WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → УНР - Реферат

УНР - Реферат

козацтвом i мiлiцiєю "відало" одне і те саме секретарство внутрішніх справ. На початку січня 1917 р. проблеми "вільного козацтва" перейшли до компетенціі секретарства військових справ.
Якщо ж спробувати дати узагальнюючу характеристику каральноі політики Центральноі Ради, то вона від самого початку була двозначною. Очевидним є факт, що Центральна Рада не залишила кривавого сліду в історіі, навпаки, можна навести чимало прикладів іі повноі безпорадності. Так, навіть, напередодні збройного конфлікту з радянською Росією у нею під боком активно і майже вільно діяли більшовицькі організаціі, публікувалися опозиційні видання. Серед них найзапекліший опонент Центральноі Ради - газета "Пролетарская мысль". Разом з тим, відомими є й протилежні факти, досить назвати лише розстріл арсенальців у січні 1918 року.
Втім, ця раздвоєність була зумовлена загальною хворобою Центральноі Ради, яка впливала на іі діяльність, - насамперед організаційною неспроможністю.
Весною 1918 року вже після повернення до Киева, Центральноа Рада вдалася до останніх спроб якось змінити ситуацію. Саме тому пропнувалося розширити повноваження губернських комісарів - ім надавалося право "видавати обов'язкові повтанови по справах, якi торкаються порушення громадського порядку та спокою i державноi безпеки". Губернськi комiсари мали застосувати за порушення виданих ними обов'язкових постанов штраф до 3000крб. або карати тюрмою строком до 3-х мiсяцiв.
Крiм того, 6 квiтня Центральна Рада ухвалила утворити "Анкетно-слiдчу комiсiю для дослiду випадкiв анархii й неправомiрного поводження властей цивiльних i вiйськових, з'ясування полiтичних i соцiальних умов на мiсцях". Анкетно-слiдча комiсiя утворювалася у складi 25 членiв Центраольноі Ради і мала виконувати такі функціі: "дослід неправомірного поводження властей цивільних і військових на місцях, вживання заходів і видання розпоряджень щодо усунення і попередження цих явищ, з'ясування полiтичноi i соцiальноi ситуацii на мiсцях", а також iншi завдання. Все це свiдчело про позитивну тенденцiю в полiтицi Центральноi Ради, яка прагнула боротьбу з анархією поєднати з боротьбою проти зловживань представників місцевоі влади, а головне, мати якусь об'єктивну картину того, що вiдбувається за межами столиці.
Судова система. 27 листопада Мала Рада затвердила запропонований Генеральним Секретаріатом законопроект, відповідно до якого "суд на Украіні твориться іменем Украінськоі Народноі Республіки". 12 грудня Секретарство судових справ внесло на розглд Центральноі Ради законопроект про утворення до скликання Установчих зборів тимчасового Генерального Суду, і через 3 дні він був ухвалений Центральною Радою.
"Генеральний Суд, - йшлося в статті 1,- складається з 3-х депаратментів: цивільного, карного і адміністративного і виконує по цілій територіі Украіни всі функціі, належні досі Правительствующему Сенатові в справах судових і в справах нагляду над судовими установами і особами судового відомства". Члени Генерального Суду мали звання генеральних суддів, а іх повноваження - до затвердження Генерального Суду на основі конституціі - визначалися дореволюційним російським законодавством, зокрема "Учреждением судебных установлений". Цим же законодавством керувалися й суди першоі інстанціі.
Проблем чинності законодавства колишньоі Російськоі імперіі торкалися ще дві статті зазначеного акта. Так, у ст.8 вказувалося, що "Генеральний Суд в своій чинності пристосовується до законів, нормуючих чинність Правит. Сенату, і порядкує іх з нинішнім законом про утворення Генерального Суду і ухвалами законодавчого органу Украіни", а в ст.9 пітверджувалося, що "декрети Правит. Сенату в справах повсталих на територіі Украіни і подані йому до проголошення Генеральним Судом своєі діяльності визначаються УНР за правосильні і обов'язкові для судових установ Украiни".
Генеральний Суд пiсля формування свого персонального складу мав розробити свiй "докладний регламент" i через секретарство судових спарв подати його на затвердження Центральною Радою. Взагалi це секретарство мало значний вплив на дiяльнiсть Генерального Суду.
У подвiйному пiдпорядкуваннi опинилася так звана "прокураторiя". З одного боку вона дiяла при Генеральному Судi i називалася - Прокураторiя Генерального Суду, а з другого - ii регламент затверджувався секретарством судових справ, i воно ж надавало одному з прокурорiв звання старшого й доручало "провiд над прокураторiєю". На початку січня 1918 року Центральна Рада ухвалила спеціальний закон
"Про упорядження прокураторського нагляду на Украіні".
Важливий крок на шляху формування судовоі системи Центральна Рада зробила 30 грудня 1917 року. Вона спеціальним законм визнала "неправомочність киівськоі, харківськоі й новочеркаськоі судових палат з 1 грудня 1917 року" і одночасно ухвалила ще один закон - "Про заведення апеляційних судів". Повноваження, "обсяг ділання" й внутрішня організація нових апеляційних судів за деякими деталями майже не відрізнялись в1д попередніх судових палат.
Нарешті, необхідно назвати й закон "Про умови обсадження і порядок обрання судів Генерального і апеляційних судів" від 23 грудня 1917 року. Всі судді обиралися Центральною Радою більшістю в 3/5 голосів.
Цікаво, що наприкінці вибори суддів проходили в обстановці конкурентноі боротьби. Як свідчать протоколи засідання Центральноі Ради від 2 квітня 1918 року, на ньому було обрано 5 Генеральних суддів, при чому для голосування пропонувалося 17 кандидатур. Так само для обрання членами Киівського апеляційного суду пропонувався 41 кандидат, за списком для голосування було внесено 30 кандидатів, а обрано лише 10.
Наприкінці квітня 1918 року Центральна Рада знову мала розглянути питання про Генеральний суд. Так, 18 квітня Генеральне писарство винесло на іі розгляд проект закону "Про зміну Артикулу І Закон про Генеральний Суд", яким, зокрема, йому пропонувалося надати й функціі Головного Військового Суду щодо справ, вирішуваних на територіі Украіни.
Законодавча діяльність Центральноі Ради. Проголошення УНР докорінно змінило орієнтири в обстановці, коли молода держава опинилася віч-на-віч з проблемою невідкладного законодавчого регулювання найважливіших проблем життя краіни.
25 листопада Центральна Рада ухвалила закон про порядок видання законів, згідно з яким "до сформування Федеративноі Російськоі республіки і утворення іі конституціі виключне й неподільне право видавати закони для УНР належить Центральній Раді", а "право видавати розпорядження в обсягу урядування на основі законівналежить Генеральним Секретарям УНР". Разом з тим, цей закон не підтвердив дію "всіх законів і постанов", які мали чинність на територіі УНР до 27 жовтня (тобто російського законодавства) і не були скасовані Універсалами законами і постановами Центральноі Ради й Генерального Секретаріату. Водночас розпочався процес формування власноі правовоі системи.
В галузі державного будівництва найбільш вагомим з огляду на стратегічні завдання Центральноі Ради став закон "Про вибори до Установчих зборів Украінськоі Народноі Республіки". Це був найбільший за обсягом закон, прийнятий Центральною
Loading...

 
 

Цікаве