WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Політична та громадська діяльність Михайла Грушевського - Реферат

Політична та громадська діяльність Михайла Грушевського - Реферат

"Украинская Жизнь" та тижневику "Промінь".
У березні 1917 повернувся до Києва, де одностайно був обраний на голову Української Центральної Ради. Грушевський приєднався до УПРС, яка мала більшість у Центральній Раді до IV Універсалу про самостійність УНР.
29.04.1918 Грушевський був обраний на президента Української Народної Республіки. Ліквідація Української Центральної Ради поклала край державній діяльності Грушевського, який далі продовжував наукову працю й публіцистичну (зб. "На порозі Нової України. Гадки і Мрії", 1918). 1919 він виїхав на еміграцію, де розгорнув широку наукову й політично-публіцистичну діяльність. 1919 Грушевський заснував Український Соціологічний Інститут у Відні (згодом у Празі), який видав, зокрема його праці: "Початки громадянства, генетична соціологія" (1921).
На початку 1924 р. Грушевський обраний (1923) на дійсного члена Української Академії Наук, повернувся до Києва. Він відмовив при ВУАН діяльність іст. Секції кол. Українського Наукового Товариства, очолив Археологічну Комісію, організував низку академічних комісій для дослідження української історії й фольклору, керував підготовкою нових кадрів істориків у Н.-Д. Катедрі іст. України, редагував відновлений ним журнал "Україна" (1924 - 1930), який став загальноукраїнським органом українознавства, редагував також "Науковий Збірник" Іст.Секції, зб. "За сто літ" та ін. У Києві Грушевський продовжував працювати над "Історією України - Руси" й "Історією української літератури". В 1926 р. Україна урочисто відзначила 60-річчя життя і 40-річчя наукової діяльності Грушевського.
Боротьба совітської влади проти української культури, що поклала край широкій діяльності Грушевського. В березні 1931 він був висланий до Москви, наук. Установи, створені ним, були ліквідовані, співробітники та учні його здебільшого заарештовані й заслані.
Останні роки Грушевський працював, гол. над українською історіографією 17-18 в., друкуючи свої праці у виданнях Академії Наук СРСР, д. чл. якої став з 1929 р.: "Самовидец Руины и его позднейшие сражения". Тяжкі умови підневільного життя на чужині й дальші переслідування з боку совітської влади дуже вплинули на здоров'я Грушевського. Він помер 24.11.1934 р. у Кисловодську, куди виїхав для лікування, похований у Києві, на Байковому кладовищі.
Історіографічні погляди Грушевського, учня В.Антоновича, складалися під впливом, гол. М.Костомарова й М.Драгоманова, й ідеї народництва та федералізму були доленосними в його науковій та громадсько-політичній діяльності. Примат соціальних інтересів над інтересами державно-націоналістичними є характерний для історичної концепції Грушевського, споріднюючи її з т. зв. "народницькою школою" в українській історіографії. Але, в процесі дальшого студіювання історії України (зокрема Козаччини й1 Козацької Гетьманської держави) й своєї участі в сучасній українській політиці, Грушевський надає чимраз більшого значення державно-політичному чинникові. Багато учнів Грушевського перейшли згодом до "державної української історіографії". Наукова схема історії України, створена Грушевським, була прийнята новітньою українською історіографією і знайшла визнання в чужій історіографії, зокрема рос. (О.Прєсняков, М.Любавський) і польській.
Грушевський багато працював у царині іст. літератури - це насамперед відповідні екскурси в "Історії України - Руси" і велика "Історія укр.. літератури" (I - V, 1922 -1927, тт. VI і VII лишилися не видрукуваними), що охоплює українську народну творчість і письменство на поч. 17 в., досліджувані у зв'язку з історією розвитку культури; йому належать також численні літературно-критичні статті й рецензії (зокрема в "ЛНВ"). В "Історії України - Руси", в кн. "Культурно-націоналістичний рух на Україні в 16-17 в." (1912, 2 вид. - 1920) і ряді менших праць Грушевський розглядає розвиток української освіти, церковне життя, мистецтва, друкарської справи й ін. сторін української культури. Ряд розвідок Грушевського присвячений етнографії. Фольклорові, соціології. Грушевський працював і в археології (розкопки 1895 -98 рр. в с. Чехах, Брідського повіту та ін.), опублікувавши ряд статей і давши в І - ІІІ тт. "Історія України - Руси" першу спробу синтезу археології України.
Чималу данину віддав Грушевський красному письменству як автор оповідань, драм і нарисів (зб. "Під зорями, оповідання, начерки, замітки, історичні образи", 1928).
Загальне число опублікованих праць Грушевського перевищує 1800. Бібліографія їх за час 1888-1904 подана в "Науковому Збірнику, присвяченому професору М.Грушевському мучениками й прихильниками" (Л. 1906), за 1905 - 1928 - в ІІІ т. "Ювілейного зб. ВУАН на пошану академіка М.С. Грушевського". (К., 1929).
Великі заслуги Грушевського, ученого, що здійснив головні завдання української історіографії - створення синтези українського історичного процесу, організатора української національної науки, громадсько-політичного діяча, одного з найвизначніших у добу визвольних змагань, викликане, не зважаючи на поворот Грушевський в 1924 р. на підсовітську Україну, гостро негативне до нього ставлення у большевиків як за життя, так і по смерті Грушевського. Зокрема, постанови ЦК КП(б)У з 1946 і пізніші сов. Публікації характеризують його як "націоналістичного історика".
У цей час М.С.Грушевський повернувся до своєї давньої мрії - написати книгу з історії України, яку він уявляв "короткою і загальноприступною".
Список використаної літератури:
"Українська Радянська Енциклопедія", "Україна. Історія", "Хто такі українці і чого вони хочуть", "Шляхами віків", "Енциклопедія Українознавства", "Історія України - Руси".
Loading...

 
 

Цікаве