WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Розвиток шкільництва в Україні - Реферат

Розвиток шкільництва в Україні - Реферат

важливим позитивним явищем, що супроводжувало боротьбу вчителів за економічні права стало об'єднання педагогів, що представляли різні національності та товариств навколо своїх фахових проблем. У великій мірі саме тому ця боротьба виявилася вдалою.
Діяльність спрямована на захист та реалізацію політичних прав учителів склала четвертий напрямок роботи педагогічних організацій. Вагомим результатом роботи було те, що поступово вчительство стало вагомою суспільною силою з якою рахувалися як окремі політики так і серйозні політичні партії, які мали вагомий вплив на ситуацію в державі. Вчителі як освідчена і національно свідома частина української громадськості під час виборчих компаній проявили активну політичну позицію відстоюючи інтереси всього українського народу. Їхня пропагандична робота серед сільського населення позитивно впливала на суспільну свідомість цієї частини лекторату. Така діяльність освітян чітко спрямовувалася відповідними керівними органами вчительських організацій. Педагоги, що представляли учительські товариства зуміли реалізувати і своє пасивне виборче право. Представники від буковинських освітян приймали участь у роботі Австрійського парламенту та Буковинського сейму. Педагоги Галичини в передвоєнний період тільки вели підготовчі дії аби одержати депутатські мандати і представники від цих учительських товариств не брали участі в роботі законодавчих органів. Також педагогам Галичини не вдалося в такій мірі захистити свої політичні права від посягань влади на них, як це було зроблено в Буковині.
Діяльність вчительських товариств в Галичині та на Буковині мала як багато спільних ознак так і відмінностей, причина яких в першу чергу полягала в розстановці політичних сил в цих короних краях Австро-Угорщини. В Галичині та Буковині діяли окремі товариства, що займалися проблемами початкової школи, захистом фахових проблем народних вчителів, а також розвитком українського середнього шкільництва. Незважаючи на те, що основні документи (статути) товариств, що працювали на однаковому поприщі в Галичині та Буковині були дуже подібними, інколи навіть деякі їхні положення співпадали, діяльність їхня однаковою не була.
Педагогічні товариства Галичини працювали в умовах гострої конфронтації в краї, яка була між польською владою і українським населенням і тому їхня робота набрала більш інтенсивного характеру. Дуже часто учительські організації змушені були власними силами створювати навчальні заклади різного типу, видавати підручники і книги рідною мовою так як конкретних кроків і у цьому плані від представників державної влади не було (її як правило уособлювали особи польської національності) добитися було важко. Довготривала боротьба за поліпшення матеріального становища педагогів учительськими товариствами, а також відсутність їхніх представників у законодавчих органах яскраво демонструвала це. Саме тому керівним органам вчительських організацій в Галичині вдалося залучити до своїх рядів більшу кількість педагогів, вони працювали в них набагато активніше і взагалі розмах діяльності товариств тут був ширший. В першу чергу це можна пояснити тим, що державна влада в Галичині не проявила належної турботи про розвиток української освіти, проте, незважаючи на широкомасштабну діяльність педагогічних організацій краю, незаперечним є той факт, що загальний рівень української початкової та середньої освіти тут залишився набагато нижчий протягом всього досліджуваного періоду, ніж на Буковині.
Діяльність українських учительських товариств Буковини проходила в дещо інших умовах. В краї були кращі можливості для того, щоб скористатися демократичними положеннями австрійської конституції для представників різних національностей, що мешкали на Буковині. Тому українські педагогічні об'єднання зверталися до органів державної влади з приводу проблем, що стояли перед шкільництвом краю і дуже часто така співпраця приносила конкретні результати. Завдяки активній позиції вчительських товариств вдалося суттєво збільшити кількість початкових, отримати край необхідні середні навчальні заклади та вирішити ряд інших важливих проблем. Так само як і в Галичині буковинські товариства займалися відкриттям власних навчальних закладів, а також видавничою діяльністю. Проте робота в цьому напрямку була не надто активною, оскільки реальний стан українського шкільництва не настільки гостро потребував її, як це було у сусідній Галичині. Політика компромісів та поступок з боку крайової влади яскраво проявилася в той час, коли йшла боротьба за підвищення вчительської платні, а також вирішували інші важливі питання. Отже, меншу чисельність та активність вчительських товариств Буковини можна пояснити як меншою кількістю педагогів в краї ніж у Галичині, так і рівнем розвитку освіти, яка вимагала меншої уваги з боку громадських об'єднань.
Загалом можна зробити висновок, що учительські товариства Галичини і Буковини внесли вагомий внесок у розвиток освіти цих коронних країв. Їхня діяльність доповнювала дії державної влади, спрямовані на її покращення. Одним із найвагоміших здобутків українських вчительських товариств Галичини та Буковини в кінці ХІХ -початку ХХ ст. були: залучення вчителів та людей інших професій до активної громадської роботи, спрямованої на розвиток національного шкільництва; організація філій товариств у невеликих містах і селах; вступ до учительських організацій найвпливовіших діячів українського національного руху; створення різноманітних просвітньо-виховних, економічних, юридичних та політичних інституцій при товариствах, де їх учасники могли проявити свої здібності та одержати реальну допомогу від такої діяльності; організація недержавних навчальних закладі, де навчання проводилося українською мовою, а також співпраця з владою аби створити державні освітні заклади для українців; видання значної кількості періодики та книг, які в першу чергу сприяли розвиткові національного шкільництва; прийняття законодавчих актів, які суттєво покращували рівень життя педагогів; вміння залучати до політичної боротьби педагогів та представників інших верств населення; спроби якомога ширше реалізувати свої права.
Проте, в роботі вчительських організацій було ряд суттєвих недоліків, серед яких в першу чергу слід звернути увагу на такі: інертність значної частини педагогів та представників інших професій, яких важко було залучити до роботи у товариствах; відсутність ефективної діяльності в філіях учительських організацій; незначний об'єм роботи, якщо порівнювати його із іншими подібними товариствами Австро-Угорщини ; не вдалося зібрати достатнюкількість коштів для того, щоб виконати поставлені перед собою завдання, що стосуються видавничої діяльності; складною справою було зробити із вчителя політично свідомого громадянина держави готового захистити свої права, використовуючи конституційні методи боротьби.
Результати діяльності українських вчительських товариств в кінці ХІХ - початку ХХ ст. свідчать про те, що вони немало зробили для покращення загального рівня освіти в Галичині і Буковини та вирішення професійних проблем педагогів. Були й невирішені проблеми у педагогів в краю до боротьби за розв'язання яких вони мали бажання взятися. Був і певний позитивний досвід. Проте перша світова війна перешкодила цим планам. Після її закінчення товариства відновили свою роботу, яка тривала до 1939 р., поки західноукраїнські землі не ввійшли до складу радянської України.
Loading...

 
 

Цікаве