-ського виробництва. Відповідно до декрету про землю селяни порозбирали по окремих дворах худобу, реманент, насіння.
Перший період радянської влади в Україні пов'язаний із масовими виявами червоного терору. В радянській Росії ця політика офіційно була запроваджена восени 1918 р., вже після "апробації" її в Україні. В грудні 1917 р. в Харкові владу рад загони В.Антонова-Овсієнка утверджували за допомогою розстрілів. Те саме діялося в Катеринославі й Полтаві. Лише в Києві радянські війська під командуванням М.Муравйова знищили, за різними оцінками, від 2 до 5 тис. жителів.
Радянський уряд працював у Києві три тижні. 22 лютого ЦВК рад України створив Надзвичайний комітет оборони революції від західних імперіалістів. Наступного дня Народний секретаріат закликав робітників і селян дати відсіч полчищам іноземних імперіалістів і бандам буржуазних націоналістів. У відозвійшлося про інтервенцію проти країни рад та спроби залити кров'ю російську революцію. Що ж до українських національно-державних гасел, то про них забули.
Ясна річ, радянська влада не спромоглася організувати народну оборону України від німецького наступу. Під прапори п'ятьох революційних армій більшовики нашкребли заледве 25 тис. бійців, перед якими стояло завдання не стільки воювати з ворогом, скільки забезпечувати вивіз з України матеріальних цінностей.
Loading...

 
 

Цікаве